Плахтєєва А.Л.

Буковинська державна фінансова академія, Україна, м. Чернівці

 

ОБУМОВЛЕНІСТЬ РОЗВИТКУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

 

Знання історії обліку важливе для розуміння його сучасного стану і оцінки можливих напрямків розвитку. Історична еволюція бухгалтерського обліку розглядається не заради її самої, а для полегшення розуміння сучасного і оцінки майбутнього.

Точно сказати, коли виникнув облік і відзначати цей день - неможливо. Облік виникав поступово, довго і невизначено. Відомі епохи, коли його не було, і ми знаємо епохи, коли він вже існував. Але розмежувати їх не тільки важко, але і немислимо.

60000 років до н.е. - люди стали вести господарство; бухгалтерський облік виник як практична діяльність. 500 років тому вийшла книга Л. Пачолі про бухгалтерський облік (трактат). Почалося літературне осмислення бухгалтерського обліку. 100 років тому - виникнули перші теоретичні конструкції бухгалтерського обліку.

Перші історичні свідчення про бухгалтерію, яка велася методом подвійного запису, датовані 1340 p., — це були облікові книги генуезької комуни, які повніс­тю збереглися до наших днів.

Перша письмова праця з бухгалтерії „Про торгівлю та досконалого куп­ця" була написана у 1485 р. В. Котрулі. У 1494 р. виходить у світ перша друко­вана книга Л. Пачолі „Сума арифметики і геометрії, вчення про пропорції, відносини", один з розділів якої — „Трактат про рахунки і записи" був практи­чним посібником з вивчення бухгалтерії, яка базується на принципі подвійного запису. Послідовниками Л. Пачолі були Д. Мангіні, А. Казанова, А. ді Пієтро.

XV століття ознаменувалося відкриттям нових земель та бурхливим розвит­ком торгівлі. Бухгалтерський облік із розвитком торгівлі використовувався як система обліку в окремих купецьких підприємствах.

Розвивався бухгалтерський облік як наука і в інших державах: Голландії, Франції, Німеччині, Іспанії, англомовних країнах.

В літературі виділяють 4 основні періоди розвитку бухгалтерського обліку: 1-й – з моменту виникнення товарно-грошових відносин до кінця 18-го століття; 2-й – з кінця 18-го ст. до кінця 19-го ст.; 3-й – кінець 19-го і початок 20-го ст.; 4-й - с початку 20-го і до наших днів.

Перший період характеризується виникненням різних способів реєстрації фактів в облікових регістрах (журналах, відомостях) у вигляді систематичних і хронологічних записів. Вершиною періоду становлення бухгалтерського обліку було широке розповсюдження методу подвійного запису.

Застосування бухгалтерських рахунків і подвійного запису склало підґрунтя для посилення пізнавальної і контрольної функцій, що відповідало новому рівню соціально-економічних відносин і поширювало інформаційні можливості управління господарською діяльністю.

Другий період припадає на час революційних перетворень у галузі виробництва, розвитку фізичних форм товарних відносин та збільшення обсягів торговельних ,фінансових та інших операцій не тільки в окремих країнах, але й в усьому світі. Протягом цього періоду видається досить велика кількість праць з обліку, виникають різні теорії: юридична – у Франції, матеріалістична (економічна) – в Італії, камеральна – в Німеччині тощо. Історичне значення цього періоду полягає в тому, що саме тоді було визначено основні напрямки науки ”рахівництво ”, за якими відбувся і її подальший розвиток.

Третій етап характеризується піднесенням ділової активності, зростанням виробництва, торгівлі, послуг фінансового ринку. З'являються нові форми фінансування підприємництва, створюються страхові товариства, поширюються їх послуги. Ускладнюються практично всі соціально-економічні відносини і механізми їх реалізації.

Потреби в обліковій інформації для управління виробництвом стають потребами в інформації для управління його ефективністю. Задоволення таких потреб обумовило підвищення рівня систематизації даних бухгалтерського обліку. Значення рахунків і подвійного запису в управлінні процесами заготівлі, виробництва і реалізації товарів зростає. Подвійний запис стали називати законом бухгалтерського обліку. Виникла потреба в розвитку теорії бухгалтерського обліку. "Рахівництво" стали розглядати як практичну облікову діяльність, а "рахунковедення" - як науку.

Якщо та першому і другому етапах розвиток бухгалтерського обліку носив емпіричний характер, то на третьому - він спирався на наукову основу. Практична облікова діяльність в управлінні стала вагомішою, непересічною, а професія бухгалтера - масовою. Урядами держав інтуїтивно усвідомлюється потреба в забезпеченні адекватності обліку рівню розвитку соціально-економічних відносин, а відповідно і в масовій підготовці висококваліфікованих бухгалтерів.

На четвертому етапі в багатьох країнах світу розпочинають підготовку професійних бухгалтерів в навчальних закладах (Італія - 1868 р., 1884 р., 1886 р,, 1906 р., Фінляндія - 1911р., Голландія і Румунія -1913р., Греція - 1920 р., Китай - 1923 р, Іспанія - 1929 р.). Таку підготовку бухгалтерів забезпечували в основному навчальні заклади системи комерційної освіти.

Характерним для цього періоду є створення теоретичних основ бухгалтерського обліку, розвиток його як науки. Значна увага приділяється визначенню цілей і задач, предмета, функцій, методу бухгалтерського обліку.

Досліджуючи історію розвитку бухгалтерського обліку, необхідно пам’ятати і про інші науки, які так чи інакше пов’язані з обліком. Необхідно використовувати так званий корпоративний підхід, суть якого полягає в тому, що знання, отримані з різних дисциплін, так чи інакше пов’язаних бухгалтерським обліком, служать вихідним матеріалом, який може бути використаний при побудові нових методологічних конструкцій обліку.

Література:

1.      Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: Знання, 2007. – 525 с.

2.      Пархоменко В. Про реформування бухгалтерського обліку в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. - 1998. - № 10. – С. 4-6.

3.      Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. - Т.: Карт-бланш, 2002. - 628 с