ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНА
ХАРАКТЕРИСТИКА ДОЛИНИ
РІЧКИ
СОБ (БАСЕЙН ПІВДЕННОГО БУГУ)
Річка Соб (довжина 115 км, площа басейну
2840 км2)
[2] бере початок із джерела
за 2 км від селища Ксаверівка на південних схилах Придніпровської височини.
Протікає Липовецьким, Іллінецьким, Гайсинським і Тростянецьким (гирло) районами
Вінницької області і є лівою притокою Південного Бугу. Вздовж всієї течії на берегах річки знаходяться такі міста, як Липовець, Іллінці
(рис. 1), Дашів та Гайсин.
Рис. 1. Річка Соб у межах міст
Липовець та Іллінці [1]
Поверхня водозбірного басейну Собу є
підвищеним плато, яке понижується у південно-східному напрямку. За характером
рельєфу - це слабо хвиляста рівнина, розчленована ярами, балками та долинами
приток.
Річка Cоб характеризується звичним для
рівнинних річок падінням (104,4), середньоврівноважений ухил складає
0,81 м/км. Долина завширшки 1,5-3 км, схили переважно покаті, на окремих ділянках
круті, є виходи кристалічних порід.
Заплава двобічна, вкрита лучною
рослинністю, шириною від 100 до 500 м. Річище помірно звивисте, розгалужене,
шириною 15 - 20 м, у пониззі подекуди до 100 м. Глибина від 0,2 до 3 м [2,
c.81]. Заплава р. Соб у своїй середній течії (від м. Іллінців до с.
Бубнівка) порівняно широка, місцями заболочена, добре терасована, проте нижче
Бубнівки вона звужується та біля с. Дмитренки долина набуває
каньйоноподібної форми. Між містами Дашів і Гайсин по лівому березі в районі
сіл Китайгород, Семирічка і Гунча розвинені піщані і лесові тераси.
Живлення дощове і снігове. Льодостав з
середини грудня по березень. Відповідно до природних особливостей території
норма стоку Собу складає 218 млн. м3. Стік річки зарегульований
майже повністю. Кількість ставків та водосховищ, що регулюють місцевий стік
складає 615, а їх загальний об’єм 60,4 млн. м3. Вода річки
відноситься до гідро-карбонатно-кальцієвого класу, жорсткість її складає 5,0
мг-екв/л, загальна мінералізація 440 - 600 мг/л.
Ґрунти регіону - сірі опідзолені, але
переважають типові чорноземи.
Залісеність басейну складає 8,5% площі
водозбору, що значно менше від середнього показника Побужжя (14,7). Основними
породами є дуб, ясен, граб, клен, липа. Заболоченість незначна - 0,8%. Землі
водозбору здавна зайняті в господарській діяльності, значно розорані (показник
розораності складає 69,5%).
Як географічний об’єкт, річка надзвичайно
цікава, її русло межа між Подільською і Придніпровською височинами, а за схемою
фізико-географічного районування України річкою Соб проходить межа між Подільським
Побужжям і Середнім Придніпров’ям.
Гідрографічна сітка Собу досить густа,
річка приймає 26 приток довжиною понад 10 км, загальна довжина яких 485,9 км.
Основними притоками Собу є Собок, Гарбивня, Кунка (праві притоки) та Поганка,
Лиса Липа, Сорока, Кіблич (ліві притоки).
За останні десятиліття русло
річки Соб значно зменшилося. Біля витоку річки створене невелике водосховище,
яке забезпечує питною водою місто Погребище Вінницької обл. Далі, вздовж всієї
течії, ширина річки досягає 20-30 м, старе ж русло, шириною 100 м і
більше, повністю заросло очеретом та іншою водною рослинністю. В населених
пунктах, через які протікає річка, створені штучні ставки і ставки рибних
господарств.
