Сілютіна І.М.

Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля

„МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН”: ПРОБЛЕМА ЗМІСТУ

В умовах сучасного інформаційного суспільства стрімко збільшується потреба у спеціалістах, які б могли професійно збирати, обробляти, зберігати на надавати за першою вимогою керівника підприємства, установи або організації необхідну інформацію. Такими фахівцями покликані бути випускники спеціальності „Документознавство та інформаційна діяльність”, яких в наш час готують кілька вищих навчальних закладів України. Однією з проблем підготовки таких спеціалістів є визначення номенклатури та змісту навчальних курсів з фундаментальних, загальнопрофесійних та спеціальних дисциплін.

У публікаціях вітчизняних фахівців висвітлюються питання щодо організації змісту та викладання дисциплін документознавчого циклу, їх внутрішньопредметної та міжпредметної інтеграції (Н. Кушнаренко), проблеми спеціалізації в межах підготовки фахівців зі спеціальності „Документознавство та інформаційна діяльність”, їх відповідність потребам ринку праці (І. Морозюк), основні принципи навчального процесу (Л. Філіпова) та напрями навчання (Ю.Палеха).

Водночас поза увагою дослідників ще й досі залишаються проблеми, пов’язані з розробкою конкретних методик викладання дисциплін документознавчо-інформаційного профілю, зокрема з визначенням змісту методики викладання спеціальних дисциплін.

У Східноукраїнському національному університеті ім. В. Даля з 2004 року розпочато підготовку фахівців спеціальності „Документознавство та інформаційна діяльність” за освітньо-кваліфікаційним рівнем „магістр”. До блоку спеціальних дисциплін підготовки магістрів входить, зокрема, і „Методика викладання спеціальних дисциплін”.

При визначенні змісту цього навчального курсу ми стикаємося з наступними проблемами.

Насамперед, необхідно з’ясувати, які ж дисципліни слід віднести до спеціальних, по-друге, знанням яких сучасних методик та технологій слід „озброювати” майбутніх магістрів.

Відомі фахівці з документознавства та інформаційної діяльності, такі як Н.Кушнаренко, Н.Філіппова, І. Морозюк та деякі інші відзначають, що навчальні плани за блоками не тільки спеціальних, але й фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін значно відрізняються один від одного. Це обумовлює потребу в розробці та впровадженні стандарту освіти зі спеціальності [1-4]. Але й досі кожний вуз розробляє свої власні навчальні плани спеціальності та визначає номенклатуру дисциплін, які вважаються необхідними в підготовці фахівців. Зрозуміло, що зміст методики викладання спеціальних дисциплін не повинний формуватися тільки навчальними предметами, що входять до однойменного блоку навчального плану спеціальності. На наш погляд, даний курс має спиратися на весь комплекс наук документно-комунікаційного циклу (книгознавство, бібліотекознавство і бібліографознавство, документознавство, архівознавство, документні ресурси, соціальні комунікації, організація і технологія документаційного забезпечення управління), а також на інформаційно-аналітичні дисципліни (теоретичні засади інформаційних систем, аналітико-синтетична переробка інформації, управління інформаційними ресурсами, основи інформаційної діяльності, теорія згортання інформації, інформаційний моніторинг) і, врешті, технологічні (офісна техніка, автоматизовані інформаційні технології, інформаційні системи, прикладні комп’ютерні технології тощо). Два останніх комплекси об’єднуються умовно в інформаційно-комп’ютерний блок. Як можна пересвідчитися, всі згадані дисципліни логічно тяжіють до спеціальних. Однак слід підкреслити, що методика викладання технологічних дисциплін має свої особливості, обумовлені специфікою даних навчальних курсів.

Найбільш відчутний поштовх розвитку змісту спеціальних навчальних курсів надається динамікою сучасних технологій, передусім інформаційних. Останні певною мірою визначають і зміни у технологіях навчання.

Так, останнім часом у багатьох публікаціях неодноразово наголошувалося на необхідності запровадження у вищій школі інноваційних технологій навчання, як імітаційних, так і неімітаційних. Які ж новітні технології викладання спеціальних дисциплін має опанувати майбутній фахівець?

