Ветеринарія, ветеринарна медицина

М.В. Рубленко, доктор ветнаук, професор; А.В. Яремчук, канд. вет. наук, асистент; С.І. Данільченко, асистент

Білоцерківський державний аграрний університет

Гемостазологічний статус деяких тканин собак за норми

Тканинам організму притаманні одночасно гемокоагулюючі та фібринолітичні властивості. Крім тромбопластину, вони містять сполуки, подібні плазмовим факторам V, VII, X, XIII, активатори факторів V і VІІ, антикоагулянти та антигепаринові субстанції, а також речовини, що прискорюють динамічні перетворення тромбоцитів. Екстракти деяких тканин володіють тромбіноподібною дією. Поряд з цим, у тканинах виявлені активатори та інгібітори фібринолізу. Відомо, що процеси видалення та організації фібрину перебігають однотипно, але з певними видоспецифічними особливостями. Фібринолітичній системі належить вагома роль у патогенезі гострого запалення та утворенні сполучної тканини.

Проведення абдомінальних оперативних втручань завжди призводить до пошкодження, травматизації очеревини, а в подальшому до запалення, проте, в деяких випадках з формуванням ексудату. При травмі очеревини та її запаленні із мезотеліальних клітин вивільнюється тромбопластин (фосфоліпід), який при наявності факторів V, VІІІ, Х та іонів Са²⁺ перетворюються в протромбіназу. Лейкоцити, еритроцити та тромбоцити ексудату мають свій тромбопластин або тромбопластиноподібні речовини, які також трансформуються в протромбіназу. Під дією останньої в ексудаті швидко виникає тромбін, який конвертує фібриноген у фібрин-мономер. За участю іонів Са²⁺ переходить у фібрин-полімер. Останній під впливом плазмового фактора ХІІІ та тканинної фібринази перетворюється у фібрин.

Отже, існує потреба у вивченні гемокоагулюючих, фібринолітичних та протеолітичних властивостей тканин для патогенетичного обґрунтування раціональних методів лікування тварин із гнійно-запальними процесами.

Мета роботи полягала у вивченні гемостазологічної характеристики шкіри, фасцій і м’язів різних ділянок тіла, серозних оболонок в нормі у собак.

Матеріали і методи досліджень. Об’єктом для дослідження були 3 голови великої рогатої худоби віком 6 місяців, живою масою 140–160 кг та 3 клінічно здорові собаки, що належали хірургічній клініці БДАУ. Для дослідження відбирали шматочки тканин (шкіру, м’язи, фасції) з різних ділянок тіла (голови, шиї, лопатки, ділянки білої лінії та стегна). Перед відбором проби ділянку місцево знеболювали 2%-м розчином лідокаїну. При проведенні кастрації сук (20 голів) відбирали біоптати парієтального листка очеревини та великого сальнику.

З відібраних зразків тканин готували тканинні екстракти за розробленою нами методикою та визначали їх вплив на гемостазологічні показники донорської плазми. Безпосередньо в тканинних екстрактах визначали показники системи тканинного протеолізу та їх інгібіторний потенціал.

Результати досліджень та їх обговорення. Аналізуючи вплив екстрактів тканин на фібринолітичну активність (ФА) плазми, слід відмітити, що високим фібринолітичним потенціалом володіють м’язи собак, незалежно від анатомо-топографічної локалізації і росте в наступній послідовності: ділянка голови, черевна стінка, шия, лопатка, стегно. При цьому між найнижчою СФА екстрактів м’язів ділянки голови та найвищою – ділянки стегна спостерігається вірогідна різниця (р<0,05). Проте екстракти шкіри та фасції у собак знижують СФА плазми крові донорів з усіх досліджуваних ділянок.

Для більшості тканин собак, характерним є надзвичайно низький рівень активності плазміну та високий – t-PA. Проте під впливом екстрактів шкіри та фасції з ділянки голови та шкіри з ділянки лопатки істотно знижується активність t-PA, що може бути обумовлено особливостями васкуляризації згаданих ділянок, оскільки основним джерелом t-PA є ендотелій судин.

Наростання протромбінового часу після додавання екстрактів м’язів свідчить про пригнічення прокоагулянтної активності плазми. Найбільше зростання протромбінового часу встановлено під впливом екстрактів м’язів з ділянки стегна: (+2,9±0,3 с). Виключення становлять м’язи черевної стінки, які зменшують ПЧ на (-1,8±0,1 с), що може бути обумовлено високим рівнем СІ-І, який виявляється у цих же ділянках.

