Панасюк О.С. Дерев’янко О.О

Вінницький національний технічний університет

Заробітна плата, як складова управління трудовими ресурсами

Через недосконале управління трудовими ресурсами – диференціація зайнятості та рівнем оплати праці. Через неефективне управління трудовими ресурсами спостерігається така гостра нестача у деяких видах діяльності, і навпаки – надлишкові кадри у інших. Одним з головних факторів є заробітна плата, яка досить диференційована, як за видами економічної діяльності, так і за регіонами [1].

Суттєвим недоліком існуючої залишається великий розрив в оплаті праці різних категорій працівників, тобто між нижнім рівнем зарплати та вищим її рівнем. На багатьох підприємствах типовою є ситуація, коли заробітна плата працівників виробництва становить мінімальний розмір або дещо перевищує його. Водночас зарплата керівників досягає декількох тисяч гривень, навіть за умови збиткової роботи. На нашу думку, доцільним є встановлення обмежень у рівні оплати між середньою зарплатою працівників виробництва та рівнем оплати керівників, яка не повинна перевищувати середню зарплату виробничого персоналу більше, ніж у 10 разів (Рис 1):

Рис 1. Розподіл ЗП за рівнем оплати

Отже, як видно з рисунка, у 2008 році значно виросла частка працівників, які отримують заробітну плату понад 2000, з одночасним зменшенням частки працівників, які отримують менше прожиткового мінімуму.

Така негативна ситуація існує не тільки в Україні. З 1995 року різниця між максимальною і мінімальною заробітною платою збільшилася більше ніж у двох третин усіх країн, з яких є відповідні дані, і в багатьох випадках цей показник сягнув соціально неприйнятного (socially unsustainable) рівня. Якщо говорити про розвинені країни, то найшвидші темпи збільшення розриву між максимальною і мінімальною заробітною платою спостерігалися в Німеччині, Польщі та США. В інших регіонах ця різниця також різко зросла, особливо в таких країнах, як Аргентина, Китай і Таїланд.

Існує також надмірна і необґрунтована диференціація заробітної плати за видами економічної діяльності. Причому економічне зростання поки що мало впливає на таку диференціацію — найбільший приріст, заробітної плати нині спостерігається саме в тих видах діяльності, де вона й так найвища. Це засвідчує, що в економіці сформувався сталий розподіл на відносно успішні галузі, які переважно й користуються плодами зростання, та галузі -аутсайдери, які відсуваються на узбіччя розвитку, перетворюючись на маргінальні. Заробітна плата за деякими видами діяльності наведена в таблиці 1:

Таблиця 1.

Диференціація ЗП за деякими видами діяльності

Роки Вид діяльності	2006	2007	2008
Промисловість	1212	1554	2017
Виробництво та розподілення електроенергії	1228	1577	2111
Продовження Таблиці 1
Сільське господарство, мисливство	553	733	1076
Рибальство, рибництво	607	721	913
Будівництво	1140	1486	1832
Діяльність транспорту та зв’язку	1328	1670	2207
Фінансова діяльність	2050	2770	3747
Державне управління	1578	1852	2581
Освіта	806	1060	1448

Отже, найвищі показники спостерігаються у фінансовій діяльності та державному управлінні та промисловості, найнижчі — в сільському, рибному господарстві. Слід зауважити, що в європейських країнах (без СНД) також є диференціація розмірів заробітної плати за видами діяльності, і вона майже співпадає з диференціацією ЗП в Україні. Тому порівняно низький рівень оплати може вважатися об'єктивним, що пояснюється специфікою цих галузей, зокрема, переважанням рутинної, малокваліфікованої, ручної праці [2].

У механізмі регулювання заробітної плати вихідною базою є встановлення її мінімального розміру. Вона являється державною соціальною гарантією і обов'язкова по свій території України для підприємств усіх форм власності та порядкування; є мінімальною платою за некваліфіковану працю та є основою для складання на тарифної сітки.

Рекомендація МОП проголошує, що основною метою встановлення мінімальної заробітної плати повинно бути надання особам, які працюють за наймом, необхідного соціального захисту щодо мінімально допустимого рівня ЗП. Особливо актуальним встановлення таких соціальних гарантій у вигляді мінімальної зарплати є сьогодні, адже більше 50% зайнятих працює в приватному секторі [1].

