Ветеринарія. Ветеринарна медицина.

Ільніцький М.Г., д-р вет. наук, проф.

Ємельяненко О.В., аспірант

Білоцерківський державний аграрний уніерситет

Стан білкового обміну при лапаротомічній та лапароскопічній оваріоектомії у свинок

Відомо, що білки – основна складова частина сироватки крові. Вони відіграють важливу роль у підтриманні її в’язкості, колоїдно-осмотичного тиску, забезпечені транспорту багатьох речовин до тканин, регуляції рН (білкова буферна система), згортанні крові, імунних процесах (глобуліни є носіями імунних тіл) та стабілізації рівня катіонів у крові тощо. У той час білковий обмін в організмі тварин у післяопераційний період характеризується наявністю двох протилежних процесів – розпаду і синтезу (катаболізму і анаболізму). Однак, ступінь розпаду білка залежить від характеру поранення, ступеня інфікування рани, порушення кровообігу в тканинах та загальної реакції організму.

Матеріали і методи досліджень. Досліди проводились в умовах хірургічної клініки Білоцерківського державного аграрного університету. На 30-ти клінічно здорових свинках, віком п’ять місяців і розділених порівну на дві групи. Тваринам першої групи виконували лапароскопічну оваріоектомію, а другої – лапаротомічну через розріз правої здухвини. Оперативне втручання проводили на стадії гальмування чи врівноваження статевого циклу.

Знеболювання тварин здійснювалось за наступною схемою: за 20 хвилин до операції внутрішньом’язово ін’єктували 1%-ний розчин ацепромазину у дозі 1,0 мг/кг маси тіла тварини. Безпосередньо перед оперативним втручанням внутрішньовенно вводили 5%-й розчин кетаміну в дозі 5 мг/кг маси тіла. Місцево використовували інфільтраційну анестезію у місці введення троакарів, або проведення лапаротомічного розріру.

Для оцінки білкового обміну в сироватці крові проводили визначення загального білка, альбумінів та продуктів його обміну: сечовини та креатиніну.

Результати дослідження та їх обговорення. Кількість загального білка у свиней на 2-гу та 6-ту добу у дослідній групі мала тенденцію до зменшення в 1,03 та 1,05 рази, в той час в контрольній – вірогідне зниження в 1,08 (р<0,001) та 1,06 (р<0,05) рази відповідно. Ймовірно, що гіпопротеїнемія зумовлюється посиленим катаболізмом, аномальними втратами білка та патологічним розприділенням між окремими тканинами організму. Це пов’язано із збільшенням енергетичних затрат, пов’язаних з дефіцитом пластичних ресурсів, які затрачаються на відновлення пошкодженого дефекту, як операційної рани так і кукси мезоваріума. Це в переважній більшості спричинено зміною концентрації альбумінів. Починаючи з 10-ї доби рівень загального білку в крові вийшов на показник доопераційного в обох групах тварин.

На 2-гу добу рівень альбумінів мав тенденцію до зниження при лапароскопії в 1,07 та лапаротомії в 1,08 рази. На 6-ту добу в дослідній групі спостерігали тенденцію до його зниження в 1,07 рази, в контрольній – вірогідне зниження, як відносної так і абсолютної кількості – в 1,18 (р<0,05) та 1,09 (р<0,05) рази відповідно. Причиною цьому є підвищення катаболізму альбумінів, а також перерозприділення його із крові в тканини внаслідок системного збільшення проникності судин для білків, які використовуються у зоні пошкодження для синтезу колагену фібробластами та епітелізації. Крім того, високий рівень цитокінів, які приймають участь в результаті запальної реакції, яка настає внаслідок травми, сприяє безпосередньому та опосередкованому впливу на синтез печінкою білків гострої фази за рахунок зниження продукування альбумінів. Також втрата цього білка може бути пов’язана з крововтратою під час проведення оперативного втручання. Зменшення кількості альбумінів в кров’яному руслі також відбувається за рахунок того, що він зв’язує токсичні речовини (жиророзчинні токсини), які всмоктуються із зони пошкодження. Ще хотілося відмітити й той факт, що спад концентрації альбуміну настає досить швидко через 1–2 доби, то на повне його відновлення потрібно не менше 3–7 діб. На 10-ту добу кількість альбумінів відновилася в обох групах.

Рівень сечовини на 2-гу та 6-ту добу у тварин вірогідно збільшувався, зокрема після лапароскопії в 1,35 (р<0,001) та 1,26 (р<0,05), після лапаротомії в 1,40 (р<0,001) та 1,30 (р<0,01) рази відповідно. На нашу думку це могло бути спричинене розпадом білків у зоні пошкодження з утворенням аміаку, який всмоктувався в кров у вигляді глутаміну, де з нього у печінці утворювалась сечовина. Вона є мало токсичною, однак разом з іонами калію, похідними глутатіону, молекулами середньої маси і деякими іншими сполуками її дія посилюється. Маючи властивість легко проникати через клітині мембрани і будучи осмотично активною речовиною, вона здатна порушити водно-сольовий обмін, зумовлюючи погіршення функціонування життєво важливих органів та систем. Починаючи з 10-ї доби дані показники вийшли на рівень до операції.

Щодо креатиніну, то його рівень вірогідно зростав на 2-гу та 6-ту добу в дослідній групі в 1,39 (р<0,001) та 1,18 (р<0,05), в контрольній – в 1,52 (р<0,001) та 1,51 (р<0,01) рази відповідно. Це може бути обумовлене, як посиленим його утворенням, так і затримкою його метаболітів в організмі внаслідок зниження фільтративної функції нирок. У даному випадку, ми вважаємо, це відбувається за рахунок утворення креатиніну з креатинфосфату, в пошкодженій м’язовій тканині та всмоктуванням його в кров'яне русло. Починаючи з 10-ї доби креатинін вийшов на рінь до операції.

Проведені дослідження свідчать, що лапароскопічна оваріоектомія у свинок викликає менш виражену зміну білкового обміну і, відповідно, прискорює реабілітацію організму.