В.Е. АБРАКІТОВ, к.т.н.

Харківська національна академія міського господарства

ЧИ ВСЕ ВІРНО В СПЕЦІАЛЬНІЙ ТЕОРІЇ ВІДНОСНОСТІ?

         1. Постановка проблеми: чи існує в природі швидкість вища, ніж швидкість світла в вакуумі? Суперечливим моментом при розгляді питання щодо швидкості руху об’єктів матеріального світу, піднятих сучасною наукою, є тезис про те, може швидкість деяких об’єктів перевищувати швидкість світла в вакуумі, чи ні? Наш власний погляд на цю проблему, що стверджує наявність таких надвеликих швидкостей, опублікований в [1, 2] та у електронних публікаціях в Інтернет [3, 4]. Автор при створенні власної теорії використав не теорію відносності, а забуту й маловідому теорію сучасника Ейнштейна - Олівера Хевісайда, що є, до речі, автором знаменитої формули Е=m.с2. Якщо в теорії Хевісайда виведена їм за 17 років до Ейнштейна формула Е=m.с2 має другорядне й підлегле значення, то Ейнштейн, запозичивши в нього відому формулу в готовому виді, додав їй у своїй теорії відносності першорядну роль. Теорія Хевісайда прийнята базовою у власних дослідженнях автора. Виникаюче протиріччя з класичною теорією, як відомо, що забороняє рух з надсвітловими швидкостями, можна перебороти тільки за рахунок відмови від теорії відносності. Дійсно, Ейнштейн говорить, що ніякий матеріальний об'єкт не може рухатися зі швидкістю більшою, ніж швидкість світла, у той час як відомо, що добре вивчене явище повного внутрішнього відбиття світла відбувається при переході променю із середовища з меншою швидкістю поширення світла в середовище з більшою швидкістю поширення (принцип дії звичайного дзеркала). За Ейнштейном найбільша швидкість із всіх можливих - швидкість світла у вакуумі (с=3.108 м/с), - але поміщене у вакуум дзеркало точно також забезпечує явище повного внутрішнього відбиття світла. Отже, швидкість поширення світла в дзеркалі, поміщеному у вакуум, вище, ніж швидкість світла у вакуумі на шляху до того дзеркала, а це є саме витончене спростування теорії відносності. До речі, авторові відомі й багато інших форм спростування даної теорії.

Пріоритет досліджень автора в даній області закріплений фактом подачі заявки на передбачуване наукове відкриття, офіційно зареєстрованої під № ОТ ОВ 41 у державному патентному відомстві Росії, що була первісно подана (та довгий час знаходилась) у ВНИИГПЭ [1], а нині передана задля подальшої експертизи в Російську академію природничих наук. У ході переписування автора передбачуваного наукового відкриття із ВНИИГПЭ (м. Москва), що проводило експертизу по заявці № ОТ ОВ 41, наводилися ще інші докази. Надаємо сформульовану 28.03.94 формулу відкриття за [1]:

«Установлено неизвестное ранее свойство объектов материального мира развивать скорость, превосходящую скорость света в вакууме, которым обладают, например, частицы упругой среды при сжатии её до давления порядка 1011 Па и выше сходящейся ударной волной, например, в результате ядерного или термоядерного взрыва.»

2.Труднощі просування революційної в повному сенсі наукової теорії. Дослідження В.Е. Абракітова, що доказували можливість існування об’єктів із швидкостями, що перевищують швидкість світла в вакуумі, були проведені ще в 1994 р. (відтоді відраховується їхній пріоритет). Вони вступали в суперечність із теорією А. Ейнштейна, що декларувала недосяжність таких швидкостей, і тому класифікувалися звичайно сучасниками як «псевдонаучні». Автор мав значні труднощі в публікації своїх ідей, що ніхто і ніде не хотів друкувати.

