Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Ненюк А.А., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Історико-педагогічний аналіз літератури з проблеми розвитку трудового навчання в школах України

Проблема становлення та розвитку трудового навчання в школах України виявилася надзвичайно складною. Проте ця найскладніша і, на нашу думку, найцікавіша галузь освіти вивчається та досліджується недостатньо. Історіографічний аналіз педагогічної літератури свідчить, що найбільша кількість сучасних історико-педагогічних досліджень охоплює період початку ХХ століття і до початку другої світової війни, але їх більша частина присвячена загальним та регіональним питанням розвитку освіти в Україні та висвітленню педагогічних ідей окремих персоналій.

Загальний зріз історико-педагогічної літератури кінця 1970-1980-х рр. показує певне зниження кількості досліджень з історії трудового навчання в Україні. Науковці вважають це наслідком того, що загальносоюзні державні структури не підтримували дослідження історії педагогічної думки в Україні, традицій її народної педагогіки. Так, характеризуючи історико-педагогічну роботу цього періоду, сучасний дослідник Н.Гупан відзначає, що „у змісті історичних наук практично відбулося повернення до сталінської схеми розуміння історичного процесу, дещо прикрашеної новими термінами”, коли передбачалось вивчення „педагогічної спадщини” класиків марксизму-ленінізму і „педагогічного змісту чергових рішень Комуністичної партії щодо освіти й виховання. Офіційні постанови і документи закликали дослідників розкривати „неминучість перемоги комуністичної ідеології, ...переваги комуністичного виховання над буржуазним” [1].

Реальні зміни та якісні зрушення почалися в педагогічній науці в другій половині 80-х – першій половині 90-х рр. ХХ ст. Це було наслідком розгортання процесу демократизації, що спричинило справжній вибух в гуманітарних науках. Почалося інтенсивне стирання „білих плям” в історії, в підручники поверталися винищені періоди та репресовані герої. Характерною рисою 1990-х років стали спроби висвітлення історії педагогіки з нових позицій, зростання можливості самостійного, позбавленого ідеологічного тиску наукового пошуку, перегляду концептуальних положень, які довгий час панували в історичній та історико-педагогічній науці. Серед них помітним історіографічним фактом стала публікація в 1996 р. навчального посібника „Нариси історії українського шкільництва (1905-1933)” за редакцією О.Сухомлинської. Посібник став одним із важливих досліджень історії освіти в Україні відповідного періоду. В ньому розкрито боротьбу громадсько-педагогічних організацій і діячів за національну освіту, проаналізована освітня політика в Україні за часів національних урядів, розвиток освіти в Радянській Україні. Звичайно, разом із загальними питаннями розвитку освітньої системи тут розглядалися й основні тенденції становлення системи трудової підготовки в цей період у контексті становлення і діяльності трудової школи.

Отже, аналізуючи історіографію проблеми трудового навчання, можна відзначити певний інтерес науковців до цієї проблематики. На новому етапі розвитку педагогічної науки, який розпочався з кардинальними змінами в українському суспільстві в 1990-х рр., можна назвати лише дві праці монографічного характеру, що висвітлювали серед інших проблем і складний процес становлення трудової підготовки учнів з нових теоретико-методологічних позицій. Цього явно недостатньо, тому що перехід до нових економічних відносин, потребує уточнення теоретичних, структурних і функціональних аспектів організації трудової підготовки учнів. Таким чином, можна зробити висновок, що об’єктивне вивчення проблем трудового навчання школярів в Україні далеко не завершено, деякі питання потребують всебічного наукового аналізу та переосмислення.