Требін М.П.

Національна юридична академія України імені Я. Мудрого

Правосвідомість громадян у демократичному суспільстві

Правосвідомість громадян демократичного суспільства можна визначити як об'єктивно існуючий набір взаємозалежних ідей, емоцій, що виражають ставлення соціальних груп, індивідів до права як цілісного соціального інституту, його системі й структурі, до окремих законів, інших характеристик правової системи демократичного суспільства. Правосвідомість громадян демократичного суспільства виступає ще й каналом впливу права через мотивацію, емоції, свідомість на поведінку людей, на формування суспільних і групових відносин і зв'язків в універсумі демократії. Право впливає на формування правосвідомості, а останнє реалізується в праві й правосудді. У правосвідомості можна виділити такі складові елементи як знання правових норм, законів, конституції, ціннісне ставлення до правової організації конкретного суспільства, що може включати критику діючого права й інші ціннісні орієнтації в цій галузі, стосовно існуючої системи права, що спрямовані на визнання можливості зміни існуючої системи права.

Правосвідомість це не тільки відбиття в індивідуальній свідомості духу й характеру вже діючих у суспільстві законів, правосвідомість може творчо коректувати й критикувати чинні закони й інститути з позицій індивідуальної справедливості, що здобуває глибокий життєвий зміст і значення для досить великої маси людей. У цьому контексті варто мати на увазі те, що як форма свідомості й світогляду правосвідомість формується в процесі правової соціалізації, що і визначає ставлення людини до права. Можна виділити інституціональну й неінституціональну форми буття правосвідомості. Якщо перша існує у вигляді документів, виступаючи як форма живого процесу мислення юристів-професіоналів, то друга, навпаки, знаходить висвітлення у формі правового мислення, волі й почуттів, існуючи у вигляді живого процесу або акту свідомості в його «неопредмеченому вигляді». Дана форма буття правосвідомості може фіксуватися в писемній формі як би заднім числом у рамках різного роду теоретичних праць, художній літературі, особистих документах. У свою чергу, за способом мислення остання сфера поділяється на два види: повсякденна й теоретична правосвідомість. Повсякденна правосвідомість містить у собі уявлення, почуття й волевиявлення маси людей, їх суб'єктивне ставлення до діючого права, знання про існуючі закони і їх оцінку, переконання в правомірності або неправомірності судових дій, у справедливості або несправедливості самих законів. Сфера повсякденної правосвідомості може утворювати масову суспільну думку навколо діючого права, підтримуючи його або вимагаючи зміни яких-небудь правових норм. До сфери теоретичної правосвідомості можна віднести юридичні «доктрини», які створені теоретиками права, а також обговорення питань про право, законність і справедливість, про взаємні права й обов'язки суспільства й особистості, про основні інститути законодавства в працях вчених-гуманітаріїв. Розглянуті рівні правосвідомості відрізняються обсягом знань про право, його системністю, ступенем розуміння правових фактів, явищ і стабільності правосвідомості. Теоретичний рівень правосвідомості охоплює систематизоване наукове знання про сутність права, його походження, різновиди, про законність і правопорядок. Теоретична правосвідомість раціоналізована, побудована на логічній аргументації, являє собою відносно несуперечливу систему поглядів, націлено на розуміння сутності правових явищ. Повсякденна правосвідомість, навпаки, не систематизована, фрагментарна, складається з уривчастих знань, уявлень, оцінок права та його застосування. Ці фрагменти можуть суперечити один одному, сполучатися з «правовим фольклором», що включає невірні судження, надумані уявлення про правові норми й закони. Теоретичний рівень правосвідомості - результат діяльності вчених, професійних правознавців. Їхні погляди виражені в наукових поняттях, правових ідеях, теоріях, які сформовані в процесі узагальнення, вивчення, порівняння багатовікової й сучасної юридичної практики й теорії. Повсякденна правосвідомість складається на основі поточного повсякденного життя, спілкування людей між собою, практичного досвіду використання правових норм, емпіричного знання про діюче право, про юридичну відповідальність, законність. Поняття повсякденної правосвідомості обов'язково включає моральну оцінку, що може навіть превалювати, тому що правові погляди на цьому рівні звичайно далекі від професійних уявлень про правову дійсність. Поінформованість про право, правові норми залежить як від власної соціально-правової практики індивідів, так і від правових традицій суспільства.

Правосвідомість формується під впливом низки соціальних факторів: історичного досвіду суспільства, соціального оточення індивідів, власного соціального досвіду окремих індивідів і груп. Вона сполучається із соціальною структурою суспільства, здобуває різну наповненість, форму залежно від соціального суб'єкта: суспільства в цілому, класів, груп, верств, окремих індивідів. Передбачається, що в демократичному суспільстві основна маса громадян досить глибоко засвоїла різноманітні правові феномени, добре інформовані в правовому відношенні, позитивно ставляться до діяльності судової влади, правоохоронних органів. Головними ціннісними орієнтаціями правосвідомості громадян у демократичному суспільстві є наступні цілі: свобода (захист від сваволі сильних, а також наділених владою), загальне добро (забезпечення високого рівня життя співгромадян), справедливість, законність (влада законів, а не людей), рівність (забезпечення рівного покарання, справедливий розподіл благ і обов'язків). Правосвідомість громадян у демократичному суспільстві сприяє формування громадянського суспільства, в основі якого - вільна особистість із високим рівнем правосвідомості, соціально відповідальна, здатна відстоювати свої права й свободи, а також конструктивно взаємодіяти з іншими особистостями в ім'я їхніх загальних цілей, інтересів і цінностей. Діяльність українських властей за роки незалежності характеризувалися беззаконням, правовим нігілізмом і правовим ідеалізмом, падінням державної дисципліни, високим рівнем корупції та іншими негативними моментами, що, у свою чергу, сприяло формуванню відповідної правосвідомості громадян, яка за визначенням не могла бути демократичною.