Саєнко Н.С.
“Київський
політехнічний інститут”
Серед численних підходів до навчання іноземних мов в Загальноєвропейських Рекомендаціях з мовної освіти пріоритетним визнається діяльнісно-орієнтований підхід, оскільки володіння мовою розглядається, насамперед, як засіб здійснення членами суспільства певної дії навчального або професійного характеру. Досягнення визначеної мети такої дії потребує від індивіда значного розвитку не тільки професійних і мовних компетенцій, а й широкого кола когнітивних, емоційних та вольових здібностей, які входять в поняття загальних компетенцій, тобто таких, що не є специфічними для мовлення, проте є необхідними для будь-якої діяльності, в тому числі й мовленнєвої (1:9).
Проблема розвитку когнітивних здібностей студента в педагогічній психології завжди була безпосередньо пов'язана з питанням про критерії розумового розвитку. Різні психологічні школи серед головних факторів або критеріїв розвитку студентів визнають різні складові пізнавальної діяльності: 1) володіння необхідними розумовими діями, логічність і доведеність міркувань; 2) узагальненість знань; 3) сенсорний параметр навчально-пізнавальної діяльності; 4) особливості розумової діяльності – швидкість засвоєння, гнучкість розумових процесів, щільний зв'язок наочних і відсторонених компонентів мислення, самостійність міркувань; 5) швидкість розумового орієнтування; 6) ефективний пошук нових способів навчальної діяльності; 7) усвідомленість і чіткість набутих знань, гнучкість і рухливість знань; 8) характер об'єднання асоціацій в системи відповідного рівня; 9) економічність мислення; 10) критичність, здатність до оцінки і самооцінки та інші.
Предметний або психологічний зміст самої навчальної пізнавальної діяльності полягає в засвоєнні знань, оволодінні узагальненими способами дій, відпрацюванні прийомів і способів дій, їхніх програм, алгоритмів, в процесі чого розвивається і сам студент (2:194). Активізація пізнавальної діяльності студентів здійснюється за різними напрямками: пошук шляхів формування міцних , глибоких знань; створення експериментальних навчальних ситуацій на занятті з іноземної мови, в яких студентам доводиться самостійно відшукувати відповіді на поставлені питання; розробка шляхів і засобів включення студентів в контролюючу і оцінювальну діяльність; розробка засад проблемного навчання в умовах аудиторного навчання з іноземних мов і реалізація його головної функції – оволодіння доступним для всіх студентів соціальним досвідом творчої діяльності; розробка розгалуженої системи самостійної роботи; порівняльне вивчення методів навчання іноземних мов; пошук шляхів і засобів междисциплінарних зв'язків тощо. Вдосконалення пізнавальної діяльності студентів на занятті з іноземної мови означає необхідність проведення спеціальної роботи по розвитку операціональної сторони такої діяльності шляхом навчання студентів прийомів розумової діяльності спочатку на етапі репродуктивної, а потім творчої пізнавальної діяльності.
Репродуктивна пізнавальна діяльність, як важливий етап підготовки студентів до власне продуктивної, творчої пізнавальної діяльності, має важливе значення – студенти спираються на зразок у міркуванні, узагальненні, формуванні висновків та ін. Це дозволяє їм цілеспрямовано регулювати напрямок своєї думки. З іншого боку, в процесі усвідомленого виконання дій відбувається усвідомлення і запам'ятовування конкретного мовного матеріалу, формуються прийоми пізнавальної діяльності. Таким чином пізнавальна діяльність може розглядатися як система розумових і вольових дій, спрямованих на реалізацію навчальних мотивів і потреб. Навчання завжди активне, проте рівні такої активності різні: низький рівень характерний для репродуктивної пізнавальної діяльності, високий – для продуктивної. Головне завдання навчання іноземних мов і полягає у підвищенні активності студентів у навчальному процесі. Для цього необхідно обирати спеціальні засоби, що дозволяють включити кожного студента в процес активного навчання, до яких педагоги і методисти зазвичай відносять: зміст навчання, методи навчання, форми навчання (тобто форми навчальної діяльності викладача) і форми організації діяльності студента. Пізнавальна самостійна діяльність має три сторони: спонукальну (мотиви, потреби самостійної діяльності); змістову (опорні знання з іноземної мови); операційну (методи пізнавальної діяльності).
Характерними ознаками пізнавальної активності у мовному навчанні вважається висока інтелектуальна орієнтовна реакція на зміст іншомовного навчального матеріалу, яка з'явилась на підставі пізнавальної потреби, і виконання студентами низки послідовних взаємопов'язаних дій, спрямованих на досягнення певного пізнавального результату. Активність є умовою пізнання, але вона не належить до природжених рис індивіда і має формуватися в процесі діяльності. Проте слід зазначити, що активність розумової діяльності, так само як навички і вміння, характеризується здатністю до переносу, тобто будучи розвиненої на заняттях з іноземної мови, на основі змісту навчання іноземної мови, засобами навчання іноземної мови, активність (самостійність) пізнавальної діяльності набуває характеру особової характеристики студента і може успішно екстраполюватися на всі інші види навчальної і професійної діяльності.
Література:
1. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення,
викладання, оцінювання / Науковий редактор українського видання доктор пед. наук, проф..С.Ю.Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.
2. Зимняя И.А. Педагогическая психология. – М.: Издательская
корпорация «Логос», 2000. – 384 с.