Це, насамперед, освоєння технології проблемного навчання, яке відносять до неімітаційних технологій. Як зазначає російська дослідниця М.М. Левіна, джерелами проблемного навчання можуть виступати як ключові питання науки, так і ті питання, що мають більш приватний, локальний характер, а також питання з історії науки [5, с.99]. Зважаючи на те, що сама спеціальність є відносно молодою і те, що деякі дисципліни документно-комунікаційного циклу мають „юнацький” вік, проблемне обговорення, безумовно, повинно торкатися теоретичних положень, адже поняття, що складають їхній тезаурус, часто є недостатньо визначеними, а такі як „документ”, „документознавство”, „інформаційна культура”, „електронний документ” та інші мають навіть дискусійний характер. Багато можливостей для побудови проблемних ситуацій дають розбіжності, пов’язані з трактуванням об’єкту, предмету та структури документознавства.

Ще одним джерелом проблемного навчання є практика, прагнення до пояснення і розуміння явищ і подій у реальній дійсності. Практична діяльність фахівця-документознавця ставить, наприклад, такі завдання: „Як запровадити в діяльність організацій і підприємств сучасні технології роботи з документами?”, „Як технологічно забезпечити захист інформації на тому чи іншому підприємстві?”.

В якості джерела виділення і постановки навчальної проблеми може виступати також навчальний матеріал, аналіз тексту підручників та навчальних посібників. Головне, що слід засвоїти майбутнім викладачам, що ранг проблемних можуть одержати лише ті питання, які припускають виконання дій, властивих дослідницькій процедурі [5, с.111].

Отже, необхідною складовою підготовки магістра є оволодіння технологією побудови проблемної лекції.

Для створення різних видів професійного контексту і формування професійного досвіду в умовах квазіпрофесійної діяльності майбутнім магістрам доцільно оволодіти імітаційними технологіями, до яких відносять методику конкретних ситуацій та розігрування ролей, ділові ігри.

Опанування зазначеними методиками дозволить студентам сформувати навички прийняття рішень в проблемних ситуаціях і виконання відповідних ролей, підготують їх до участі у діловій грі. Адже саме в ній студенти повинні будуть вже без допомоги викладача приймати компетентні рішення і вести себе у колективі відповідно до реальних вимог, а не „примислювати”, як би поводив себе секретар, інспектор кадрової служби або спеціаліст з інформаційної діяльності в тій чи іншій обстановці.

Отже, вивчення особливостей використання сучасних імітаційних та неімітаційних технологій в курсі „Методика викладання спеціальних дисциплін” дозволить, на наш погляд, краще підготувати майбутніх магістрів до професійної діяльності.

Велике значення у вищій школі мають питання, пов’язані з достовірністю виявлення істинних знань студентів за рахунок виконання тестових завдань, що виключають суб’єктивний підхід до оцінювання знань.

Отже, до змісту методики викладання спеціальних дисциплін має бути також включено питання опанування загальними принципами побудови тестових завдань, їх типізації, адже різноманіття типів тестів дозволить обрати той оптимальний варіант, який більш за все відповідає навчальному матеріалу, що контролюється.

Таким чином, зміст „Методики викладання спеціальних дисциплін” вимагає з одного боку, урахування номенклатури та змісту спеціальних навчальних курсів, а з іншого, специфіки майбутньої діяльності фахівців з документознавства та інформаційної діяльності.

Література:

1. Морозюк І. Документознавство та інформаційна діяльність: проблеми спеціалізацій і вимоги практики // Вісн. Кн. палати. – 2003. – № 8. – С.18 – 20.

2. Морозюк І. Формування напрямів освіти документознавців // Вісн. Кн. палати. – 2003. – № 10. – С.27 – 29.

3. Філіпова Л. Перспективна спеціальність у підготовці фахівців інформаційно-документної сфери України // Вісн. Кн. палати. – 2003. – № 10. – С.29 – 31.

4. Кушнаренко Н.М. Системна організація змісту та викладання дисциплін документознавчого циклу // Вища шк. – 2001. – № 4 – 5. – С.41– 52.

5. Левина М.М. Технологии профессионального педагогического образования: Учеб. пособ. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 272 с.

6. Палеха Ю. Підготовка документознавців // Секретар-референт. – 2005. – № 11 (36). – С.42 – 44.