Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Лещенко С.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Використання тестування у навчальному процесі як педагогічна проблема

Освіта як основа повноцінного розвитку людини є головним ресурсом будь-якої країни, гарантом збереження її державності і суверенітету. У зв'язку з цим актуальною стає проблема якості освіти.

Створення і впровадження освітніх стандартів в умовах переходу до різноманіття типів загальноосвітніх установ і варіативності змісту освіти направлене на збереження спадкоємності між ступенями освіти, забезпеченню належного рівня якості освіти. При цьому «якість освіти» можна розуміти як показник, що визначає, наскільки продукт або послуга відповідають певним стандартам або очікуванням зацікавлених сторін.

Централізоване тестування - це елемент стандартизації освіти, що, поза сумнівом, само по собі має соціальну значущість, оскільки реалізує право учня на об'єктивну оцінку його шкільних досягнень, дозволяє порівняти його рівень підготовки з підготовкою інших учнів по школі, місту, регіону, країні. Для порівняння якості освіти з. стандартами і очікуваними результатами необхідною процедурою може бути педагогічний моніторинг знань учнів. Систематичне і об'єктивне вивчення досягнень що вчаться, зіставлення цих показників з освітніми стандартами повинне стати головним завданням на сьогоднішній день. Відповідно, що для розширення можливості використання результатів атестаційного тестування необхідна наявність єдиних рекомендацій по перекладу тестових балів у відповідну оцінку, а також приведення в зіставний вигляд результатів абітурієнта і атестаційного тестування. При цьому чим досконало будуть рекомендації по перекладу балів, тим довірливішим буде відношення вищих навчальних закладів і шкіл до результатів тестування.

Для педагогіки характерним є те, що вона служить теоретичним фундаментом практичної діяльності. Цьому ж завданню підкоряється і педагогічна діагностика. Педагогічна діагностика відноситься до всієї сфери педагогічної діяльності, хоча часто виступає на передній план саме в освіті завдяки тій величезній ролі, яка відводиться його інститутам в житті суспільства. За наслідками вивчення індивідуально-психологічних особливостей учнів робляться, наприклад, висновки про те, яку професійну діяльність слід їм рекомендувати. А такі рекомендації вимагають обґрунтованості.

Педагогічна діагностика, беручи участь у виявленні індивідуальних особливостей що вчаться, сприяє науковій обґрунтованості цієї роботи. Без діагностичних методів неможливо стежити за розвиваючим ефектом навчання, отримувати обґрунтовані дані про успішність окремих предметів, що вчаться у вивченні, а тим самим - оцінювати порівняльну ефективність різних методів, форм і засобів навчання. Аналогічно йде справа із роботою профорієнтації в школі: без діагностики рівня розвитку загальних і спеціальних здібностей, ступеня сформованості різних якостей особи, характеру навчання школярів не можна дати учневі обґрунтованих рекомендацій по вибору професії.

Без діагностичних методів неможливо встановити рівень особового і інтелектуального розвитку школярів на різних вікових етапах, отримати дані про індивідуальні особливості учнів, що необхідне для індивідуального підходу до учнів, для коректувальної роботи з ними. На жаль, ні наука, ні практика ще не мають в своєму розпорядженні повної і безперечної системи таких методів.

Найбільш коректний засіб вимірювання - педагогічний тест. Отримувані при педагогічному вимірюванні числа дозволяють глибше проникнути в суть явищ, що вивчаються. Можна сказати, що в педагогіці останніми роками намітилася тенденція до розширення використання кількісних методів. Критерійний дидактичний тест дозволив би усунути багато недоліків традиційного вимірювання рівня знань, проте вчителі в, теперішній час користуються не дидактичними тестами, а п’ятибальною оцінною шкалою, слабкою диференціюючою здатністю, що володіє. Вдосконалення оцінок і разом з цим і педагогічного контролю можна засновувати на використанні технічних засобів у поєднанні з тестовими методами контролю. Назріла необхідність переходу від п’ятибальної оцінки до більш диференційованих шкал.

B. Аванесов відзначає, що в нашій країні викладачі для внутрішнього користування вже давно застосовують деякі додатково диференціюючи знаки (плюси і мінуси, що додаються до відмітки), але це виходить за рамки існуючих інструкцій і носить самодіяльний характер. Потреба в диференційованих оцінках в практиці педагогічної роботи носить все більш відчутний характер.

Тестовий контроль знань завжди відносився до тієї сторони учбового процесу, яка викликала неоднакове до себе відношення.. Одні розглядали тести як засіб радикального перетворення учбового процесу, інші бачили в тестовому контролі засіб приниження ролі педагога, сприймали тести як засіб виразу недовіри до оцінок, що традиційно виставлялися, і тому проявляли певну настороженість, треті відкидали навіть саму ідею тестового контролю знань. Часто тестові бали, отримані на безлічі тих або інших груп що вчаться, представляли учбові процеси не в ідеальному, а в реальному світлі.

Функції тестового контролю значно ширші, ніж тільки об'єктивний контроль за ходом процесу навчання. Тестовий контроль - це ефективний засіб навчання і винен будується з таким розрахунком, щоб сприяти своєчасному внесенню необхідних коректив до знань, що набувають такими, що навчаються, і умінь. Завдання, на яких будується тест, повинні сприяти розвитку мислення тих, що перевіряються. Не можна недооцінювати впливи самого процесу тестування на тих, що навчаються.