Ступнікер Г.Л.

Інститут безперервної фахової освіти Придніпровської державної академії будівництва та архітектури,

старший викладач кафедри економіки та управління

Управління фінансово-інтелектуальною структурою капіталу промислового підприємства

Активне впровадження інтелектуальних ресурсів є важливим чинником забезпечення конкурентоспроможності як економіки окремого підприємства, так і країни в цілому. Інтелектуальний капітал є стратегічним резервом, що дозволяє підвищити ефективність використання фінансового капіталу, і його застосування має вирішальне значення у підвищенні прибутковості виробничо-комерційної діяльності підприємства, що є особливо актуальним в умовах економічної кризи.

Не зважаючи на складні умови господарювання, що виникли внаслідок спаду виробництва, погіршення збуту продукції як на вітчизняному, так і на світовому рівні, підприємства гірничо-металургійного комплексу України, що є лідерами в своїй галузі, все ж таки зацікавлені у зміцненні своїх ринкових позицій, підтримці своєї ділової репутації та подальшому стратегічному розвитку. Можливості реалізації таких стратегічних планів пов’язані, як правило, із застосуванням на підприємствах технологічних, організаційно-інформаційних і управлінських інновацій, зокрема створенні на підприємстві системи управління інтелектуальним капіталом (ІК).

Сфера функціонування ІК є новою для вітчизняних підприємств, які стикаються з відсутністю системності в області організації функціонування інтелектуальних ресурсів і недостатньою опрацьованістю механізмів управління ними. В той же час взаємозв'язок об'єму і якості інтелектуального капіталу, результативності його використання, з одного боку, і фінансових результатів, з іншого боку, у більшості наукових праць та рекомендацій практикуючих консультантів з ведення бізнесу прослідковується недостатньо. Проблема встановлення і кількісної оцінки такої залежності представляється необхідним етапом розробки та обґрунтування методів оцінки, обліку та формування інтелектуального капіталу організації. Вирішення цієї проблеми дозволяє більш цілеспрямовано формувати комплекс інструментів для створення та використання інтелектуальних активів підприємства.

Однією з ключових інноваційних ознак сучасного промислового підприємства є наявність дійової інноваційно-інвестиційної стратегії, що дозволяє трансформувати його інтелектуальний потенціал в інтелектуальний капітал. Результатом впровадження інноваційної стратегії розвитку є формування на підприємстві технологічної, людської та ринкової складових інтелектуального капіталу.

На основі узагальнення результатів аналізу суттєвих ознак поняття та структури інтелектуального капіталу запропоновано визначати інтелектуальний капітал підприємства як сукупність людських, технологічних та ринкових ресурсів, використання яких в процесі виробничо-ринкової діяльності у поєднанні з фізичним капіталом забезпечує підприємству отримання наднормативного прибутку у порівнянні з середньогалузевим значенням. Наведене визначення враховує комплексний підхід до класифікації структурних елементів та формоутворюючих складових інтелектуального капіталу, які є взаємозалежними і без кожної з яких система втрачає свою ефективність.

Аналіз існуючих методик вимірювання та оцінювання інтелектуального капіталу доводить, що для підвищення інформативних можливостей аналізу його використання потрібно застосовувати комбінацію фінансових і стратегічних методів оцінки ІК, які дозволяють найбільш комплексно оцінити інтелектуальний капітал компанії. Застосування існуючих коефіцієнтних методів оцінки інтелектуального капіталу (наприклад, широко відомого коефіцієнту Тобіна), лише опосередковано вказує на наявність на підприємстві інтелектуального капіталу, оскільки розрахунки базуються на величині ринкової вартості підприємства, якій притаманний високий рівень мінливості та суб'єктивності, тому вона не є універсальною об’єктивною величиною для оцінювання інтелектуального капіталу виробничих структур.

Зважаючи на це, пропонується визначати величини ІК підприємства на підставі чинників, що характеризують прибутковість власного капіталу, шляхом прямої капіталізації надмірного прибутку, отримання якого підприємством забезпечується наявністю інтелектуального капіталу.

У підприємств гірничодобувної та металургійної галузей нематеріальні активи та інтелектуальна власність, що мають юридично оформлені оціночні характеристики та стандартизовані форми бухгалтерського обліку, становлять не більше 3 % балансової вартості підприємств. Тому більша частина інтелектуального капіталу досліджуваних підприємств розподілена між людською та ринковою складовою, капіталовкладення в які не мають формальних підстав для визнання їх інвестиціями, тому обліковуються за витратним принципом та не відображаються у фінансовій звітності в якості активів.

