Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов
Бублик Р.І., Гаргін
В.В.
ДВНЗ
«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія
Сковороди»
Загальнопедагогічні особливості формування освіченої творчої особистості.
Формування освіченої творчої особистості - одне з пріоритетних завдань реформування освіти в нашій країні.
Засоби дуже різноманітні. Але перш за все це праця на уроках трудового навчання
в загальноосвітній школі. Формуючи предмети, людина формується сама. Краса праці формує культуру особистості, перетворює працю в сферу задоволення її головних потреб. Найяскравіше
проявляється розвиток творчого потенціалу особистості підлітка на уроках
трудового навчання, коли вони із захопленням працюють, створюють і виготовляють
вироби значимі для самих себе та оточуючих.
Значення праці в розвитку особистості загальновизнано. Але сама по собі праця не гарантує розв'язання виховних завдань. Проблема в тому, на якій позиції при цьому стоять самі учні - виконавців, робочої сили чи творців, господарів своєї праці. Тому бажано так спрямувати трудову діяльність учнів, щоб праця стала джерелом розвитку громадянськості, відповідальності, ініціативи. В умовах такої організації праці, коли панує безвідповідальність, або кожен крок учнів контролюють дорослі, вона втрачає свій виховний сенс, оскільки принципове значення має не тільки кількість зробленого, а насамперед моральна позиція, сформульована учасниками.
Розвиток особистості, з одного боку є результатом різноманітної діяльності людини, з іншого - здійснення впливу на цю діяльність. Учитель трудового навчання має великий потенціал у створенні умов для цілеспрямованого розвитку дитини. Зміст діяльності учителя праці визначається сьогодні тими умовами, які ставлять йому сучасне виробництво, великі соціально-економічні зміни, що відбуваються у нашому суспільстві.
Функції учителя праці не обмежуються тільки передачею технічних та професійних знань, формуванням в учнів трудових умінь та навичок, організацією учбово-виховного процесу. Він формує особистість майбутнього працівника. У трудовому навчанні багато учнів домагаються більш значних результатів ніж в інших предметах. У зв'язку з цим у дитини виникає потреба у визнанні. Якщо він домагається підвищення свого авторитету, то його активність підвищується, а отже і
підвищується творчість.
Залучення
учнів до участі в різних видах навчальної праці є ефективним засобом розвитку
їх організму, вдосконалення координації рухів та інших сенсомоторних якостей
особистості.
Праця, за
оцінкою лікарів, є біологічна необхідність. "Мозок приходить у розлад і
хаос, - пише відомий учений-біолог, автор теорії стресу Г.Сєльє, - якщо ми не
використовуємо його постійно для гідних занять".
Праця є
для дитини могутнім джерелом пізнання і розвитку. У праці вона пізнає речі і
явища, що складають основу його уявлень про зовнішній світ. Будь-який засіб або
об'єкт трудової діяльності, будучи осмислені дитиною в їхніх властивостях,
закономірностях і зв'язках, перетворюється у визначену одиницю знань. Лише
адекватно з огляду на ці знання, діти досягають поставленої пізнавальної мети.
Вплив праці на розвиток мислення виявляється й у формуванні в дитини здатності
до узагальнення. Знання, придбані в процесі праці, він неминуче переносить на
інші - недосліджені об'єкти.
Для успішного
здійснення трудової діяльності потрібна участь всієї особистості індивіда: його
психічних процесів, психічних станів і психічних властивостей. За допомогою
психічних процесів, наприклад, людина орієнтується в умовах праці, формує ціль
трудової дії, контролює хід цієї дії, оцінює її результати тощо.
Високі
вимоги до людини висувають соціальні умови праці. Адже праця - це не тільки
предметно-перетворювальна діяльність, але і спілкування суб'єкта цієї праці з
іншими людьми. Як відомо, існують різні форми організації навчально-трудової
діяльності учнів на уроках трудового навчання: індивідуальна, парна, групова,
колективна. В більшості випадків це праця, яка носить колективний характер і її
здійснення обов'язково пов'язане з включенням школяра в широку і складну
систему міжособистісних відношень.