Доля будь-якого автора наукових відкриттів не є райдужною і безхмарною - (згадаємо Джордано Бруно), і потрібно визнати безперечний факт: у цьому випадку, як і звичайно, автор досить сильно постраждав через свої ідеї! Була нажита безліч неприємностей найрізноманітнішого  плану, авторові постійно відмовлялося в публікації його наукових статей (є стопка авторитетних відмов з редакцій різних видань); він не мав ні найменшого просування по службовим сходам (кар'єри, гідної простого кандидата наук зі звичайним дипломом, отриманим багато років тому за зовсім інші дослідження, не вийшло {і причому довгі роки доводилося ще й жити під погрозою позбавлення кандидатського ступеня за свої "псевдонаучні погляди"}), ніякого фінансування його нових досліджень ні з яких джерел ніким, природно, не здійснювалося; дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук, (незважаючи на те, що вона вирішує зовсім інші питання, ніяк не пов'язані з науковим відкриттям), написана безліч років тому, дотепер  ніде не прийнята до розгляду!

Однак, окрім  [1], автору все ж вдалося опублікувати сміливі ідеї в [2] та на сайті www.discovery.h11.ru  в Інтернет.

В роботі [5] автору, (що знаходився в постійному творчому пошуку  інших альтернативних доказів власної правоти) вдалося іншим чином сформулювати власний погляд на можливість існування швидкостей, що перебільшують граничне значення с= 3.108 м/с – він зумів показати, що теорія відносності, що накладає вказане обмеження, входить в протиріччя із відомою теорією розмірності та теорією подоби.

Крім того, автором до Роспатенту також була подана і офіційно зареєстрована заявка на винахід [6], а також [7]: (способи «разгона» та «ускорения» матеріальних частинок розрізняються між собою, тобто це – не одне й те ж саме, а ще дві додаткові форми спростування теорії відносності). Згідно з встановленим порядком формула винаходу з прийнятої до розгляду заявки підлягає публікації (що й було зроблене. Таким чином, якщо заявка на відкриття [1] була «похована» в надрах ВНИИГПЭ, матеріали відкриття іншим чином за рахунок [6, 7] все ж таки вдалося довести до відома наукової громадськості).

         Ці публікації слід розглядати як такі, що додатково стверджують пріоритет автора в цій галузі.

3.Експериментальне ствердження теорії. Основний аргумент, що в період з 1994 до початку 2000 рр. виставлявся проти сміливої та в повному сенсі революційної теорії автора [6] – будь-яка теорія недійсна без її експериментального ствердження. Автор не міг ствердити свої теоретичні засади емпіричним шляхом, він тільки надав теоретичні посилання щодо існування таких надвеликих швидкостей. А будь-яка запропонована теорія – зовсім ніщо без практики…

Однак наукове відкриття, передбачуване автором заявки № ОТ ОВ 41, вже ж таки відбулось! Незалежні дослідники провели експерименти по визначенню швидкості світла, що, як з’ясувалося, може таки перевищувати швидкість світла в вакуумі!

Як повідомляє журнал «Наука и жизнь», № 6, 2006, «…Это вызвано тем, что в 2000 году в ряде публикаций было экспериментально показано, что скорость света в вакууме может быть превзойдена. Так, 30 мая 2004 года журнал "Physical Review Letters 1" сообщил, что группе итальянских физиков удалось создать короткий световой импульс, который расстояние около метра пролетел со скоростью, во много раз превышающей скорость света в вакууме. 20 июля того же года опубликована статья профессора Принстонского университета (США) Ли Джун Ванга (L.J. Wang et al.//Nature, 406, 243-244), где экспериментально было показано, что световой импульс проскакивал камеру в 310 раз быстрее скорости света в вакууме. И в этом же году группа швейцарских физиков сообщила через Интернет (http://www.lanl.gov), что ей удалось измерить скорость, с которой два взаимосвязанных фотона общаются друг с другом. Установлено, что сигнал об изменении характеристики одного фотона передается к другому как минимум в 1500 раз быстрее света…» [8, 9]

Рис. 1. Відбиття ствердження факту перебільшення швидкості світла граничного значення с=3.108 м/с в електронній мережі Інтернет (стаття [8] на сайті журналу «Наука и жизнь» за адресою www.nkj.ru).

