Экономические науки/13. Региональная экономика

Студентка, Шалар Н.В.

ПВНЗ «Буковинський університет», Україна

Оцінка тенденцій та особливостей регіональних ринків праці

Для різних регіонів України характерні свої особливості функціонування ринку праці, які необхідно враховувати при розробленні рекомендацій, спрямованих на вдосконалення державного регулювання ринку праці країни. З метою виявлення специфічних рис регіональних ринків праці України визначено правові засади розвитку регіональних ринків праці, здійснено аналіз статистичних даних, які характеризують стан і динаміку ринку праці окремих областей, виявлено напрями і заходи державного регулювання ринку праці, які мають особливе значення для окремих регіонів і їхніх груп, визначено особливості функціонування і основні напрями розвитку регіональних ринків праці України.

Держава має змогу втручатись у функціонування ринку праці, застосовуючи методи активного та пасивного впливу. Пасивне втручання виявляється через надання інформаційних і консалтингових послуг працівникам і підприємствам, виплату допомоги з безробіття тощо. Не виникає сумнівів, що в умовах існування диспропорцій на ринку праці країни важливим стає активне втручання держави у функціонування і подальший розвиток ринку праці. Активне втручання держави у функціонування ринку праці країни виявляється у створенні нових робочих місць. Регіональні пріоритети щодо створення робочих місць визначаються з урахуванням рівня зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку в регіоні, рівня життя населення регіону, гостроти соціальної напруженості в ньому.

Процес створення нових робочих місць стосується практично всіх ключових галузей економіки, проте існують деякі особливості, наприклад, у вугільній промисловості, агропромисловому комплексі. Слід зазначити, що створення нових робочих місць, зокрема у вугільній промисловості, залежить від обсягів бюджетного фінансування. Підприємства вугільної промисловості характеризуються важкими умовами праці, значимим ризиком загибелі працівників, низьким рівнем прибутковості господарської діяльності, тому досить складно розвивати цю галузь, залучаючи інвестиції і відкриваючи нові підприємства [1, 171]. На сучасному етапі спостерігається не пожвавлення і розширення діяльності підприємств вугільної промисловості, а їх закриття. У зв’язку з ліквідацією підприємств вугільної промисловості питання подальшої зайнятості вивільнюваних працівників, на державному і регіональному рівнях вирішуються в рамках програм реструктуризації вугільного сектору економіки.

Розв’язання проблем зайнятості в агропромисловому комплексі пов’язане з розгортанням державних, галузевих і регіональних програм підтримки аграрної реформи (виробництво сільськогосподарської техніки, кредитні та освітні програми, активізація використання лізингу). Активізувати процес створення нових робочих місць в агропромисловому секторі планується застосовуючи скорочені процедури реєстрації суб’єктів господарювання в сільському господарстві і підприємствах сфери обслуговування, спрощуючи форми оподаткування і звітності [2].

Проблеми, пов’язані з нестабільністю ринку праці, подолання широкомасштабного безробіття вирішуються не тільки на державному рівні, Велике значення має і рівень регіонів. Кожна область України має свої особливості в економічному розвитку, які слід враховувати при розробленні заходів, спрямованих на вдосконалення системи державного регулювання ринку праці країни.

Вивчення та аналіз наукових робот провідних учених-економістів із зазначеної проблематики показало, що багато уваги приділяється розробленню методологічних засад і механізмів державного регулювання ринку праці [3]. При цьому недостатньо вивченими залишаються питання диференціації заробітної платні в масштабах однієї області і її вплив на ринок праці окремого адміністративного району. Тому обґрунтовано пропозиції концептуального характеру, спрямованих на вдосконалення державного регулювання ринку праці в регіонах на основі виявлення причинно-наслідкових зв’язків між рівнем заробітної платні і рівнем безробіття.

Таким чином, є підстави зробити певний висновок. Рівень безробіття в межах адміністративних районів сконцентровано відображає сукупність багатьох розрізнених соціально-економічних факторів, серед яких рівень заробітної платні є основним. Це пояснює вищий рівень безробіття у районах з низькою оплатою праці.

Отже, підняття заробітної платні об’єктивно є підґрунтям зниження соціальних передумов зростання рівня безробіття і трудової міграції населення. Підвищення рівня оплати праці є основним чинником зростання зайнятості населення в будь-якому регіоні України. Тому основні зусилля в рамках державного регулювання ринку праці слід зосередити на таких аспектах: регулювання мінімальної заробітної платні в країні, підвищення рівня життя населення, створення умов для зростання оплати праці працівників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бабич В.П. Государственная промышленная политика: учеб. пособ. для вузов. – Х.: ХНУ им. В.Н. Каразина, 2003. – 316с.

2. Блажко М.А. Зайнятість і мотивація праці в аграрній сфері: автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.07.02. – К., 2006. – 20 с.

3. Герасимчук В.І. Соціально-орієнтований ринок праці і проблеми його становлення. – К.: Принт-Експрес, 2000. – 32с.

4. Глазьев С.Ю. Длинные волны: НТП и социально-экономическое развитие / Глазьев С.Ю., Микерин Г.И., Тесля П.Н. – Новосибирск: Наука, 1991. – 224 с.

5. Глазьев С.Ю. Теория досрочного технико-экономического развития. – М.: ВлаДар, 1993. – 310 с.