Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Бурмантова Л.М., Пильтяй О.М.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Використання елементів традиційної

металообробки в школі

На необхідність вивчення джерел педагогічної культури, звертання до народних методів виховання, вказували вітчизняні педагоги на всіх етапах розвитку нашої країни К.Д.Ушинський, В.О.Сухомлинський, А.С.Макаренко.

Аналізуючи історичні аспекти становлення трудового навчання в загальноосвітніх школах України з 1954 року – року відновлення предмету, можна побачити, що перші навчальні програми головним чином були зосереджені на оволодіння учнями основних прийомів обробки матеріалів і набуття вмінь і навичок, необхідних для виготовлення різноманітних приладів, макетів та ін.

Кардинальні зміни в плані організації навчання учнів дикоративно-прикладному мистецтву на уроках були здійснені після прийняття постанови Ради Міністрів СРСР від 14.08.1968 року “Про заходи з подальшого розвитку народних художніх промислів”, в якій Міністерству освіти СРСР і Радам Міністрів союзних республік було дано завдання забезпечити включення, які знаходились в районах, у яких розташовані підприємства народних художніх промислів, навчання учнів на уроках праці технічних прийомів виготовлення художніх виробів.

У відповідь на Постанову, виходить навчальна програма, в якій відзначалося, що з метою естетичного виховання учнів, вчителі трудового навчання повинні підтримувати зв’язок з вчителями малювання і паралельно виховувати в учнів прагнення до вибору доцільних та красивих форм виробів та способів їх оздоблення. Крім того, вчитель повинен ознайомлювати учнів з елементами естетики і вчити їх оздоблювати вироби народними орнаментами. Розділ навчальної програми: “Елементи механізації і технології обробки металів” включав роботи по оздобленню виробів.

У 1975 році посилилась увага до навчання учнів декоративно-прикладному мистецтву. Цьому сприяв інструктивний лист Міністерства освіти СРСР від 11.07.1975р. №43-М. В документі зазначалось, що навчання виготовленню художніх виробів у школах на уроках трудового навчання є ефективним засобом орієнтації учнів на професії робітників жудожніх промислів.

Під час планування роботу учнів, вчитель повинен був враховувати наявність матеріалів, конструкцію виробів, технологічні особливості виготовлення виробів.

Реалізовуючи варіант програми “Художня обробка металу за традиціями місцевих художніх промислів”, в 5 класі учні ознайомлювались з видами художніх робіт з металів: виготовлення виробів із дроту, інкрустація дротом і штабовим металом по дереву, тиснення, карбування, кування , мосяжництво. При цьому набували навичок художньої обробки металів залежно від призначення виробів. Програма передбачала виготовлення виробів-сувенірів, де учні набували знань про пластичність і декоративне узагальнення форм виробів з дроту.

В 6 класі за даним варіантом, учні поглиблювали знання з художньої обробки металів тисненням. Також передбачалося виконання учнями творчих завдань, які включали роботи над тематичними композиціями за власним задумом, а також проводився аналіз зразків народного мистецтва та творів професійних художників.

Вже в 7 класі учні вивчали види і особливості обробки металу площинно-рельєфним декором: карбування на м’яких підкладках (гума, торцеве дерево); карбування на металевій плиті з використанням м’яких підкладок; басмове тиснення(карбування за допомогою матриць); мосяжництво(карбування пуансонами).

Протягом тисячоліть мистецтво не відокремлювалося в самостійну сферу духовного життя людини. Багато пам'яток художньої творчості, особливо на ранніх етапах історичного розвитку, були матеріальним втіленням в ідеологію суспільних відносин, маючи в одних племен і народів магічне, обрядове, в інших - міфологічне, легендарне значення. Однак, показані у своєму історичному контексті, вони відображають етапи великого безперервного шляху естетичного сприйняття людиною довкілля, свідчать про її багату духовну культуру.

Аналізуючи все вищезгадане напрошується висновок про те, що в навчальних планах було закладено достатньо матеріалу, який забезпечував формування в учнів знання та вміння в галузі дикоративно-прикладного мистецтва і це дає можливість ствержувати, що й сучасна система навчання в школі потребує відродження традицій на уроках трудового навчання. Саме навчання декоративно-прикладному мистецтву сприяє поглибленню інтересу учнів до вітчизняної давнини. Адже звернення до історичних джерел народного мистецтва, до збереження та оновлення всіх його видів – це усвідомлення свого родоводу, традицій народу, відродження української нації та національної свідомості.