УДК: 152.3 + 159
Модель формування позитивного іміджу суб’єкту освітньої діяльності.
Ковальова Олена Олександрівна
Аспірант ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, м. Одеса,
кафедри «Теорія і методика практичної психології»
Сучасна педагогічна освіта забезпечує підготовку вчителя, зорієнтовану на
особистий та професійний саморозвиток, що покликаний забезпечити ефективний
процес комунікації вчитель-учень. Проте майже не приділяється увага на аспекті
формування власного іміджу. Тому, в умовах інноваційного розвитку освіти,
постановка проблеми підготовки майбутніх вчителів з впровадженням іміджевих
технологій самовдосконалення та їх засобів постає досить актуальною.
Приступаючи до розробки системи формування професійного позитивного іміджу,
важливою передумовою з урахуванням як наших так і інших досліджень виступає
визначення вихідних теоретично-методологічних основ на рівні моделі складових
іміджу. Спираючись на результати виконаного дослідження умовно таку модель
формування іміджу можна представити, як базис на рівні трьох структурних основ:
по-перше, теоретичної; по-друге, мотиваційної, по-третє, самопрезентавтивної
(малюнок 1). Зміст кожної частини базується на певних умовах, що визначають її
специфіку. Кожна основа даної моделі визначається метою, завданнями, функціями
з відповідною їх взаємодією. Для аналізу кожного блоку моделі передбачено
систему поточного і підсумкового контролю: оцінка рівня знань, умінь, навичок,
сформованості певних ознак.. Поточний контроль здійснюється під час практичного
опрацювання спеціально розробленої системи, а підсумковий – після нього.
Так, теоретична основа передбачає: усвідомлення змісту та значущості поняття іміджу; інформованість про важливі особистісні детермінанти іміджу; обізнаність про формування іміджу. Останнє включає знання про етапи формування іміджу, стратегію, умови та технології його підтримки. По суті, теоретична основа є певною базисною платформою для включення мотивів та самопрезентації.
Малюнок 1.
Модель
формування позитивного іміджу суб’єкту освітньої діяльності.
|
Основні
складові моделі |
|||||||||
|
Теоретична
основа |
Мотиваційна
основа |
Самопрезентативна
основа |
|||||||
|
Усвідомлення змісту та значущості поняття іміджу |
Інформованість про важливі особистісні
детермінанти іміджу |
Обізнаність про формування іміджу |
Наявність домагань |
Прагнення до професійного самовдосконалення та
самоствердження |
Наявність професійної компетентності |
Володіння комунікативними засобами впливу |
Володіння емоційно-експресивними засобами впливу |
Наявність інтелектуально-евристичних
пізнавальних здібностей |
Харизма особистості |
Мотиваційна основа характеризується: наявністю домагань особистості та
прагнення професійного самовдосконалення та самоствердження. Вона може інтерпретуватися як
бажання досягти визначених результатів, прагненнями до змін, усвідомленням певних
вигод, можливих при реалізації власного іміджу. Важливими тут є вольові якості
особистості. До специфічних мотиваційних особливостей слід також віднести
мотивацію готовності до педагогічної діяльності по cтворенню
іміджу; діагностика мотиваційно-змістової відповідності людини та її
учбово-виховної діяльності з презентованим іміджем; використання системи
параметрів, враховуючи рівень усвідомленості, ступінь вираженості, стійкості,
задовільності реалізації, що відображає зв’язки всіх направленостей особистості.
Самопрезентативна основа моделі спирається на: наявність професійної
компетентності; володіння комунікативними засобами впливу; володіння
емоційно-експресивними засобами впливу; наявність інтелектуально-евристичних
пізнавальних здібностей та харизматичні особистості. Під професійною
компетентністю ми розуміємо всі професійно – важливі ознаки вчителя та
керівника освітнього закладу. Наявність інтелектуально-евристичних пізнавальних
здібностей поєднують творчість, особливості процесів мислення, пам'яті, здатність
до самонавчання та інше. Харизматичні властивості особистості об’єднують всі
індивідуальні ознаки, що здатні презентувати власний імідж, що вигідно
відрізняє носія від інших.
На нашу думку, руховою силою особистості при формуванні іміджу виступає компонент
харизматичних властивостей, саме від нього залежить тип іміджу вчителя. Вони
можуть бути харизматичними чи емпатійно - флегматичними, організаторськими чи
інтелектуальними, та інші. Виходячи з типів можна закладати канал подальшого формування
та розвитку іміджу у відповідності з нахилами та особливостями характеру,
враховуючи особисті якості. Визначення таких типів є досить складним завданням,
так як їх існування не обмежене та може представляти нескінченну кількість.
Складовими кожного типу виступають певні ознаки, комбінація яких і формує вміст
типу.
Можна представити та проаналізувати вірогідність складових типів іміджу
фахівця освіти, використовуючи теоретико – множинну позицію про відношення між
множинами [1,с.19-25; 2, с.66]. З цією метою, представимо кожен вірогідний тип
іміджу як множину. Між всіма такими множинами можуть існувати певні відношення.
При першому випадку, якщо визначені множини не перетинаються, то жоден тип
іміджу не має в своєму складі спільних ознак, притаманних хоча б двом типам. Це
не можливо (A ∩ B ∩
С = Ø, де ∩-знак перерізу, а Ø-знак порожньої множини).
При другому випадку, якщо будь яка з множин є підмножиною інших, то це
свідчить, що існує тип де всі ознаки співпадають з ознаками якогось іншого. Це
не можливе тому, що такий тип не є іншим типом (А Ì В Ì С = Ø; В
Ì С Ì А = Ø; С
Ì А Ì В = Ø і
так далі, де А,В,С – множини, Ø – порожня множина, Ì - знак
підмножини).
