Секция „Политология”

Подсекция 7. Глобалистика

Цимбал Т.В.

Криворізький економічний інститут

Київського національного економічного університету ім.Вадима Гетьмана

Глобалізація та збереження національної ідентичності

Поняття „глобалізація” є насьогодні одним з найбільш вживаних у науковій лексиці і включає декілька смислових аспектів. По-перше, дане поняття з’явилося для позначення загального стану планети у 80-х роках минулого століття. По-друге, глобалізація означає інтеграцію економік за особливим сприянням транснаціональних компаній, в результаті чого світовий ринок можна буде розглядати як цілісність. Але такий стан речей уможливлюється лише інтернаціоналізацією, мультикультуралізмом, послабленням норм національних держав. У такому випадку маємо серйозну проблему: чи можливо зберегти національну ідентичність, національну культуру в умовах глобалізації? Адже від того, які з числених тенденцій загальносвітового розвитку будуть переважати, залежить і характер змін в нашій молодій державі, незалежність якої ще тільки має ствердитись.

Мета даної статті – проаналізувати етнічні наслідки глобалізації та визначити шляхи збереження національної культурної ідентичності в умовах прогресуючого мультикультуралізму в Європі.

По-перше, зауважимо, що у великій мірі проблеми збереження національної ідентичності пов’язані з масовими міграціями населення у другій половині ХХ століття та на початку ХХІ. По-друге, на сучасному історичному етапі спостерігаємо феномен перетину інтересів іммігрантів та представників титульної нації. Якщо у минулому столітті права національних меншин притискалися, то сьогодні представники нижчих та середніх прошарків суспільства об’єднуються для захисту загальних життєвоважливих інтересів, не дивлячись на країну походження. Тобто, відбувається процес консолідації титульної нації та іммігрантів на грунті загальних економічних та політичних інтересів, тоді як етнічні проблеми відходять на другий план.

Крім того, офіційна політика (наприклад, європейська) спрямована на формування нових космополітичних або транснаціональних ідентичностей. Засобами в даному випадку виступають єдині права та обов’язки, форма документів, валюта і т. ін.. Однак, це не означає, що етнічні проблеми як такі та проблеми збереження національної ідентичності є неактуальними. Напроти, процеси глобалізації відкривають саме перед європейцями як титульними націями зовсім не безхмарне майбутнє. У багатьох країнах Європи (Франція, Германія, Англія, Голандія і т.д.) проживають великі групи іммігрантів, що відрізняються від європейців високим рівнем народжуваності. Можна передбачити, що згодом відбудеться зниження кількості корінних мешканців та послаблення їх економічних, соціальних та політичних позицій. Як наслідок – ослаблення західної демократії та поступова ісламізація Європи.

В посттоталітарних державах європейського простору (в тому числі і в Україні) процеси глобалізації породжують дві протилежні тенденції. З одного боку, відбувається уніфікація, вестернізація та інтернаціоналізація населення. З іншого – названі процеси стимулюють активну протидію, що виявляється як національне культурне та духовне відродження, прагнення до етнонаціонального самоствердження. Сьогодні в колективній свідомості актуалізовані проблеми мовної приналежності та національної ідентифікації, які, на нашу думку, можна вирішити тільки певним комплексом дій та інституцій, головною з яких є освіта. Саме заклади освіти покликані недопустити перетворення „людини з корінням” на „людину з антенами” (А.Перотті), перед якою відкривається велика кількість можливостей та цінностей сучасного світу, але за умов динамізації культури, швидкоплинності соціальних змін, процес формування особистісної ідентифікації проблематизується і може завершитися світоглядовою фрустрацією.

Головним змістом освіти повинно стати вивчення історії та життєвого досвіду рідного народу, що забезпечить найбільш суттєву для кожної особистості етнічну або культурну ідентифікацію, та дозволить людині відкрити для себе свою справжню природу, духовність, автентичний досвід буття і, можливо, подальшу долю. Наголосимо, що певні традиції, обряди, звичаї, а також історичні події, героїв та цінності етнонаціональної культури потрібно вивчати не відсторонено, а включаючи безпосередньо в життєдіяльність особистості. Тільки тоді історія зможе передати прийдешнім поколінням не тільки доброчинність предків, а й сучасні права та обов’язки.

У процесі навчання і виховання людина повинна актуалізувати та „привласнити” історію культури, перевівши її з безособової форми в особистісну, у форму суб’єктивного духу, в індивудуальне життя в культурі. Кожний наступний крок у самореалізації особистості засобами освіти означає сходження по щаблях „прогресу”, вбирання у свою свідомість і внутрішній духовний світ всього позитивного, що було досягнуто людством на попердніх етапах розвитку, „перемотування” його „у свій розум та у своє вміння” (В.Біблер).

Проте культурна ідентифікація засобами освіти повинна відбуватися не на грунті етнонарцисизму та національного індивідоцентризму, а у взаємодії з загальнолюдськими цінностями і смислами культури, тобто інтерсуб’єктивно. Адже перед освітою постали завдання, породжені процесами глобалізації, колективної та, водночас, національної ідентифікації, що вимагають формування у людини таких знань та вмінь, які дозволять, з одного боку, стати толерантною, відкритою для універсуму, а з іншого – не відмовлятись від коренів, що визначають етнічну ідентичність, наповнити їх змістом сьогодення.

Отже, глобалізація, а разом з нею мільтикультуралізм та універсальність, ще не одержали перемогу планетарного масштабу. Відбувається лише піднесення міжнаціонального у межах контролю за економічними наслідками глобалізації економіки та шляхом еволюційних змін міжнародного права. Збереження ж національної ідентичності в сучасних умовах повинно бути першочерговим завданням національних систем освіти.

Відомості про автора

Цимбал Тетяна Володимирівна – кандидат філософських наук, доцент кафедри політичної історії, філософії та політології Криворізького економічного інституту Київського національного економічного університета ім.Вадима Гетьмана.

Домашня адреса: 50000, м.Кривий Ріг, пл. Визволення, 1/20;

тел.дом.: 8-0564-923708; тел.моб.: 8-097-9430165.

E-mail: ttsymbal@rambler.ru.