Кузьменко О.В.

Дніпропетровський університет економіки та права, Україна

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Сутність стратегічного управління полягає в чіткій орієнтації планів (прогнозів) на ринкові потреби і врахування ринку як визначального фактора конкурентного середовища. Крім того, стратегічне управління передбачає виділення менеджменту як основи організації, що забезпечує адаптацію підприємств-виробників споживчих товарів до мінливих умов.

Стратегічне управління підприємством включає такі ключові елементи:

– стратегічний аналіз;

– стратегічний вибір або прогнозування;

– стратегічна реалізація.

На нашу думку, процес стратегічного управління має вигляд алгоритму (рис. 1):

Рис. 1. Алгоритм процесу стратегічного управління підприємства

У формуванні системи стратегічного управління підприємством є визначення наукових підходів до управління.

Теорія різних шкіл в управлінні виділяє різні підходи до процесу управління. Так, Б.Г. Литвак аналізує кількісний та процесний підходи [1, с. 23-25]. Р.А. Фатхутдинов розглядає 13 наукових підходів [2, с. 10-17], а в подальших дослідженнях доводить необхідність застосування до управління конкурентоспроможністю 20 наукових підходів, кожен з яких висвітлює певний аспект управління [3, с. 99-153]: системний, логічний, відтворювально-еволюційний, інноваційний, комплексний, глобальний, інтеграційний, віртуальний, стандартизаційний, маркетинговий, ексклюзивний, функціональний, процесний, структурний, ситуаційний, нормативний, оптимізаційний, директивний, поведінковий, діловий.

На наш погляд, для практики управління конкурентоспроможністю підприємств-виробників споживчих товарів є доцільним зупинитися на декількох:

– системний підхід – дослідження об’єктів як системи (дві складові: зв’язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв’язок з погляду внутрішньої структури);

– комплексний підхід – урахування всіх аспектів управління та їх взаємозв’язку;

– стандартизований підхід – встановлення норм, правил, характеристик, які забезпечують безпеку та якість продукції;

– маркетинговий підхід – орієнтація управлінських підсистем на споживачів;

– процесний підхід – сукупність безперервних взаємопов’язаних дій, спрямованих на досягнення стратегічних цілей та їх координацію;

– структурний підхід – визначення пріоритетів при розподілі ресурсів;

– ситуаційний підхід – вплив конкретної ситуації на вірогідність застосування параметрів і методів управління;

– функціональний підхід –сукупність функцій, які потрібно виконати для досягнення стратегічних цілей підприємства, що здійснює діяльність у сфері виробництва споживчих товарів.

На підґрунті вищевикладеного сформулюємо концепцію стратегічного управління конкурентоспроможністю підприємств-виробників споживчих товарів, яка містить: уточнення та уніфікацію понятійного апарату стосовно досліджуваної категорії з метою однозначного трактування і наповнення понять;

– визначення моделей та методів прийняття стратегічних рішень для забезпечення адаптивності до змін у конкурентному середовищі; діагностику потенціалу підприємства і конкурентного середовища функціонування; визначення місії і стратегічних цілей діяльності підприємства; проведення портфельного аналізу діяльності підприємства; вибір базової стратегії і стратегічних альтернатив розвитку підприємства; стратегічне планування; забезпечення реалізації стратегії розвитку (структуру управління, мотивацію, контроль та оцінку стратегічних перетворень тощо); забезпечення зворотного зв’язку.

Таким чином, стратегічне управління є сучасною філософією і засобом забезпечення конкурентоспроможності, а відповідні методики оцінки концептуальних його положень дозволяють визначити критерії результативності функціонування підприємства.

Література:

1. Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения: eчебник. – М.: Дело, 2000. – 392 с.

2. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: eчебное пособие. – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1997. – 304 с.

3. Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью организации: eчебное пособие. – М.: Изд-во Эксмо, 2004. – 544 с.