Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Мжельська К.В., Гуменюк Н.А

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Економічного виховання учнів у суспільно корисній праці вчителем трудового навчання.

Певне місце в економічному вихованні учнів належить суспільно корисній, праці. Коли школярі залучаються до різних видів суспільно корисної праці, є можливість розширювати і закріплювати ті економічні знання, уміння та навички, що розглядалися на уроках трудового навчання в навчальних майстернях.

Трудова діяльність учнів характеризується певними стосунками між ними під час виконання трудових процесів. Відносини взаємної залежності, взаємного контролю і взаємної відповідальності, що виникають у процесі певним чином організованої колективної праці, є вирішальним фактором економічного виховання. Виховна ефективність цих стосунків залежить від певних умов: рівня організації та управління процесом праці, характеру і виду праці, форм організації трудового колективу.

У матеріальних результатах продуктивності праці школярів втілено виховний зміст зусиль як самих дітей, так і дорослих – педагогів і батьків. Тому не повинно бути безглуздої продуктивної праці школярів, створення товарної продукції, що не має високої споживчої вартості. Роль продуктивної праці у виховному відношенні вимагає врахування і самого трудового процесу, тих засобів, за допомогою яких він здійснюється. Значні матеріальні результати праці учнів забезпечуються різними засобами і способами праці, що мають широку політехнічну основу, солідну наукову базу.

Зі стін національної школи має виходити громадянин, сім’янин, трудівник, у якого сформоване свідоме творче ставлення до праці як першого громадянського обов’язку. Виконання цього соціального замовлення зв’язане з прилученням школярів до певного рівня суспільної культури (матеріальної, інтелектуальної, моральної, фізичної), із формуванням цілеспрямованої особистості, із розвитком індивідуальності кожної дитини, виявлення її творчого потенціалу, здібностей, створенням умов для їх розвитку. В процесі економічного виховання важливо формувати у підростаючого покоління творчий підхід до праці.

Головним показником творчої діяльності є передусім створення чогось нового, що відрізняється від уже наявного. Види творчості: винахідництво, конструювання, раціоналізаторство, дизайн. Творчі можливості продуктивної праці розкриваються тоді, коли творче замовлення ” випливає з виробничих потреб, а результат пошуку, раціоналізації, конструювання школярів помітно підвищує виробничі результати – продуктивність, рентабельність. Важливо вирішувати хоч і малі, але дослідницькі завдання, від вирішення яких залежить результат праці. Це підвищує привабливість звичної праці, впливає на мотиви професійного самовизнання. Формуючи творче ставлення до праці, розвивають технічне мислення школярів.

Технічне мислення стає нині все більш важливою складовою, органічним компонентом сучасної людини. Воно є вже не бажаною, а обов’язковою якістю, без наявності якої не можна говорити про повну грамотність, як не можна говорити про грамотність без знання основ арифметики. Адже техніка вимагає від людини відповідних знань і умінь не лише на професійному рівні, а й на побутовому, наприклад, при експлуатації телевізора чи радіоапаратури.

Таким чином, технічне мислення повинне характеризуватися наявністю обширних знань у галузі техніки, можливостями передбачати розвиток у техніці, уміннями самостійно вирішувати нові творчі завдання, уміння самостійно мислити.

Залучення учнів до творчої діяльності показало, що воно має ґрунтуватися на самостійності у виборі творчих справ. Обов’язковість творчої роботи, регламентування її змісту стримує розвиток стимулів до такої діяльності. Творчий настрій у дитячому колективі треба підтримувати постійно. Діти часто “розхолоджуються”, коли не знають, як довести справу до кінця. Тому їх треба навчати способів послідовності роботи, аналізу правил і прийомів самоконтролю.

Винахідливість допомагала вирішити й інші, не менш важливі завдання. Вона давала школярам змогу побачити звичайні шкільні заняття в дещо незвичній ситуації, відчути їхню необхідність. Відсутність знань із фізики перешкоджала виходові на цікаві розв’язання, недостатнє знання рідної мови і мови техніки - креслення - заважало чіткому викладенню знайденої ідеї, без математики складно довести оптимальність обраного розв‘язку, а без художньої літератури - важко розраховувати на розвиток фантазії. Та головним предметом з економічного виховання залишається трудове навчання, учні одержують уявлення про необхідність графічних знань, умінь і навичок у практичній діяльності людини, в підвищенні продуктивності праці. Знайомлячись із робочими технологічними кресленнями, з основними методами графічних робіт у машинобудуванні, будівництві, складаючи схеми в електро- і радіотехніці, учні вивчають технічну мову, яка дозволяє лаконічно, раціонально відображати виробничі завдання.Під час вивчення курсу трудового навчання важливо вміти прищепити учням раціональні прийоми креслення, конструювання і застосування графічних засобів вираження, співставлення, порівняння інформації в процесі економічного аналізу.

Економічне виховання та його зв’язок з трудовим навчанням в наш час на досить не значному рівні як в школі, так і вищих навчальних закладах. Саме тому, потрібно насамперед забезпечувати високу економічну культуру майбутніх вчителів трудового навчання. Оскільки діти це - ”квіти життя„ а без добре кваліфікованого ”садівника„ жодна квітка не виросте. Тому для кращого майбутнього потрібно думати про теперішнє.