Мирослава Чорній

Вчитель ЗОШ №18 м. Тернопіль

Вплив мікроклімату учнівського колективу

на навчальні досягнення школярів

Щоб забезпечити ефективний навчальний процес необхідно насамперед виявити ті чинники, які сприяють покращенню навчальних досягнень школярів. Часто серед основних причин низької успішності називають лінощі, небажання вчитися, відсутність інтересу і мотивації до шкільного навчання, захворювання та ін. Важливим чинником навчальних досягнень учнів та формування у них позитивного ставлення до навчання є середовище, у якому вони перебувають. Крім здібностей, рівня інтелекту дитини, навчання, розвиток і успіх учня залежить і від того, у якій психологічній атмосфері відбувається процес здобуття знань. Тому під час внутрішкільного моніторингу низької успішності обов’язковою складовою повинно бути визначення рівня задоволеності учнів перебуванням та виконуваною навчальною діяльністю у школі та особливостей психологічного клімату в учнівському колективі. Це і зумовило необхідність спеціального вивчення нами цих соціально-психологічних детермінант у даному контексті. Мета нашого дослідження полягає в теоретичному й експериментальному обґрунтуванні впливу показників мікроклімату учнівського колективу на навчальну успішність школярів.

Проведений аналіз наукової літератури засвідчив, що проблема мікроклімату завжди була актуальною, її досліджували багато вчених (Г.М. Андрєєва, Р.Х. Шакуров, Є.В. Шорохова, В.В. Бойко, А.Г. Ковальов, А.Л. Журавльов, I.П. Волков, Б.Д. Паригiн, А.А. Русалiнова та ін.). За основу ми взяли визначення Н.П. Анікеєвої, яка розкриває психологічний клімат як емоційно-психологічний настрій колективу, де відображаються особисті і ділові взаємовідносини членів колективу, що визначаються їх ціннісними орієнтаціями, моральними нормами та інтересами (2,5). Р.Х. Шакуров відзначає, що клімат як інтегральне явище не може бути вивчений безпосередньо, а лише опосередковано, через прояви інших складових показників. Наше дослідження базується на вивченні та аналізі основних рівнів мікроклімату колективу – задоволеності стосунками з однокласниками та стосунками з учителями, згуртованості, єдності, конфліктності та налаштованості членів колективу на спільну діяльність.

Соціально-психологічний клімат - це якісний бік міжособистісних стосунків, що виявляється в сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній діяльності колективу та всебічному розвиткові особистості в групі. Зазначимо, що соціально-психологічний клімат у підлітковому колективі визначається реальними взаєминами між підлітками, їх вміннями та навичками етичної взаємодії. Він формується на основі суб'єктивної думки і ставлення до окремих людей, стилю взаємин, до групових норм і цінностей. Кожним підлітком соціально-психологічний клімат переживається індивідуально як задоволення чи незадоволення перебуванням у даному колективі, своїм статусом у ньому. Р.Нємов (6, с.259) виділяє три види взаємин підлітків за ступенем їх близькості, змістом та їх функціями: 1) зовнішні, епізодичні „ділові" контакти, які слугують для задоволення щохвилинних інтересів і потреб, які є поверховими, неглибинними; 2) спілкування на рівні товариських стосунків., що сприяє взаємообміну знаннями, вміннями і навичками; 3) дружні зв'язки, які допомагають вирішувати деякі питання емоційно-особистісного характеру. Найбільш значимими для підлітка є товариські взаємини. Атмосфера таких взаємин базується на товариськості, яка включає в себе повагу особистої гідності іншої людини, рівність, чесність, порядність, готовність прийти на допомогу. Такі ж прояви поведінки, як егоїстичність, жадібність, порушення слова, зрада товариша, прагнення командувати, небажання рахуватися з думкою товаришів не визнаються підлітками, засуджуються, відкидаються. (6; 8).

Важливими потребами підлітка є потреби у визнанні, у самоствердженні, самовираженні, прагненні посісти бажане місце у системі взаємин класу. Однак через ряд суб'єктивних і об'єктивних чинників статусна позиція підлітка у колективі не відповідає його бажанням, що породжує негативні почування дитини.

З урахуванням визначення ступеня прояву цих показників ми визначали взаємозв’язок мікроклімату учнівського колективу та навчальних досягнень школярів. Наше дослідження проводилось з учнями 5-х класів. Під час спостережень нами було продиференційовано класи щодо відмінностей за загальними показниками навчальних досягнень. Ми вибрали два паралельні класи, які найбільше відрізнялись за експериментальними показниками, шляхом аналізу документації, індивідуальних бесід з учителями та власного досвіду роботи у цих класах. Основою нашого відбору є показники тематичного оцінювання та семестрового балу з основних предметів, кількість учнів з початковим, середнім, достатнім та високим рівнями навчальних досягнень.

Для перевірки наших припущень ми здійснили вивчення мікроклімату у цих класах. У полі нашої уваги були наступні показники: ставлення учнів до навчання, стиль міжособистісних відносин, які визначалися шляхом анкетування, кількість позитивних відгуків вчителів про сумлінність класу, особливості громадської думки у колективі. Ми використовували методику
І.Є. Шварца (10, 7), що являє собою питальник, в якому подаються протилежні характеристики клімату: позитивні, характерні для сприятливого мікроклімату та негативні – для несприятливого клімату. Нами було запропоновано такі характеристики класу: бадьорий чи пригнічений настрій, співпереживання чи байдужість до успіхів однокласників, наявність та відсутність конфліктів, рівень згуртованості учнівського колективу.