Закон містить таке визначення мінімальної зарплати, при якому її розмір визначають «з урахуванням вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників у міру стабілізації та розвитку економіки країни», а встановлюється — «у розмірі, не нижче вартісної величини межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу». Насправді цю межу малозабезпеченності встановлює парламент з подачі Кабміну, виходячи не з мінімального споживчого бюджету, а з так-званої «міри стабілізації та розвитку економіки країни», тобто вона не стосується жодної особи. Тому і складається така ситуація, за якої мінімальна заробітна плата відстає від прожиткового мінімуму.

Суттєве збільшення мінімальної заробітної плати МЗП в найближчі роки є не лише внутрішньою потребою нашої держави. Проголошений курс на євроінтеграцію досить гостро ставить питання досягнення європейських стандартів в оплаті праці та соціальних гарантіях для громадян України. Відповідно до стандартів в ОП, визначених Європейською соціальною хартією та схвалених європейськими експертами, мають бути встановлені певні співвідношення між показниками прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати та середнього заробітку працівників [3].

Так, орієнтовне співвідношення між мінімальною заробітною платою та прожитковим мінімумом повинно становити 1: 2 (2,5), тобто мінімальна заробітна плата повинна перевищувати прожитковий мінімум щонайменше у два рази; мінімальна зарплата повинна становити приблизно 40% від середньої (табл.. 1).

Таблиця 2.

Порівняння розмірів МЗП, СЗП та ПМ [4]

Роки Назва	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009 (І кв.)
Продовження Таблиці 2
МЗП (на кін. року), грн	55	74	118	118	140	205	237	332	400	460	605	605
ПМ (на кін. року), грн	-	-	-	-	80	342	365	423	505	510	626	626
Відношення МЗП та ПМ	-	-	-	-	1,75	0,6	0,65	0,79	0,79	0,9	0,97	0,97
СЗП, грн	153	178	230	311	376	462	590	806	1041	1351	1806	1692
Частка МЗП в СЗП, %	35,9	41,6	51,3	37,9	37,2	44,4	40,2	41,2	38,4	34,0	33,5	35,8

Як видно з таблиці 2, людина, яка отримує в якості доходу лише мінімальну ЗП не має змоги забезпечити собі гідне відтворення. У 2008 та на початку 2009 року, мінімальна ЗП складає 96% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Якщо ж застосувати європейські стандарти, то для України варто було б встановити у 2009 році мінімальну заробітну плату у розмірі 1252 - 1565 грн. Фактичне ж співвідношення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму на початок 2009 р. становить в Україні 0,97, і це незважаючи на те, що відповідно до діючого законодавства мінімальна заробітна плата повинна бути не меншою, ніж прожитковий мінімум [4].

Протягом дії закону «Про оплату праці», жодного разу не було затверджено мінімальну заробітну плату на рівні прожиткового мінімуму. Лише у проекті Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", мало бути подолане явище відставання мінімальнаї заробітної плати від прожиткового мінімуму вже з 1 січня 2009 року. У проекті Державного бюджету підготовленого Міністерством фінансів України мінімальна заробітна плата мала досягти величини прожиткового мінімуму лише наприкінці 2009 року. Прожитковий мінімум планувалося збільшити, в середньому, на 20% по відношенню до 2008 року. Динаміка розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, відповідно до проектів Держбюджету та Міністерства фінансів на 2009 рік повинна була бути такою (рис 2):

Рис. 2. Запланована динаміка розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму на 2009 рік

Незважаючи на ці плани, від «радикальних» підвищень соціальних виплат відмовились. Підвищення мінімальної зарплати до рівня прожиткового мінімуму планується відкласти до 2011 року.

Не береться до уваги те, що запропоновані для затвердження на 2009 рік величини прожиткового мінімуму розраховані на застарілих наборах з 2005 року. Крім того, величина прожиткового мінімуму на працездатну особу не включає суми податку з доходів фізичних осіб.

Вперше рівень мінімальної ЗП та прожиткового мінімуму залишився на рівні попереднього року, тобто 605 грн. та 626 грн., відповідно.