При третьому випадку, якщо всі чи деякі множини перетинаються, то це
свідчить про існування типів, що мають як спільні ознаки, так і ті що їх
різнять. Це можливо(А ∩ В ∩ С ≠Ø, де А,В,С – множини, Ø
– порожня множина, ∩ - знак перерізу). Отже тому ми будемо розглядати
лише третій випадок відношень та вважати його базовим, загальним випадком.
Визначені в третьому випадку спільні ознаки множин, тобто типів, можуть
виступати, як основою закономірностей позитивного іміджу, так і
загально-специфічними особливостями професійного іміджу фахівця освітнього
закладу. А ознаки, що різняться можуть бути допоміжними та
індивідуально-характерологічними. Останні притаманні лише певному типу іміджу
та визначають його направленість. В нашому випадку, при формуванні професійного
іміджу такими ознаками можуть виступати особисті властивості індивіду, а
загальними ознаками можуть виступати певні професійні якості.
Якщо припустити, що складові ознаки визначеної моделі формування іміджу є
всіма існуючими, відносно іміджу фахівця освіти та всі складові ознаки типів
теж є всіма існуючими, виходячи з нескінченої кількості існування типів, то ми
можемо припустити, що узагальнено всі такі ознаки є тотожними. Тоді, існує
певна комбінація ознак, складових компонентів визначеної моделі, що виступають
провідними та додатковими при визначені типів іміджу.
Припустимо, що в склад типу входять компоненти лише якоїсь одної основи:
теоретичної, чи мотиваційної, чи самопрезентавтивної. Такий тип іміджу не може
існувати.
Тепер припустимо, що існує тип іміджу до складу якого входять компоненти
лише двох якихось основ моделі. По-перше, теоретичної та самопрезентавтивної.
За даних умов може існувати лише тип негативного іміджу, бо без мотивації до
саморозвитку власного іміджу його ефективність значно низька. Такий тип іміджу
не може нас задовольнити. По – друге, мотиваційної та самопрезентавтивної.
Такий тип іміджу може існувати, проте він теж не може визначатися ефективним чи
позитивним. Тому він нами не може враховуватися. По-третє, теоретичної та мотиваційної.
Такого типу не може існувати взагалі тому, що без самопрезентації не існує
іміджу. Тому ми можемо стверджувати, що самопрезентативна основа є провідною
для формування іміджу працівника освіти.
Припустимо, що в тип іміджу входять певні складові всіх трьох визначених
основ. Такий тип іміджу має велику вірогідність позитивного.
Таким чином, позитивні типи іміджу можуть існувати лише при поєднанні
певних компонентів чи їх ознак з усіх трьох основ: теоретичної, мотиваційної та
самопрезентавтивної.
Проведений аналіз вимагає розробки певних основ побудови профілів типів
іміджу. З цією метою ми адаптували модель сприйняття іміджу М.В.Томілової, яка
базується на принципі інтеграції інформації для опису процесу формування
враження [3]. Так, як визначення іміджу особистості є результат думок про неї
інших людей, то конструювання профілів типів на основі вражень від сукупності
ознак-компонентів визначеної нами моделі є доцільним та можливим. Для цього
припустимо, що визначені основи: теоретична, мотиваційна та самопрезентативна в
своєму складі мають ознаки серед яких є провідні, що можуть виступати стимулами
при формуванні певного профілю типу іміджу. Тоді, комбінація таких
ознак-стимулів та допоміжних і супроводжуючих ознак можуть закладати основу
побудови певного типу іміджу. Загальна алгебраїчна модель формування враження
має наступний вигляд: Rn = ån Wk F(Sk), де Rn реакція індивіду, що
визначає оцінку ним повного враження про особистість, яке задається n
компонентом (стимулом) sk (k = 1, ... , n), кожен з яких має вагу wk
(інтерпретується як важливість чи значимість даного стимулу для даного
респонденту), F (sk) – шкальне значення стимулу s.
Для застосування даної моделі необхідне в якості вихідної інформації
чисельні величини порівняльної «бажаності» до характеризує мого образу по
кожному стимулу – шкальне значення стимулів, а також значення суб’єктивної
ваги. Суттєвим є те, що і вага і шкальне значення специфічні для кожного
суб’єкту. Отримати шкальні значення стимулів можна за допомогою інтервальної шкали.
Відносна важливість стимулів визначається через ранжування, що по пріоритету
обумовлено тим, що елементи одного рівня характеризуються різною ступінню
важливості для різних індивідів. Той чи інший стимул, ознака стає важливішим в
залежності від особливостей індивіду чи у відповідності з обставинами
середовища.
Застосування визначених основ побудови профілів типів на основі створеної
моделі формування позитивного професійного іміджу, може визначити подальші
напрямки дослідження проблеми удосконалення підготовки майбутніх вчителів для
професійного самоствердження.
Застосування визначених основ побудови профілів типів на основі створеної
моделі формування позитивного професійного іміджу, може визначити подальші
напрямки дослідження проблеми удосконалення підготовки майбутніх вчителів для
професійного самоствердження.
Література:
2.
Стойлова Л.П., Пышкало А.М. Основы
начального курса математики: Учебное пособие для учащихся пед. уч-щ по спец. №
2001 „преподавание в нач. класах общеобразовательной школы” – М.: Просвещение,
1988. – 320с.
3.
Томилова М.В. Модель имиджа организации.
// Маркетинг в России и за рубежом. – 1998. - № 1. – С. 51 – 58.