УДК: 152.3 + 159

Апробація системи по наданню основ формування іміджу студентів педагогів

Ковальова Олена Олександрівна

Аспірант ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, м. Одеса, кафедри «Теорія і методика практичної психології»

На сучасному етапі доцільність розробки системи по вдосконаленню та формуванню педагогічного іміджу постає досить актуальною виходячи з того, що фахова підготовка майбутніх педагогів не передбачає отримання знань по окремим фрагментарним основам іміджу. Такий стан речей може призводити до зниження іміджу учбового закладу та іміджу всієї освіти в цілому.

Отже, з метою формування основ іміджу нами був розроблений практикум по наданню основ формування іміджу фахівця педагогічної діяльності, який відбувався за двома стратегіями: прагматичною (група2) та особистісною (група1). В групі прагматичного напряму був впроваджений базовий практикум, а в групі особистісного напряму до базового практикуму додавались корекційній вправи за розробленими суттєвими ознаками іміджу. Для аналізу вибірки нами були розроблені типи іміджу працівника освіти, на основі чого аналіз апробації відбувався виходячи з аналізу типологічної перебудови зазначених типів. Результати розподілу випробуваних за типами після проведення практикуму значно змінилися (таблиця 1).

Таблиця 1.

Розподіл випробуваних за типами іміджу.

Випробувані		Збалансований тип	Суперечливий тип	Інертно-напружений тип	Спонтанно-інертно-пасивний тип	Комбінова ний тип
Група 1	Етап 1	10 %	21 %	25 %	54 %	10 %
	Етап 2	30 %	20 %	52 %	31 %	33 %
Група 2	Етап 1	13 %	21 %	26 %	47 %	7 %
	Етап 2	30,2 %	21 %	19,8 %	50 %	21 %

На першому етапі розташування кількості випробуваних двох груп по типам виявилося майже однозначним та розподілило випробуваних за всіма чотирма типами (див. додаток). Більшість випробуваних ввійшли до спонтанно-інертно-пасивного типу: 54% в першій групі та 47% в другій. Це свідчить про значну кількість випробуваних, що мають певні ознаки, що заважають формуванню власного іміджу. Інертно напружений тип іміджу постає на другому місці по кількісній характеристиці: група1 – 25 %, група 2 – 26 %. Це дозволяє стверджувати про потребу розвитку само презентації, яка передбачає знання теоретичних основ та законів формування іміджу. Представники суперечливого типу в першій та другій групі набрали однакову кількість відсотків – 21 %. Найменший відсоток, в обох групах, становить збалансований тип. До збалансованого типу в групі 1 відносилися лише 10 % випробуваних, в той час як в групі 2 значно більше – 13%. Ці дані дозволяють стверджувати, що випробувані групи 1 мали більше перешкод та потреб для формуванні власного іміджу, що враховувалося нами при виборі групи особистісного напряму.

Після практикуму найзначніше збільшився в обох групах вміст збалансованого типу, з 10-13% до 30%. Це свідчить, що надання теоретичних знань з основ формування іміджу здатне позитивно впливати на само актуалізацію та самоконтроль емоційно – вольової сфери випробуваних, і як наслідок, на розвиток необхідних для цього ознак. В той же час, суперечливий тип в обох групах залишився майже без змін, в межах 20% – 21%, що пояснюється низькою спроможністю короткочасного переформування ознак суперечливого складу. Зміни складу інертно – напруженого типу можна характеризувати як неоднозначні. В групі 1, особистісного напряму, відсоток представників даного типу збільшився: з 25% на 52%, а в групі прагматичного напряму, навпаки, зменшився: з 26% на 19,8%. Дані результати можуть свідчити про зміну певних особистих ознак чи поведінкових моделей випробуваних. Вміст спонтанно – інертно – пасивного типу змінився в протилежному до попереднього типу напряму. В групі прагматичного характеру відсоток даного типу незначно збільшився, на 3 %. В групі особистісного характеру відсоток випробуваних зменшився з 54% до 31%, що пояснюється позитивною зміною якостей, які є провідними для формування позитивного педагогічного іміджу. Результати розподілу за комбінованим типом пояснюються набуттям студентами якостей, що можуть бути основою для розвитку декількох типів педагогічного іміджу.

Отримані результати свідчать, що хоча студенти не знали, що вони мають профіль певного типу, але отримана під час практикуму інформація вплинула на них і вони мають певні зміни і по типологічному розподілу і по особистим показникам.

Для визначення причин типологічної перебудови вибірки ми зробили аналіз складових кожного типу за середніми даними, де відобразили їх зміни.