З метою встановлення обґрунтованого рівня прожиткового мінімуму необхідно терміново розробити нову методику, яка б враховувала усі потреби сучасної людини для її фізичного існування, освіти, духовного розвитку та утримання сім'ї за існуючими, а не міфічними цінами та тарифами. Відповідно до «нового» прожиткового мінімуму мають бути перераховані й інші показники - мінімальна заробітна плата та орієнтовна середня зарплата [5].

З вищесказаного можна зробити висновок, що проблема відставання мінімальної зарплати від ПМ, ускладнюється ще й тим, що соціальні мінімуми в Україні є заниженими та не враховують реальної вартості і структури споживчого кошика, тобто не відображають реальні потреби працюючої особи. Крім того, суттєвих кроків по усуненню цих проблем зроблено не було. Навіть незначні підвищення цих базових величин, які були передбачені в Бюджеті на 2009 рік, виконані не були.

Мінімальна погодинна оплата праці, як фактор підвищення ефективності праці. У європейських країнах мінімальна зарплата вже давно нараховується в почасовому форматі, і її середній розмір складає, як правило, не менше 5 євро. Вперше|уперше| почасова мінімальна оплата праці була введена|запроваджувати| в Австралії 113 років тому. У США широкого поширення|розповсюдження| вона набула після|потім| Великої депресії, коли був прийнятий пакет законів про справедливу працю, а також перший загальнонаціональний ппогодинний мінімум|мінімум-ареал| оплати праці. Спочатку він складав лише $0,25 в годину і поширювався|розповсюджувався| лише|тільки| на 43% працездатного населення. Нині в США і європейських країнах мінімумом|мінімум-ареалом| є не менше $6 за годину, в Бельгії, Франції і Голландії цей показник становить 7 євро, в Люксембурзі — 10 євро, у Великобританії під тиском|тисненням| профспілок його підняли до 5,35 фунтів|фунт-атома| стерлінгів та Данія — 28 євро. Причому мінімальні ставки платять за саму низкокваліфіковану| роботу, що не вимагає спеціальних знань.

В Україні погодинна система існувала ще з часів Радянського Союзу|спілки|. Вона і на сьогоднішній день діє в школах, вузах тощо, проте вона зовсім не відповідає міжнародним нормам і стандартам. Ще в 2001 році Міжнародна організація праці визнала, що зарплата менше 3 долларів в годину прирікає людину на напівголодне існування. Для порівняння: мінімальна вартість однієї години роботи громадянина України складає приблизно 3,4 грн.

У 2005 році планувалось мінімальну почасову оплату праці встановти у розмірі 2 грню, проте це рішення так і залишилися на папері. Влітку 2007 року парламент спробував реанімувати цей процес ухвалив законопроект “Про внесення змін до Кодексу законів про працю України і Закон України “Про | оплату праці”. Передбачалося|припускалося|, що з 1 січня 2008 року, новий закон вступить в дію. Планувалось за некваліфіковану працю платити 10 грн. в годину, за кваліфіковану — 25 грн.

Проте, навіть якщо і буде прийнятий такий закон, і мінімальна заробітна плата і почасова оплата будуть приведена у відповідність, в умовах соціальної незахищеності робітників, роботодавці будуть виплачувати заробітну плату «в конвертах», працівники будуть масово звільнені тобто|цебто| зростання|зріст| безробіття неминуче.

Для впровадження погодинної мінімальної оплати праці необхідна не лише політична стабільність, але і високі темпи зростання економіки. Поки ж економічні показники і перш за все невисоке зростання ВВП, інфляція будуть гальмувати таку реформу [6].

Література:

1. Урядовий портал. Єдиний веб-портал органів виконавчої влади - http://www.kmu.gov.ua

2. Міністерство праці та соціальної політики України, науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин: Рекомендації щодо визначення заробітної плати в залежноаті від особистого внеску працівника в кінцевий результат роботи пілприємства.

3. А.Колот Зарубіжний досвід матеріального стимулювання персоналу // Україна: аспекти праці.

4. Колот А. Мінімальна заробітна плата в Україні: функції та проблеми її визначення// Україна: аспекти праці.

5. Офіційний сайт Державного комітету статистики

6. Праця і заробітна плата, №2, 2007-С.14