Алгоритм економічної діагностики інтелектуального капіталу підприємства ґрунтується на аналізі та оцінці структурно-динамічних показників фінансово-стратегічного спрямування, що дозволяє визначити критерії формування і реалізації інтелектуального капіталу на підприємстві та розробити на цій основі організаційно-інформаційне забезпечення процесу управління ІК. Діагностуванню підлягають складові елементи інтелектуального капіталу підприємства, а також зв’язки між ними, зосереджені в структурно-динамічних показниках, що надають кількісну та якісну характеристику рівня використання інтелектуальних ресурсів.

Для управління структурою капіталу шляхом його поділу на фінансовий та інтелектуальний пропонується застосовувати показник, що характеризує рівень інтелектуалізації капіталу К_ІК і розглядається як співвідношення вартості сформованого інтелектуального капіталу та вартості власного капіталу, ідентифікованого в балансі (табл. 1).

Таблиця 1

Співвідношення фінансового та інтелектуального капіталу на підприємствах ГМК України у 2007 році

N	Назва підприємства	ВК, млн. грн	ІК, млн. грн	ΔНПВК, %	КIK
1	2	3	4	5	6=4/3
1	ВАТ «Інгулецький ГЗК»	2 195,58	1 810,2	19,0	0,82
2	ВАТ «Південний ГЗК»	1 549,79	1 682,3	25,0	1,09
3	ВАТ «Північний ГЗК»	3 130,72	6 086,1	44,7	1,94
4	ВАТ «Центральний ГЗК»	1 209,45	1 812,3	34,5	1,45
5	ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг»	12 564,7	8 867,1	16,2	0,71
6	ВАТ «Інтерпайп НТЗ»	1 824,3	773,5	9,8	0,42
7	ВАТ «Полтавський ГЗК»	1 827,2	369,5	4,7	0,20
8	ВАТ «Азовсталь»	9 333,0	3 548,2	8,7	0,38
9	ВАТ «Дніпроспецсталь»	802,5	1 010,1	28,9	1,26
	Коефіцієнт кореляції між ΔНПВК та КІК	0,9694

Примітка: ВК – власний капітал, ІК – інтелектуальний капітал, ΔНП_ВК – надлишкова прибутковість власного капіталу; К_IK – рівень інтелектуалізації капіталу.

Наявність тісного зв’язку між структурою капіталу та отриманням наднормативного прибутку дозволяє здійснити групування досліджуваних підприємств за трьома рівнями.

Групування досліджуваних підприємств за показником інтелектуалізації капіталу доводить, що підприємства, у яких надлишкова норма прибутковості власного капіталу >20 %, мають К_IK>1, і формують першу групу. У підприємств другої групи надлишкова прибутковість власного капіталу ΔНП_ВК знаходиться в межах від 10 до 20 %, виконується умова 0,5<К_IK<1. До третьої групи за коефіцієнтом інтелектуалізації капіталу слід віднести підприємства, у яких К_IK<0,5, а ΔНП_ВК<10.

Сучасні кризові процеси як в економіці України в цілому, так і в гірничодобувній та металургійній галузі призводять до зниження можливостей реалізації інтелектуального капіталу. Але отримання негативного фінансового результату на ряді збиткових підприємств свідчить не стільки про відсутність у них інтелектуального капіталу, скільки про неефективну структуру витрат, що спрямовуються на функціонування матеріальних та інтелектуальних ресурсів, які підприємство використовує в процесі виготовлення і реалізації промислової продукції. У цьому випадку саме додана вартість є вихідним джерелом формування та розподілення фінансового результату підприємства. Для встановлення причинно-наслідкових зв’язків між формоутворюючими та результуючими чинниками, що впливають на формування і реалізацію інтелектуального капіталу промислового підприємства, застосовуються наступні показники:

- частка доданої вартості у виручці - питома додана вартість (П_ДВ);

- частка витрат на формування інтелектуального капіталу у виручці - витратоємність інтелектуального капіталу (ВЄ_ІК);

- частка витрат на формування інтелектуального капіталу у виручці - витратоємність інтелектуального капіталу (ВЄ_ІК).

Визначення рівня витратоємності продукції за інтелектуальним (ВЄ_ІК) і фізичним капіталом (ВЄ_ФК) та проведення порівняльної характеристики даних показників дозволяє зробити висновок про те, що наслідком досягнення збалансованості між ВЄ_ІК та ВЄ_ФК, є зростання прибутковості власного капіталу, що свідчить про необхідність оптимізації структури загального капіталу підприємств у напрямку зростання його інтелектуальної складової. Виконання умови перевищення темпів динаміки зростання витрат на формування інтелектуального капіталу над темпами зростання витрат на фізичний капітал дозволяє підвищити здатність акціонерних товариств до реалізації свого інтелектуального потенціалу, фінансовим виміром якого є зростання виручки від продажу інтелектуальномісткої продукції, в результаті чого підприємство отримує додаткові фінансові можливості для формування інтелектуального капіталу.