Автор розглядає цей факт, як безпосередній доказ його наукової правильності: якщо 12 років назад наука стверджувала одне, зараз же вона стверджує діаметрально протилежне?

Заявка на передбачуване наукове відкриття "Скорость объектов материального мира, превосходящая скорость света" була в свій час зареєстрована автором цієї роботи в Роспатенті за № ОТ ОВ 41 от 28.03.94 та є документальним свідченням пріоритету автора.

Короткий виклад вищевказаної наукової теорії див. у монографії В.Е. Абракітова "На шляху до наукових відкриттів", що у цей час знаходиться у друці (Харків, «Оберіг»), вихід у світ якої планується на початку 2007 р. [10].

В любому разі, заявлене в 1994 р. наукове відкриття відбулось! Швидкість світла, як з’ясувалось завдяки особистим теоретичним дослідженням автора, та експериментальними дослідженнями інших спеціалістів, може перебільшувати граничне значення, встановлене Ейнштейном 30 червня 1905 року, коли в редакцію германського журналу "Аннали фізики" поступив рукопис його статті.

*        *        *

Наукове відкриття, імовірно, якимсь образом стимулювало подальшу творчу діяльність автора в період з 1994 р., однак зіграло однозначно негативну роль у всіх інших аспектах його особистої долі.

 Єдиний позитивний момент, який можна витягти з історії із заявкою на наукове відкриття «Скорость объектов материального мира, превышающая скорость света»: вона вчить тому, що ніколи не слід зупинятися на досягнутому, зовсім не слід розраховувати на пізнішу спекуляцію на своїх минулих досягненнях - замість того необхідно перебувати в постійному творчому пошуку! Завжди потрібно бути готовим, щоб кинути всі й заново почати з нуля, будучи збитим з ніг - миттєво самовідновлюватися, замість одне зухвале категоричне заперечення навколишніх надмірно сміливої "божевільної" ідеї вміти генерувати тисячу інших ідей: ще більш зухвалих і ще більше "божевільних", чим колишня!

…І, можливо, справедливість коли-небудь восторжествує?

Література:

1. Заявка на открытие № ОТ ОВ 41 (Россия). Скорость объектов материального мира, превышающая скорость света / Абракитов В.Э. – Заявл. 28.03.94.

2. Абракитов В.Э. Неортодоксальная теория строения континуума пространства- времени // Тезисы докладов 2-ой региональной конференции ЭКО'96. Днепропетровск, 1996 .- с. 5-6.

3. http://www.discovery.h11.ru/Abrakitov/mirror.htm.    В.Э. Абракитов. Неортодоксальная теория строения континуума пространства-времени.

4. http://www.discovery.h11.ru/Abrakitov/316 dB.htm.    В.Э. Абракитов. 316 децибел, или Скорость объектов материального мира, превышающая скорость распространения света в вакууме.

5. Абракитов В.Э. Система констант подобия при моделировании физических явлений материального мира // Коммунальное хозяйство городов: Научно-технический сборник. Вып. № 35. К.: Техніка, 2002. – с.38-43.

6. Заявка на патент №95119878/28(034962) (Россия) Способ разгона материальных частиц / Абракитов В.Э. Заявл. - 1.12.1995.

7. Заявка на патент № 94027703/25(027542) (Россия). Способ ускорения материальных частиц. / Абракитов В.Э., Сериков Я.А. - МПК6 G01H 5/00. – Заявл. 22.07.94. Опубл. 27.04.97. М.: Изобретения (Заявки и патенты): Официальный бюллетень, 1997.

8. А. Цыбин. Футы, метры и постоянная Планка. / Наука и жизнь, 2006, № 6. – с. 100.

9. L.J. Wang et al.//Nature, 406, 243-244.

10. http://abrakitov.narod.ru/average-monograph.htm В. Э. Абракитов. На пути к научным открытиям. Реферат монографии В. Е. Абракiтова "На шляху до наукових вiдкриттiв".