Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Таравський І.К., Пильтяй О.М.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Огляд концепцій проблемного навчання при підготовці майбутніх вчителів трудового навчання

Основною категорією проблемного навчання є проблемна ситуація. З одного боку – це інформація із суперечливими відносинами між компонентами, в контекст якої залучається студент, а з іншого – особливий стан психіки, що виникає при зіткненні з труднощами в процесі пізнання. У такому стані суб’єкт навчання усвідомлює сутність протиріччя між наявним рівнем знань, умінь, досвідом творчої діяльності та необхідним для вирішення пізнавальних труднощів. Готовність до активних дій стимулюється пізнавальним інтересом, що активізується за умови наявності цікавого матеріалу в ситуаційній частині проблемної ситуації та достатності вихідного рівня підготовки.

Відомі три концепції проблемного навчання, що відображають різні грані та наукові підходи до його висвітлення. Розрізняють наукові школи І.Я.Лернера, М.І Махмутова та О.М. Матюшкіна. І.Я. Лернером була сформульована концепція проблемно-розвиваючого навчання, що спонукала дослідників зосередитись головним чином на нетрадиційному типі навчання. У концепції активізації пізнавальної діяльності учнів М.І. Махмутова об’єктом досліджень став процес створення дидактичної системи проблемного навчання. Найближчою до практики стала психологічна концепція проблемної активізації мислення запропонована О.М. Матюшкіним, де об’єктом досліджень є категорія принципу навчання. Предметом дослідження стали механізми розв’язування учнем навчальних проблемних завдань. А.В. Фурман вивчення процесу учіння доповнив принципом взаємодії на основі суб’єкт-суб’єктних відносин, де діалог розглядається як вирішальний засіб реалізації процесу проблемної активізації розумової діяльності учнів та студентів.

Основний зміст проблемного навчання становить методика застосування проблемних ситуацій. Для розробки методики застосування проблемних ситуацій у технічній творчості студентів необхідно визначити й описати обставини, за яких виникають проблемні ситуації та способи доцільного використання цих ситуацій на заняттях.

Навчальна ПС має психологічну структуру та цикл функціонування. Її розглядають як триланкову структуру: пізнавальна потреба як рушій розумової діяльності; невідоме знання чи спосіб дії та інтелектуально-вольові можливості студента. Функціональний цикл проблемних ситуацій складається з фаз формування й розв’язання. Кожна фаза циклу є двоетапним процесом, зокрема, виділяють етапи виникнення й становлення та розв’язування й зняття. Змістом перших двох етапів є зіткнення студентів із пізнавальними труднощами, усвідомлення й суб’єктивне сприйняття суперечності між відомими знаннями й новими вимогами та розмежування відомого й невідомого. Наступні етапи – аналіз відношень між умовами й вимогами завдання й залучення в пошукову діяльність та аналіз отриманого розв’язку. Отже, вихідна проблемна ситуація послідовно трансформується у свідомості студента в проблему, проблемне завдання при керівній і спрямовуючій діяльності викладача. Метою створення проблемних ситуацій є підведення студента до усвідомлення сутності невідомого в проблемі та шуканого в проблемному завданні.

Таким чином, основні ланки навчального процесу: структура змісту навчального матеріалу, викладання й учіння повинні відповідати вимогам проблемного навчання. Це можливо при наявності конкретної педагогічної технології, що дозволяє визначити:

1) спосіб використання проблемних ситуацій у навчанні;

2) прийоми постановки й вирішення навчальних проблем;

3) способи прийняття та розв’язання проблемних завдань студентами.

Центральною ланкою будь-якої технології проблемного способу організації навчання, є методика застосування проблемних ситуацій у навчально-виховному процесі. Основним змістом методики застосування проблемних ситуацій є психолого-педагогічне забезпечення процесів усвідомлення, прийняття й творчого розв’язання студентами проблемних завдань. Для успіху потрібно знати джерела проблемності навчального пізнання, класифікацію проблемних ситуацій та способи їх створення.

Основні джерела проблемності навчального пізнання:

1) суб’єктивно-особистісна невизначеність, недостатність і неповнота знань і вмінь, нерозуміння чого-небудь у пізнавальному процесі;

2) інтелектуальне утруднення, перешкода чи трудність у пізнавальній діяльності;

3) пізнавально-смислова суперечність.

Ознаками для класифікації проблемних ситуацій є вид невідомого та тип і характер пізнавальних протиріч. Розрізняють проблемні ситуації, що спрямовані на пошук невідомих знань, способів дії, застосування знань у нових умовах, які засновані на пізнавальних протиріччях між життєвими уявленнями та науковими знаннями, незвичним фактом і неможливістю його пояснити, теоретично можливим розв’язанням проблеми й практичною його нездійсненністю.

Питання керування навчально-пізнавальною діяльністю студентів найбільш суперечливе та фрагментарне в теорії проблемного навчання. Більшість дослідників дотримуються думки, що головною передумовою ефективного керування є усвідомлення суб’єктом змісту навчального матеріалу. Необхідною умовою усвідомлення змісту навчального матеріалу є входження його у вигляді цілі в структуру діяльності суб’єкта, що створює відношення між мотивом діяльності та змістом знання.