Аспірант Бондаренко Н. В.

Уманський державний аграрний університет, Україна

Основні форми банківського короткострокового кредиту

Україна на сьогоднішній день має проблему залучення банківських кредитів у сільське господарство, яка зумовлена аграрною кризою і некредитоспроможністю аграріїв, що в свою чергу доповнюється фінансово-економічною кризою і відсутністю позикового капіталу в банках. Діяльність сільськогосподарських підприємств неможлива без періодичного залучення у різних формах кредитних коштів. На підприємствах постає потреба у кредитах під виробничі запаси, коли їх розмір значно вище власних коштів, себто коли виникають наднормативні запаси (сезонність завезення; дострокова, невизначена або нерівномірна поставка ресурсів). Наднормативні запаси сільськогосподарської сировини є основним об’єктом банківського кредиту.

Банківський кредит – це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками[1].Банківські кредити сільськогосподарським підприємствам на поточні потреби включають кредити на покриття сезонних витрат, а саме: заготівлю кормів, добрив, робочу силу та пальне, а також на купівлю тварин. Такими кредитами найчастіше користуються сільськогосподарські підприємства, оскільки в них зростання витрат відбувається в один період року, а надходження доходів – в інший. Особливістю кредитування сільгоспвиробників є те, що банки повинні кредитувати весь кругообіг коштів позичальника. Лише в цьому випадку може бути впевненість, що банківські кошти не будуть „заморожені” на певній стадії виробництва. Забезпеченням позичок можуть слугувати ( крім звичайних видів майна) врожай та сільськогосподарська техніка. Потреба в кредиті визначається як різниця між запасами матеріальних цінностей та виробничими витратами, які не перекриті виходом продукції, з однієї сторони, та власними оборотними коштами сільськогосподарського підприємства та кредиторською заборгованістю, з іншої сторони[2].

Банківський кредит у грошовій формі в поточну діяльність – це кредит, який надають банки юридичним особам переважно для вирішення таких завдань:

збільшення основного та оборотного капіталу об’єктів господарювання;

тимчасове нагромадження запасів товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, товарів.

Кредити в поточну діяльність включають також овердрафт, кредити надані за постійними кредитними лініями на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати або на рефінансування комерційного кредиту між підприємствами.

Основні форми надання короткострокового банківського кредиту

	Кредитна лінія	Терміновий кредит	Операції „репо” з товарами
Овердрафт

Рис. 1. Основні види короткострокового банківського кредитування

Найкласичніша форма короткострокового банківського кредиту – овердрафт, який дозволяє виконувати платежі понад залишок на поточному рахунку й оперативно поповнювати оборотні кошти при нестачі їх у підприємства в межах встановленого ліміту. Надання кредиту „овердрафт” здійснюється шляхом оплати платіжних документів в межах заздалегідь обумовленої суми, тобто це від’ємний баланс на поточному рахунку клієнта банку.

Традиційно до короткострокового кредитування підприємств відносять і контокорентний кредит. Це єдиний, поточний рахунок на якому проводяться всі операції клієнта з банком. Він поєднує у собі і позичковий рахунок, і поточний, але на ньому можуть бути як кредитове, так і дебетове сальдо. Даний вид кредиту вигідний для підприємства тим, що договір заключається автоматично, без додаткового аналізу, що забезпечує бистроту і оперативність його підписання.

Також короткострокове кредитування сільськогосподарських підприємств здійснюється, з використанням кредитної лінії. Надається клієнтам з метою поповнення оборотних коштів за товарно-матеріальні цінності і послуги, що купують сільськогосподарські підприємства. Погашення кредиту відбувається з поточного рахунку сільськогосподарського підприємства в розмірах і в строки, зазначені в кредитному договорі. Періоди погашення визначають на основі розрахунку аграрного підприємства, в якому відображається потреба в короткострокових кредитах. Сільськогосподарським підприємствам, що мають фінансові ускладнення в результаті загибелі сільськогосподарських культур та тварин, а також недобору продукції через стихійні лиха, може надаватись відстрочка погашення заборгованості [2]. Цей вид кредиту надається під заставу майна, строком від 1 до 18 місяців.

Наступним видом кредиту є терміновий кредит. В теперішніх умовах дуже рідко використовується у чистому вигляді, частіше у поєднанні з овердрафтом та кредитною лінією в зв’язку з складною процедурою зміни терміну погашення. Цей кредит надається для покриття короткострокових „касових” розривів.

Однією із форм короткотермінового кредитування є операції „репо” з товарами. Банк укладає угоди на придбання товару (за цінами нижче ринкових), обов’язковою умовою такої угоди є викуп товару через обумовлений термін за фіксованою ціною. Маржею банку по таким операціям є різниця між ціною придбання та продажу товару (як правило, маржа банку по операціям „репо” з товарами є вищою за середню відсоткову ставку по кредитам, це пов’язано з тим, що банківська установа додатково бере на себе ринкові ризики та несе витрати на зберігання та страхування товару). Операції „репо” з товарами, доцільно використовувати до зернових та технічних культур на елеваторі, та інших товарів яким властиве сезонне коливання ціни. Використання такого виду угод дозволяє підприємствам вивільняти оборотні кошти, що знаходяться в товарних залишках, придбаних в період мінімальних цін, та оптимізувати податкове навантаження підприємства по податку на додану вартість. Основною відмінністю такої форми фінансування є те, що при ній не використовуються основні принципи кредитування, і основний аналіз спрямований на формування вартості товару, що придбається та забезпечення його збереження[3].

Вірний вибір форми кредитування дозволяє підприємствам своєчасно проводити розрахунки як з банками так і з покупцями та постачальниками за виконані роботи , наданні послуги та товари.

Література:

1. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика / В.Д. Лагутін – (Вища освіта ХХІ століття): Навч. посіб. – 3-тє вид., перобл. і доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. – 215с.

2. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств : Підручник / [А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.]; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А. М. Подерьогін. – [5-те вид., перероб. та допов.]. – К.: КНЕУ, 2005. – 546с.

3. Основні види банківського кредиту [Електронний ресурс] / Банківська система України. – Режим доступу: http://ukrbanking. сom/articles/21