На основі отриманих первинних даних у визначених класах ми визначали загальний коефіцієнт К, що передбачений методикою і характеризує психологічний клімат у колективі. Порівнявши значення коефіцієнтів зі шкалою сприятливості психологічного клімату колективу, виявилось, що у класі 5-А класі панує невизначена психологічна атмосфера, а у 5-Б – спостерігається сприятливий мікроклімат колективу.

Зіставивши показники навчальних досягнень школярів та мікроклімату, що панує в учнівських колективах, ми помітили, що провідну роль серед інших характеристик займає ціннісне ставлення до навчання. Тільки у 5-А класі роль мотивації навчання менш виражена, ніж у 5-Б класі, де рівень навчальних досягнень вищий. Зважаючи на вікові особливості навчальної мотивації підлітків, зауважимо, що їм притаманна нестійкість інтересів, учні часто не розуміють зв’язку навчальних предметів з їхнім майбутнім. Велику роль у формуванні мотивації відіграє створення сприятливого психологічного клімату, атмосфери під час навчання й включення учнів у різні види діяльності. Результати наших досліджень показали, що наступним показником мікроклімату колективу, який займає другу позицію після ставлення до навчання є стосунки з однокласниками. Як бачимо, стиль цих стосунків впливає на рівень навчальних досягнень школярів, у 5-Б виявлено вищий відсоток серед показників стосунків з однокласниками і відповідно, більша кількість школярів з високим та достатнім рівнями навчальних досягнень.

Якщо порівнювати позитивні і негативні характеристики мікроклімату колективу, то у класі, де панує невизначена психологічна атмосфера, спостерігається вищий рівень конфліктності, відсутність згуртованості у важкі моменти для класу, завжди переважає пригнічений настрій. У 5-Б класі, де сприятливий психологічний клімат, позитивні показники характеризуються вищою кількістю балів. У цьому учнівському колективі низький рівень конфліктності, членам цієї групи подобається проводити разом вільний час.

Порівнявши результати наявного мікроклімату у досліджуваних учнівських колективах з навчальною успішністю їх членів, можна зробити висновок, що у 5-А класі з невизначеною психологічною атмосферою рівень успішності нижчий від показників навчальних досягнень 5-Б класу, де панує сприятливий психологічний клімат. Отже, виявилось, що існує тісна залежність між сприятливістю мікроклімату у класі та рівнем навчальних досягнень учнів. Це свідчить, що для підвищення рівня навчальних досягнень школярів, організації дружніх взаємовідносин у класі важливе значення має створення сприятливого мікроклімату в учнівському колективі.

Психологічний клімат може формуватися та регулюватися на різних етапах та різних видах діяльності. Його роль в життєдіяльності колективу і кожного члена групи багатофункціональна. Як виявилось, позитивний психологічний клімат учнівського колективу формує референтне відношення до свого класу. Такий клімат відображає стиль педагогічних взаємин та впливає на розвиток дружніх відносин у класі. Атмосфера на уроках залежить також від загальної налаштованості колективу в цілому. Отож, основне завдання вчителів та управління навчально-виховним процесом полягає у створенні умов, що стимулюють розвиток сприятливої психологічної атмосфери в учнівських колективах, що в свою чергу відображається на розвитку та рівні навчальних досягнень школярів. Крім того, необхідною умовою для створення сприятливого мікроклімату та підвищення рівня успішності учнів є розвиток їх мотиваційної сфери. Для підвищення мотивації навчальної діяльності, появи інтересу до окремих предметів чи школи в цілому вчителеві варто застосовувати нестандартні прийоми у своїй педагогічній праці у вигляді проведення рольових ігор, диференційному підході до невстигаючих та обдарованих учнів, позаурочному контакті з учнями.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев Б. Г. Психология психологической оценки//Избр психол. труды: В 2 т./Под ред. А. А. Бодалева и др. – М., 1980.

2. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе. – М.: Просвещение, 1989. – 224 с.

3. Кухарев Н. В. На пути к профессиональному совершенству: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1990. – 159 с.

4. Львова Ю. Л. Творческая лаборатория учителя: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1992. – 224с.

5. Маркова А. К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте. – М.: Просвещение, 1983, - 96с.

6. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студентов высш. пед. учеб, заведений: В 3 кн. Кн.2. Психология образования. - 3-е изд. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. - 608с.

7. Психология подростка. Учебник / Под редакцией члена-корреспондента РАО А.А.Реана. - СПб.: „прайм-ЕВЮЗНАК", 2003. -480 с.
8. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология.. - СПб.: Питер Ком, 1999. - 416 с.

9. Шакуров Р. Х. Творческий рост педагога. Педагогика и психология. – М.: Знание, 1985

10. Шварц И. Е. Формирование нравственно-психологического климата в коллективе: Межвузовский сборник научных трудов. – Пермь: ПГПИ, 1985, - 113 с.