Так, в першому, збалансованому типі відбулися суттєві зміни в обох групах. Так, при значно нижчих початкових балах групи 1, особистісного напряму, ніж групи 2, прагматичного напряму, ми отримали аналогічні криві підвищення рівнів в обох групах.

Узагальнюючі дані можна визначити показники, що змінилися під впливом практикуму та вплинули на вміст вибірки даного типу обох груп. Це домінативність, радикалізм, стійкість, самовпевненість, підвищення мотивації. Також при порівнянні двох вибірок визначено, що в групі прагматичного напряму зміни менш вагомі ніж в групі особистісного напряму, що свідчить про результативність обраної стратегії практикуму.

Аналіз показників другого, суперечливого типу, виявив неоднозначність поетапних змін в групах особистісного та прагматичного напряму. Найбільша різниця спостерігається за показниками розумові здібності та інтелектуальний потенціал на 13,5 балів в першій групі і на 15,8 балів в другій, а також за швидкістю вирішення практичних завдань на 10,8 балів в групі1 та 9 балів в групі 2. Це свідчить про переважну роль здатності до пізнання в перебудові якісного вмісту даного типу. За показником мотивації та его – напруги зміни числового навантаження в двох групах відрізняються суттєво: в першій групі на 10,5 балів, а в другій лише на 6,6 балів. Такі дані пояснюють збільшення відсоткового навантаження суперечливого типу в групі особистісного напряму.

Отримані результати демонструють суперечливість якостей таких як висока спроможність до набуття знань та низьке прагнення цього, що відповідає типологічній характеристиці його представників. Збільшення відсоткової кількості випробуваних даного типу в групі особистісного напряму, ніж групи прагматичного напряму пояснюється якісним збільшенням домінантних показників: розумові здібності, інтелектуальний потенціал, швидкість вирішення практичних завдань та інші.

Порівнюючи між собою середні значення показників інертно – напруженого типу в двох групах до і після проведення експерименту необхідно відмітити значну різницю в їх прояві

Стосовно даних, що значно відрізняють між двома групами вміст даного типу, то тут виділяються наступні показники: спонтанність вираження почуттів підвищилася на 6,9 балів в першій групі і лише на 0,8 в другій; дипломатичність на 4,4 в групі 1 та на 6,6 в групі 2; гнучкість поведінки на 2,8 в групі 1 та на 3 бали в групі 2.

Отже, зазначений розподіл показників інертно – напруженого типу пояснює значне зменшення відсотку його представників в групі прагматичної направленості через зменшення рефлексії власних потреб. Також ми визначили, що наслідки проведеного практикуму вплинули на значне збільшення таких ознак як комунікативність, спонтанне вираження почуттів, рухливість та веселість, дипломатичність, артистичність та інших.

Розгляд вираженості показників у представників четвертого, спонтанно – інертно пасивного типу на двох етапах дослідження не виявив значного їх збільшення. Дані зміни пояснюються порівняно вищими балами за показниками: сили Я, рішучості, дипломатичності, незалежності, само актуалізації, самокерованості, позитивного сприйняття людей.

В результаті використання системи надання теоретичних основ формування педагогічного іміджу в обох групах можна відмітити певні особливості.

По-перше більш суттєві зміни спостерігаються в середині типологічного трансформування вибірки. Так в збалансованому типі значно підвищились показники домінативності та радикалізиму, в суперечливому типі - інтелектуальний потенціал та швидкість вирішення практичних завдань, в інертно напруженому - комунікативність, спонтанне вираження почуттів, веселість, зменшення рефлексії власних потреб, в спонтанно – інертно пасивному - егоцентричність та тривожність.

По-друге, результати другого етапу дослідження в двох групах відзначаються аналогічністю, при цьому підвищення показників в групі особистісного напряму значно вище. Це пояснюється якістю самовдосконалення свого іміджу студентами під час проходження практикуму та педагогічної практики.

По-третє, в обох групах виявлені, як тотожні результати розвитку іміджеутворюючих ознак, так ті що їх різнять. Серед останніх: відкритість, дипломатичність, невпевненість, само актуалізація, гнучкість поведінки, спонтанність вираження почуттів, креативність та творча спрямованість. Дані показники відрізняються від інших, як збільшенням балів, так і їх зменшенням.

Література.

1. Ковальова О. Визначення типів іміджу вчителя і вчителя-адміністратора. «Психологія і суспільство» 2006. №4. – с. 81-85.

2. Ковальова О.О. Психологічні особливості компетентності педагогів до формування власного іміджу. Науковий вісник / ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. 2006. № 11-12 – с. 46-51