К.е.н., доцент Грущинська Н.М.

Інститут міжнародних відносин

Національний авіаційний університет

Теоретична основа забезпечення зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням сучасних інтеграційних процесів

Глобалізація економічного розвитку випливає з глибокої взаємозалежності складових частин світового господарства, з його єдності та цілісності, що посилюється в умовах широкого розгортання інтернаціоналізації виробництва й обігу, інтенсифікації інтеграційних процесів. Поряд із глобальною інтеграцією проявляються дезінтеграційні тенденції, і не лише у світовому масштабі, а й у межах окремих країн, прикладом може слугувати об’єднання Співдружність Незалежних Держав, функціонування якого можна віднести до дезінтеграційних процесів. Однак домінуючою залишається тенденція до світової економічної інтеграції.

Сучасне світове господарство є цілісною системою, але ця цілісність складалася поступово. Вона формувалася у міру еволюції міжнародного поділу праці, процесу інтернаціоналізації господарського життя країн, інтеграції груп країн у регіональні господарські комплекси з міждержавним регулюванням соціально - економічних процесів, транс націоналізації виробництва.

Діяльність транснаціональних корпорацій як одна з організаційних форм всесвітнього поділу праці забезпечує регулярну циркуляцію в планетарному масштабі товарів, послугу, фінансових і сировинних ресурсів, знань, технологічного та організаційно - управлінського досвіду. Через участь у транснаціональному поділі праці національні господарства отримують прямий доступу до світового ринку товарів і капіталів, до нових технологій та сучасного менеджменту.

Розширення обсягів та поява нових форм взаємовигідного співробітництва між країнами та різнонаціональними комерційними партнерами обумовлюють не тільки його кількісну модифікацію, а й нову якість господарського життя, його всебічну інтернаціоналізацію. Це породжує об’єктивну необхідність пошуку сучасних моделей міжнародної економічної діяльності для всіх країн та міжнародних угруповань.

Для економіки України актуальним завданням є вироблення системи взаємо узгодженої участі в процесах інтернаціоналізації. Економічний розвиток, перспективи міжнародного співробітництва України залежать від стану та динаміки світового ринку, процесів міжнародної інтеграції на світовому та регіональному рівнях.

Однією з особливостей процесу інтернаціоналізації з участю України є нерівномірність розподілу експортних виробництв, переважання окремих центрів та територіально - виробничих комплексів (ТВК) й низький рівень експортної спеціалізації цілих регіонів. Наприклад, основу експорту України становлять східні ТВК, передусім регіони Кривбасу та Донбасу, і водночас ряд західних та центральних областей України здійснюють невисокі показники експорту продукції.

Важливою складовою механізму міжнародної діяльності України є двостороннє співробітництво з країнами, які належать до різних регіонів світу. Історично такий принцип політики країни виник як альтернативна ідеям реінтеграції країн СНД та відновлення їх об’єднання в широкому соціально - економічному контексті. Втім, позитивне значення концепції налагодження рівноправного та взаємовигідного двостороннього співробітництва не вичерпується необхідністю протидії безплідним геополітичним планам. Вона має і цілком практичний зміст, якому відповідає реальний потенціал міжнародної торгівлі, міжнародного інвестування, інших форм взаємодії. Результатом міжнародного поділу праці, розвитку міжнародної торгівлі є посилення взаємозв’язку та взаємозалежності національних економіки та їх об’єднання з метою подальшого розвитку.

Важливою складовою економічного життя будь-якої сучасної держави є зовнішньоекономічна діяльність. Зовнішньоекономічна діяльність є провідником країни до світового простору. Обумовлюється успішними валютно - фінансовими, контрактними відносинами. Інтеграційні процеси, в свою чергу, сприяють економічному, політичному, соціальному об’єднанню країн. Роль, що відіграє та або інша держава у світовій торгівлі, багато в чому визначає її авторитет як члена світового співтовариства. Саме тому кожна держава намагається створити належні умови для участі в зовнішньоекономічній діяльності своїм підприємствам і фірмам.

Успішний розвиток зовнішньоекономічної діяльності базується на чітко сформованій та впровадженій в практику нормативно-правовій базі щодо створення підприємства, корегування його безпосереднього місця на ринку, проведення його зовнішньоекономічної діяльності.

Інтереси українських підприємств, які здійснюють ЗЕД, дуже різноманітні. З одного боку, державна зовнішньоекономічна політика покликана стимулювати насичення внутрішнього ринку необхідними товарами, прискорення НТП, підвищення кваліфікації керівників та фахівців, залучення в економіку додаткових матеріальних та фінансових ресурсів, а також структурну перебудову національної економіки. З іншого боку, окремі підприємства можуть досягати реалізації власних цілей: підвищення економічної ефективності виробництва, зовнішньоекономічної діяльності, залучення іноземної технології та комерційної реалізації власних науково-технічних досягнень, гарантованості надійного матеріально-технічного забезпечення. Визначення ефективності зовнішньоекономічних операцій проводиться для обґрунтування не лише окремих пропозицій щодо закупівлі та продажу певних товарів. Ці дані можуть бути використані при розробці планів експорту й імпорту в масштабах країни, при оцінці структури та напрямків зовнішньоторговельного обігу.

Враховуючи стрімкий розвиток економіки світового господарства, слід відзначити і значне забезпечення більшого доступу підприємств до ринків усього світу. Зростання обсягів і складності міжнародних торговельних відносин призводить до зростання можливостей виникнення непорозумінь та витратних спорів, коли зовнішньоторговельні договори складені неналежним чином.