В с. Сорока біля мосту
через річку Соб знаходиться хлібопереробний комплекс, від якого річка
піддається постійному антропогенному навантаженню. У цьому місці береги досить
відчутно засмічені побутовими відходами (пластиковий та скляний посуд, папір і
т.д.). Водоохоронна смуга не дотримується, місцеві городи виходять до урізу
води. Часто береги Собу укріплюються місцевими жителями за рахунок конструкцій
із автомобільних шин. Ширина русла річки Соб в районі с. Сорока становить біля
100 м. Рівень води досить низький, що зумовлено посушливою весною. Протягом
всієї течії спостерігається різкий спад води.
При виїзді із с. Кальник у
напрямку м. Дашів розташований гранітний кар’єр. Відстань від місця
видобутку порід до русла становить близько 200 м. В повітря викидається
значна кількість пилу та газоподібних речовин. Основна маса газових викидів
піднімається на значну висоту і поширюється за межі кар’єру, забруднюючи
прилеглі території. При цьому утворюються оксиди азоту, оксиди вуглецю, метан,
сірководень, сірчистий газ та інші гази, склад яких залежить від особливостей
порід, що руйнуються. Найбільш небезпечними для рослинних угруповань поблизу
кар’єрів є оксиди азоту і сірки. Вони легко адсорбуються ґрунтовою породою, при
контакті з водою розчиняються, утворюючи азотну та сірчану кислоту. Це
спричиняє підкислення ґрунтових вод, яке може призвести до цілого ряду
глобальних екологічних проблем. Так, вплив сульфатів на кислі малобуферні
ґрунти може викликати в них незворотні зміни і інтоксикацію рослинності.
Прибережна смуга р. Соб
«порізана» ґрунтовими дорогами, які прямують від кар’єру до річки. Водії
вантажних автомашин використовують воду для миття транспортних засобів.
В місті Дашів на р. Соб
розбудована потужна меліоративна система. Саме в цьому населеному пункті в Соб
впадає ліва притока - Лиса Липа. За останні роки свого існування штучні водойми
застаріли. Більша частина ставків перетворилася в заболочену місцевість, яка
поросла очеретом, осокою, рогозом, ряскою та ін. За свідченнями місцевих
жителів ширина русла Собу за останні 50 років зменшилася на 3 м, а глибина - на
1,5 м. В центрі міста знаходиться велика штучна водойма (Дашівський став),
яка займає площу більше 20 га. Став створений завдяки будівництву дамби, яка
водночас виконує функцію мосту. Після проходження через дамбу вода тече в
каньйоноподібній долині, глибина якої сягає 25 м. Саме тут спостерігається
вихід гранітних порід.
В районі с. Кам’яногірка до
Собу приєднується ліва притока - Сорока. Долина Сороки зарегульована ставками з
метою розвитку рибного господарства. В межиріччі Сороки та Соб територія сильно
заболочена. Тут переважає болотний тип рослинності. Наслідки антропогенного
впливу яскраво виражені у відстійниках колишнього цукрового заводу, які
займають значні площі, хоча їхня максимальна глибина складає 1 м.
Назва села Семирічка пов’язана
з річкою, що протікає через цей населений пункт і вважалася сьомою від м.
Гайсина вверх за течією. Зараз «сьома річка» є лише четвертою. В ході
експедицій 2006-2008 рр. виявлено, що притоки Собу інтенсивно пересихають.
Поблизу с. Бондурі для русла
Собу характерні меандри. Заплава річки досить широка і досягає 500 м. Ландшафт
порушений внаслідок господарської діяльності. Багаторічні дерева, які зростали
на берегах Собу знищені. За даними місцевих краєзнавців таке становище
зумовлене масштабним ураженням посадки напівпаразитом - омелою білою (Viscum album L.).
Біля с. Дмитренки
знаходиться невелика за потужністю гідроелектростанція. Долина річки
перегороджена дамбою, утворюючи водосховище. Гідрохімічний аналіз води в
Дмитренківському водосховищі показав, що кисневий режим річки задовільний
7,2-16,7 мгО2/дм3, мінералізація води оптимальна
(сухий залишок 340-423 мг/дм3), вода середньої жорсткості 48,5-5,73
мг-екв/дм3. Якість води у р. Соб (район Дмитренківське водосховище)
відповідає нормам СанНіН № 4630-88, крім вмісту органічних сполук
(БСКп = 2,8-3,1 ГДК - 3 проби, ХСК 1,9-2,6 ГДК - 3 проби) та
кольоровості (1,4 ГДК - 1 проба). Концентрації решти показників знаходяться
значно нижче ГДК для водойм господарсько-питного користування. Якість води у
р. Соб нижче с. Дмитренки залишилась практично незмінна, окрім
показника БСК.
