Шолойко
А.С., аспірант
Науковий керівник – д. е. н., проф., акад. УААН
Дем’яненко М. Я.
ННЦ “Інститут
аграрної економіки” УААН, м. Київ
АСПЕКТИ ВІДРОДЖЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВЗАЄМНОГО
СТРАХУВАННЯ
Сільськогосподарське
виробництво є дуже ризикованим видом діяльності, а тому вартість страхових
послуг, що пропонуються страховими компаніями, є надто високою для більшості
страхувальників. Ситуація ускладнюється ще й тим, що нині не існує такої
альтернативи комерційному страхуванню, як сільськогосподарські товариства
взаємного страхування (СТВС), що здійснюють діяльність по захисту схожих
майнових інтересів на безприбуткових засадах.
І тому пошук шляхів відродження взаємного страхування на сучасному етапі
формування страхового захисту сільськогосподарського виробництва є завданням
першочергової ваги.
Варто підкреслити, що взаємне страхування має свої переваги та недоліки.
Негативні сторони проявляються більшою мірою на початковому етапі діяльності
СТВС, коли страхувальників мало, не сформовано резервний капітал, не
організовано перестрахування і може виникати необхідність здійснення членами
товариства додаткових страхових платежів [1, с. 53 – 54]. Також початковий етап
характеризується недосконалістю правового забезпечення багатьох аспектів функціонування
СТВС. На сьогодні вказана організаційна форма закріплена ст. 14 Закону України “Про
страхування” [2], а порядок
створення та діяльності ТВС визначає Тимчасове положення про
товариство взаємного страхування [3]. Проте невирішеність ще ряду питань на
законодавчому рівні означає, що страховий захист на підставі членства в ТВС
може принести підприємству додаткові організаційні ускладнення [4].
До позитивних
сторін, по-перше, слід віднести принцип безприбуткової діяльності СТВС. Тобто при
перевищенні доходів над витратами товариства, одержана різниця може
направлятися або у зменшення наступних страхових платежів або розподілятися між
учасниками товариства [5, с. 43]. По-друге, відмінною особливістю взаємного
страхування є те, що страхувальники, вступаючи до СТВС, набувають статусу
страховиків [5, с. 43], а відтак одержують можливість контролювати діяльність
товариства. У зв’язку з чим, забезпечується прозорість і зрозумілість страхових
відносин, що підвищує рівень довіри учасників товариства до механізму
страхування [6, с. 41].
Вищезазначене
дає можливість стверджувати, що пріоритетна роль у відродженні СТВС належить
страхувальникам, які є головними ініціаторами їх створення. Однак з іншого боку
така позиція не може бути однозначною, оскільки у випадку низького рівня страхової
культури, коли у потенційного страхувальника не виникає зацікавленості до
взаємного страхування, створення СТВС повинна ініціювати держава, забезпечуючи стабільність
продовольчої безпеки. Приклад проявлення такої ініціативи знаходимо в період перебування
Наддніпрянської України у складі Російській імперії, уряд якої шляхом прийняття
1864 року Закону про взаємне земське страхування, право на проведення страхових
операцій по обов’язковому (окладному) і добровільному страхуванню надав Земствам
[7, с. 13]. У зв’язку з чим, як відзначає І. Л. Логвінова, взаємне страхування
може існувати не тільки в організаційно-правовій формі товариства взаємного
страхування, але і в такій, яка ініціюється і здійснюється певними державними
відомствами, а саме в організаційній формі “відомчого взаємного страхування” [6,
с. 46]. Тобто взаємне земське страхування не можна назвати класичним взаємним
страхуванням через особливості в управлінні, в формуванні початкового капіталу
та в регулюванні спеціальними законодавчими актами [6, с. 44]. І хоча вказана
організаційна форма взаємного страхування не набула значного поширення саме у
сфері страхового захисту сільськогосподарського виробництва, однак безсумнівним
є те, що вона відіграла значну роль у зародженні та розвитку страхування у
сфері сільського господарства та у підвищенні рівня страхової культури і довіри
сільського населення до страхування.
Таким чином, на сучасному етапі формування страхового захисту сільськогосподарського
виробництва одним із шляхів відродження взаємного страхування могло б стати
повернення до практики відомчого взаємного страхування, особливо враховуючи
членство України в СОТ. По-перше, суттєвою перевагою організаційних форм
взаємного страхування в період глобалізації є їх непідвладність процесам
поглинання іншими компаніями [5, с. 44]. По-друге, згідно Додатку 2 Угоди про
сільське господарство заходи державної підтримки сільського господарства у
напрямку розвитку інфраструктури села належать до заходів “зеленої скриньки”
СОТ, тобто таких, що не лімітуються нею, а відтак можуть бути направлені на
створення відомчих товариств взаємного страхування [8], а для цього необхідним
є прийняття Закону України “Про взаємне страхування”, в якому була б
передбачена вказана організаційна форма взаємного страхування.
Література
1.
Воблый К. Г. Основы экономіи страхованія
/ К. Г. Воблый.
– К. : Типографія И. И. Чоколова, 1915. – 401с.
2.
Закон України “Про страхування” від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР / Відомості
Верховної Ради (ВВР). − 1996. − № 18. − с. 78.
3.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Тимчасового положення про товариство взаємного страхування”
від 01.02.1997 р. № 132 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 6. – с. 64.
4.
Аберніхіна І. Г. Економіко-фінансове обґрунтування варіантів страхового захисту
державних підприємств [Електронний ресурс] / І. Г. Аберніхіна. – Режим доступу
: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DUTP/2006-1/txts/SOCIALNA/06aigzdp.pdf.
5.
Навроцький С. А. Розвиток та становлення товариств
взаємного страхування / С. А. Навроцький // Вісник Сумського національного
аграрного університету. – 2002. – № 1. – с. 42 – 45.
6.
Логвинова И. Л. Взаимное страхование в странах ЕС и России / И. Л.
Логвинова // Страховое дело. – 2009. – № 3. – с. 40 – 46.
7.
Миндрин А. С. Экономический механизм страхования урожая
сельскохозяйственных культур / А. С. Миндрин,
А. В. Зверев. – М. : Российская академия сельскохозяйственных наук;
Всероссийский НИИ экономики, труда и управления в сельском хозяйстве
(ВНИЭТУСХ), 2001. – 156 с.
8.
Угода про сільське господарство [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=47673&cat_id=
38227.