Властивість зменшувати ПЧ притаманна екстрактам шкіри та фасцій з усіх досліджуваних ділянок тіла, що свідчить про їх здатність активувати зовнішній шлях згортання крові за рахунок тканинного тромбопластину, тим самим прискорюючи процеси згортання крові. Найвищим коагуляційним потенціалом володіють екстракти з ділянки черевної стінки шкіри – (-1,8±0,5 с) та фасції – (-1,7±0,6 с).

Екстракти м’язів з усіх ділянок зумовлюють підвищення активності ФХІІІ в донорській плазмі. Водночас, екстракти шкіри та фасції з усіх ділянок викликають зменшення активності ФХІІІ у плазмі донорів. Екстракти шкіри з різних ділянок змінюють активність ФХІІІ в межах від (-3,3±0,37 с) – в ділянці черевної стінки до (-1,7±0,3 с) – в ділянці стегна (р<0,05), а фасції від (-1,9±0,25 с) – в ділянці лопатки до (+0,8±0,2 с) – у ділянці стегна (р<0,05). М’язи ділянки шиї (+2,3±0,3 с) володіють вірогідно вищим (р<0,05) рівнем активності ФХІІІ, ніж м’язи ділянки голови (+1,1±0,29 с).

У собак найнижчим вміст α₁-ІП був у фасції ділянки лопатки – (0,47±0,04), а найвищим (0,67±0,05 мкмоль/л) – у стегнових м’язах (р<0,05), проте, вміст α₂-М практично не відрізнялися в екстрактах з різних ділянок тіла.

У ділянці голови СПА екстрактів шкіри вірогідно вища від решти ділянок. Однак, вірогідно вищим вміст прекалікреїну був лише у шкірі з ділянок голови, лопатки, стегна; фасції ділянки шиї, м’язів ділянок шиї і черевної стінки. Водночас, найнижчий рівень ПК реєстрували в ділянці шийної фасції – 4,1±1,9, а найвищий в екстрактах м’язів ділянки голови – 38,8±2,7 мкмоль аргініну/(хвּл) (р<0,05). Стабільно високий показник активності ПК та СІ-І встановлено в м’язовій тканині, яка характеризувалася високим рівнем СПА, чого не відмічаємо в шкірі та фасції.

СФА очеревини у клінічно здорових собак була низькою (-77,8±9,7 мм²). При цьому її зниження виявлено як за рахунок ПА (-42,1±6,55 мм²), так і t-РА (-35,6±4,82 мм²). СФА сальнику здорових собак знижує фібринолітичну активність донорської плазми (-68,6±4,61 мм²) і також як і в очеревині це зниження відбувається за рахунок зниження активності плазміну. Низький рівень плазміну (-35,2±3,43 мм²) корелює з низькою кількістю фактора ХІІІ як в очеревині (-3,71±0,81 с), так і в сальнику (-2,65±0,25 с). ПЧ очеревини та сальнику був подовженим відносно плазми здорових тварин (+5,19±0,76 с) та (+6,88±0,62 с), відповідно.

В очеревині клінічно здорових собак знаходиться велика кількість інгібіторів протеолітичних ферментів. Кількість α₁-ІП в сальнику здорових тварин була дещо вищою (0,75±0,03 мкмоль/л) на відміну від очеревини (0,67±0,03 мкмоль/л. Навпаки кількість α₂-М в очеревині дещо вище, ніж в сальнику.

Аналізуючи стан системи тканинного протеолізу в серозних оболонках тварин можна стверджувати, що СПА сальнику в нормі була вищою за СПА парієтального листка очеревини і складала 0,74±0,01 ммоль/(годּл), 0,51±0,037 ммоль/(годּл). Також при наших дослідженнях виявлено, що рівень ПК в екстрактах не змінених серозних оболонках нижчий, ніж його швидкодіючого інгібітора, який здійснює основний контроль за факторами контактної активації, пригнічує кінінногеназу, прокоагулянтну та естеразну активність калікреїну. Даний факт вказує на те, що в умовах травми серозних оболонок буде змінюватися кількісна сторона калікреїн-кінінової системи в залежності від видоспецифічності запальної реакції.

При цьому, інтактні серозні оболонки собак (парієтальна очеревина та великий сальник) володіють одночасно низьким фібринолітичним та прокоагулянтним потенціалом, високим протеолітичним та інгібіторним рівнем.

Отже, системи тканинного гемостазу та фібринолізу мають видові особливості, різняться залежно від морфофункціональних характеристик тканин та їх анатомо-топографічної локалізації.