Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

доц. Гузенко О.П., Гниленко К.В.

Криворізький економічний інститут Державного вищого навчального закладу „Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана”

МЕТОДИЧНІ ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ ПРИБУТКОВОСТІ КАПІТАЛУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

В умовах структурної економіки важливим завданням є розробка інструментарію оцінки прибутковості капіталу для ухвалення ефективних інвестиційних рішень. Метою дослідження, в цих випадках зауважують більшість вчених-економістів є системний розвиток принципів, закономірностей і методологічної бази управління інвестиційними процесами як на мікроекономічному рівні, так і макроекономічному рівні з урахуванням сучасних умов функціонування підприємств і економіки в цілому.

Дослідження показують, що оптимальна модель визначення прибутковості інвестованого капіталу для ухвалення ефективних інвестиційних рішень повинна відповідати наступним принципам:

- принцип економії: використання тільки тих вхідних даних, які необхідні для аналізу і оцінки прибутковості капіталу;

- принцип балансу: встановлення балансу між додатковими перевагами від детальнішої оцінки і додатковими витратами (і помилками), пов'язаними з отриманням необхідних даних;

- принцип комплексності: розгляд процесу реалізації і оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту як багатогранного процесу з різними фазами, етапами і умовами його здійснення, різними схемами і джерелами інвестування;

- принцип пріоритетності орієнтації на процес оцінки, чим на результат.

Зауважимо, що вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти в області інвестування модифікують традиційні моделі визначення економічної ефективності інвестицій, намагаючись усунути їх недоліки. Найбільш прийнятними для дослідження прибутковості інвестицій вони вважають, є методичні підходи, оскільки вони відповідають більшості вище перелічених принципів і дозволяють вирішити питання про прибутковість або збитковість обраного проекту з можливістю аналізу чинників, що впливають на його показники. При цьому, вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти додержуються думки обов’язкового виділення в розрахункових співвідношеннях окремо власних і позикових ресурсів, саме це дає можливість здійснювати глибший аналіз впливу умов фінансування інвестиційного проекту на конкретні показники оцінки його рівня ефективності.

Практична діяльність доводить, що довгострокові проекти володіють певною перевагою перед короткостроковими, оскільки для них діапазон збільшення інфляції є великим, що сприяє позитивному впливу на реальну прибутковість інвестованих в проект позикових засобів. Дане явище можна пояснити тим, що при низьких рівнях інфляції швидкість генерації інвестиційним проектом маси грошових коштів (під впливом зростання інфляції) вище за швидкість росту відсотків по кредиту. При подальшому збільшенні індексу інфляції співвідношення вказаних швидкостей міняється на протилежне. З практичної точки зору це явище пояснюють тим, що при високих рівнях інфляції оплата податків здійснюється, як правило, за рахунок інфляційного доходу. При підвищенні її рівня оплата податку вже здійснюється не тільки за рахунок реального доходу, скореговане на рівень інфляції, але і за рахунок реального доходу від інвестування.

Більшість вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів стверджують, що модель оцінки прибутковості капіталу для ухвалення ефективних інвестиційних рішень включає показник загального доходу, який у певному значенні аналогічний відомому показнику чистої поточної вартості. Відмінність, зокрема, полягає в тому, що оцінка ресурсів, що генеруються інвестиційним проектом, приводиться не до початку робіт по його здійсненню, а до моменту завершення проекту. Це дозволяє не тільки вирішити питання про прибутковість або збитковість даного проекту, але і визначає величину загальної маси фінансових коштів, які будуть отримані за весь період його реалізації.

Важливість врахування інфляції в моделі оцінки прибутковості капіталу для ухвалення ефективних інвестиційних рішень обумовлена тим, що інфляційні процеси безпосередньо впливають на ринкову вартість капіталу і реальну прибутковість інвестицій. Проте основна небезпека інфляції полягає не в її величині, а в її непередбачуваності. У зв’язку з цим звертаються до залучення методів кількісної оцінки економічного ризику, які забезпечують більш реальний результат оцінки прибутковості капіталу для ухвалення ефективних інвестиційних рішень.

Цілком зрозумілим є те, що оцінка доцільності інвестицій, як правило, характеризує процес оцінки проектів з ризиком. Таке явище, у практичній діяльності пов’язано з тим, що очікувані грошові доходи за проектом можуть несподівано зростати або зменшуватися. Тому, учасникам інвестиційного процесу необхідно в системі оцінювання проекту враховувати наступні фактори впливу: зменшення або збільшення ставок, під які інвестуються майбутні грошові потоки; підвищення собівартості інвестиційного продукту; втрата позицій на ринку попиту і пропозиції інвестиційного продукту.

Наприкінці зазначимо, що аналіз викладеного дозволяє зробити висновок про складність дослідження прибутковості капіталу для ухвалення ефективних інвестиційних рішень в результаті відсутності ефективної методичної бази. Існують проблеми прогнозування і визначення якісної і кількісної дії зовнішньоекономічних, галузевих і суб'єктивних чинників на даний показник. Даний напрямок дослідження є ще не до кінця розробленим і вивченим, що припускає подальше удосконалення існуючих методик і визначення нових підходів до визначення прибутковості всіх видів капіталу, який представлено в інвестиційному процесі.