Рассулова Н.В., Полякова Н.І.

Донецький національний університет економіки  і торгівлі

імені М. Туган-Барановського, Україна

Ідентифікація та оцінка як основна проблема обліку нематеріальних активів

Метою написання даної роботи є  виявлення й здійснення детального дослідження проблем оцінки НМА відповідно до чинного бухгалтерського й податкового законодавства, а також розробка обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення обліку НМА. При цьому суттєва увага буде спрямована на те, що достовірна оцінка й прийняття НМА на баланс підприємства сприяє збільшенню ринкової вартості бізнесу.

Питаннями вдосконалення методологічної бази по відношенню до НМА займалися такі вітчизняні вчені, бухгалтера й економісти: А. Бутник-Сиверский, А. Гавриленко, С. Довгий, В. Завгородный, І. Тарасова й інші. Але, на жаль, оцінка всіх НМА компанії й зарахування їх на баланс  є одиничним випадком у нашій країні[4, с.15]. Проблема полягає  в тому, що більшість НМА не вірно або взагалі не ідентифікуються, не достатньо точно оцінюються, отже, неправильно нараховується амортизація на такі активи, що призводить до викривлення оподатковуваного прибутку й  недостовірному відображенню інформації  в балансі й інших формах звітності. Саме тому ідентифікація й оцінка НМА складають підґрунтя достовірного бухгалтерського обліку.

Аналіз наведеної ситуації показує, що відсутнє на даний момент єдине розуміння сутності НМА серед суб'єктів господарювання й вчених, що займаються вивченням даної проблеми. А для того, щоб розібратися в цьому питанні, необхідно звернутися до  законодавства, яке регулює бухгалтерський облік даного об'єкта. Саме в законодавстві бачимо, що в цій сфері існує багато різночитань і неточних трактувань серед законодавчих актів, що стосуються НМА. Дуже суттєвим є той факт, що для цілей податкового й бухгалтерського обліку відсутнє єдність у визначенні  сутності НМА. Так, згідно з пунктом 4 ПСБУ № 8 (відповідно до  змін, які були внесені наказом Міністерства фінансів України 8 липня 2008 р. №901) нематеріальний актив - це немонетарний актив, який не має матеріальної форми й може бути ідентифікований[3, с.1].  А згідно з пунктом 1.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" нематеріальний актив - це об'єкти інтелектуальної, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визначені в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку[1, с.3].

Відзначимо, що серед наведених трактувань не відображена сама суть цих активів, яка полягає  в тому, що НМА - це матеріальне, тобто  документально підтверджене право на використання певних об'єктів, у тому числі об'єктів інтелектуальної власності, а не самі ці об'єкти[5, 13].

Усе перераховане вище обумовлює необхідність внесення істотних коректив у зазначені законодавчі акти, де дати єдине тлумачення сутності НМА. Виходячи із цього, можна взяти за основу визначення НМА, яке було запропоновано авторами наукових праць по даній проблемі О. Зайківським та В. Комаровим: "НМА -  немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, сутність яких полягає в праві власності на об'єкти інтелектуальної власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності особи, можуть бути ідентифіковані (ототожнені) і утримуються підприємством з метою використання протягом  періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він більше року) для виробництва, торгівлі та в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам".

На наш погляд, у наведеному визначенні НМА слід зробити ще одне уточнення: "строк термін експлуатації даного активу повинен бути вірогідно визначений". Це досить важливий аспект, який впливає на отримання права нарахування амортизації на об'єкт НМА.

Незважаючи на всі недоліки законодавства,  виділимо три основні критерії при оцінці НМА:1. може бути ідентифікований; 2. є немонетарним активом; 3. не має матеріальної форми. Для того, щоб конкретний об'єкт НМА був  визнаний таким для цілей бухгалтерського й податкового обліку на підприємстві, необхідна наявність відповідного підтвердження такого права. Це може бути патент, ліцензія, письмовий дозвіл, свідоцтво, тобто  документ, який підтверджує право його власника на використання (експлуатацію) певного нематеріального активу. А іншому випадку, визнати той або інший об'єкт, навіть якщо він є немонетарним активом і не має матеріальної форми, нематеріальним активом достатніх законних підстав немає[5, с.15].

Таким чином,  ідентифікація й оцінка є обов'язковою й невід'ємною умовою для достовірного обліку НМА. Розглянута проблема вимагає подальшого більш глибокого наукового дослідження, а також розробку чіткого порядку й умов ідентифікації, оцінки й у цілому ведення бухгалтерського й податкового обліку НМА. Для цього доцільно врегулювати на законодавчому рівні всі виявлені недоліки й різночитання, що стосуються сутності НМА, їхньої ідентифікації й оцінки з метою обліку.

Література

1.                 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» ВР // ВВР 1997, N 27, С. 28, з наступними змінами і доповненнями. 

2.                 Положення  (стандарт) бухгалтерського обліку №8 “Нематеріальні активи” На­каз Міністерства фінансів України від 18.10.1999 №242 зі змінами та доповненнями.

3.                 Докторук Є. Збільшення ринкової вартості компанії за рахунок використання її інтелектуального потенціалу: досвід емпіричного дослідження. // Інтелектуальна  власність. -№7.-2008.- стр. 15-19.

4.                 Зайківський О., Комаров В. Ідентифікація нематеріальних активів – базіс їх бухгалтерського обліку. // Економіка інтелектуальної власності. -№5. -2008.- стр.13-19.