Річка Соб впадає в Південний
Буг в районі с. Дмитренки. Тут долина річки набуває каньйоноподібної форми,
ширина - 20 м, глибина сягає 3 м. Зустрічаються виходи гранітних порід.
Цікавим є формування
приміських зон невеликих містечок басейну річки Соб - Липовця, Іллінців, Дашева
та Гайсина. Тут крім природних чинників у формуванні приміських зон бере участь
історичний чинник, особливо наявність оригінальних старих парків, стародавніх
садиб, палаців, археологічних та історичних пам’ятників, інколи інженерних
споруд - млинів на річках, малих гідроелектростанцій тощо.
В межах регіону великі площі
займають ландшафтні комплекси сприятливі для рекреаційного використання, до
яких відносяться території з доброю та середньою тренованістю, лісистістю до
50%, без значних аквальних комплексів, а також заплавні місцевості із незначною
замуленістю, під лучними асоціаціями. Це смуги шириною до декількох кілометрів.
Для них характерна наявність аквальних ландшафтних комплексів із значною
кількістю ставків та водосховищ, великою площею лісових масивів. Особливістю
прирічкових смуг є наявність рекреаційних ландшафтів із зонами
короткотермінового відпочинку (рибальство, купання).
Питання формування екологічної мережі
України нині стало дуже актуальним. Зараз потрібно охороняти не окремі види та
розрізнені ділянки природних територій, а цілісні функціональні комплекси. Саме
на такому підході базується концепція створення екологічної мережі.
Перспективним природним компонентом екологічної мережі України можна вважати
Дашівське лісомисливське господарство. В структурі господарства існує
Дашівський ботанічний заказник, який створено в 1984 році. Заказник займає
площу 114 га. Тут охороняються ясеново-дубові ліси з домішкою явора та черешні.
Зростає багато видів рослин занесених до Червоної книги України [4].
Таким чином, господарська
діяльність людини в ландшафтних екосистемах басейну р. Соб докорінно
змінила рослинність, значною мірою змінився ґрунтовий покрив, мікрорельєф,
зазнали істотних змін мікроклімат, режим ґрунтових і поверхневих вод, набули
розвитку окремі несприятливі явища, що проявляються у: 1) зміні меж ландшафтних
речовинно-енергетичних потоків, особливо на схилових та надзаплавно-терасових
територіях; 2) поступовому переході одного ландшафтного комплексу в інший; 3)
своєрідності ландшафтоутворюючих процесів; 4) активній динаміці розвитку всіх
процесів [3, с.167]. Для басейну р. Соб коефіцієнт антропогенної
трансформації за 8-бальною шкалою складає 7,24 [3, с.170].
Література:
1.
Винницкая
область: Топографическая карта (масштаб 1 : 200000). – К.: Киевская
военно–топографическая фабрика, 2006.
2.
Денисик Г.І.,
Гусак О.М. Поверхневі води: річки та болота // Середнє Побужжя : [монографія] /
За ред. Г.І. Денисика. – Вінниця: Гіпаніс, 2002. – С.67-81.
3.
Панасенко Б.Д.
Сільськогосподарські ландшафти // Середнє Побужжя : [монографія] / За ред. Г.І.
Денисика. – Вінниця: Гіпаніс, 2002. – С.163-170.
4.
Устименко А.М.
Дашівський заказник // Екологічна енциклопедія: у 3 т. / Редколегія : А.В.
Толстоухов (гол. ред.) та ін. – К.: ТОВ „Центр екологічної освіти та
інформації”, 2006. - Т.1.: А-Е. – С.253–254.