Барабаш І.В.

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

Розвиток професійної музичної освіти на Україні в рамках роботи Імператорського Російського музичного товариства (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)

В розквіті музичного мистецтва та формуванні професійної системи музичної освіти на Україні в середин ХІХ ст. визначну роль відіграло відкриття на території України відділень Імператорського Російського музичного товариства (ІРМТ). Такі відділення було відкрито у Києві, Харкові, Одесі, Полтаві, Миколаєві, Катеринославі, Херсоні. Товариство мало на меті розвиток російського музичного мистецтва та його популяризацію шляхом підготовки виконавців гри на музичних інструментах, співаків, учителів музики, диригентів.

Кожне з відділень Імператорського російського музичного товариства, відкритих на території України, на своєму шляху проходило наступні етапи розвитку: музичні класи, музичні училища, консерваторії – проаналізуємо поступово кожний з них.

Першочерговим завданням музичних класів, що відкривалися при відділеннях було створення міцного професійного прошарку, який став би основою для майбутніх училищ і консерваторій. В музичних класах навчали грі на музичних інструментах: фортепіано, скрипці, віолончелі, кларнеті, викладався сольний спів та теорія музики. В Київській школі діяв безкоштовний «Народний недільний клас хорового співу», який був відкритий за ініціативою відомого російського віолончеліста В.О. Кологривова у 1875 році. Пізніше при школі для шанувальників музики відкрився «Недільний оркестровий клас». На цьому етапі просвітницька діяльність обмежувалася мало чисельними музичними ранками та концертами. Переважно звучали сольні номери, рідше – квартети та квінтети.

В Харкові було відкрито вечірні класи хорового співу, тут також вивчали теорію музики та сольфеджіо, якими керував випускник Петербурзької консерваторії В.А. Бірюков. А у 1874 році силами відділення було відкрито клас оперної підготовки, який очолив відомий оперний співак М. Тихонов.

У 1884 році відбулася перша спроба відкриття відділення ІРМТ в Одесі. Тут навчали грі на всіх музичних інструментах, навіть органі, працювали класи теорії та композиції, ансамблю та оркестрових інструментів. Про успіхи серед вихованців музичних класів свідчили учнівські концерти та публічні іспити, на яких нерідко бували поважні гості: П.Чайковський (1893), М. Римський-Корсаков, Є. Направник (1894) та інші.

Відкриття відділення та музичних класів у Миколаєві відбулося у лютому 1892 року. Вже у травні того ж року були проведені «поверочные испытания» по класу  фортепіанної гри, елементарної  теорії музики  та сольфеджіо.  

У 1905 році відділення ІРМТ та музичні класи при ньому відкриваються в Херсоні. Окрім основних дисциплін, дирекція відділення в грудні 1905 року відкрила при музичних класах трирічні регентські курси. Вони давали змогу бідному класу населення Херсону знайомитися з творами кращих композиторів, виховуючи музичний смак і слухацьку культуру. При музичних класах організовувались загальнодоступні музичні вечори з символічною платою 10 копійок. В них приймали участь: директор музичних класів Я.В. Дюмін, викладачі, український фольклорист А.М. Кононенко, учні.

Більш важливим етапом на шляху професійного становлення музичної освіти на Україні став період реорганізацій музичних класів при відділеннях ІРМТ в музичні училища. В музичне училище приймалися особи обох полів, всіх верств населення. Що стосується навчальних програм, то предмети, що викладалися в училищі поділялися на два курси: науковий та художній. В свою чергу художні курси поділялися на спеціальні та допоміжні. До переліку навчальних дисциплін на спеціальних курсах входили: гра на оркестрових (струнних, духових, ударних) інструментах, гра на фортепіано та органі, співи, теорія та історія музики. Допоміжні предмети включали: сольфеджіо, теорію музики, хоровий спів, спільну гра. Протягом року учні проходили «перевірочні випробування», а в травні – перехідні та випускні іспити. Відповідно до результату іспитів, випускники отримували атестати першого та другого ступеня. Правила та вимоги до студентів музичних училищ можна знайти в збережених дореволюційних виданнях, таких як «Памятная и поверочная книжка учащихся музыкальных училищ». До питань дисципліни та відвідування в училищах ставилися досить серйозно. Відсутність в класі без поважної причини, особливо в клас хорового співу або в клас ансамблю та оркестрової гри (де відсутність одного учня зривало заняття інших), піддавалося покаранням.

Учні не мали права приймати участь у будь-яких публічних зібраннях в якості виконавців, без згоди викладача відповідної дисципліни та дозволу директора. Також заборонялося виконувати власні твори, друкувати статті про музику без вищезгаданих дозволів. Учні старших класів, які спеціально вивчали фортепіанну гру, за наказом директора мали за обов’язок проводити заняття на молодших курсах під керівництвом викладача.

Наступним етапом на шляху становлення музичної освіти України стало відкриття вищих навчальних закладів – консерваторій.

Київське відділення пройшло складний шлях реформування музичного училища і відкриття консерваторії. Активний розгляд питання про відкриття консерваторії розпочався лише у 1909 році. Дирекція музичного училища надіслала до Головної дирекції ІРМТ відповідне клопотання; намітився порядок дій, пов’язаних з організаційними змінами, що стосувалися розширення деяких відділів, заснування нових класів, перерозгляду навчальних програм; було розроблено кошторис для майбутнього закладу; значно розширився штат педагогічних кадрів; почалася добудова навчального корпусу двома триповерховими крилами. Урочисте відкриття консерваторії відбулося 15 листопада 1913 року. Директором було назначено В.Пухальського, а лави педагогічних кадрів поповнили наступні видні діячі музичного мистецтва: Р.Глієр, Г. Беклемішев, Б. Яворський, Л. Ніколаєв, В.Цвєтков, К Михайлов та інші.

Одеська Консерваторія була створена на базі Одеського музичного училища і відкрита 8 вересня 1913 р. Як видно з таблиці, розвиток музичної освіти в місті відбувався дуже стрімко. Так, в Одесі консерваторія відкрилася в той самий час, що у Києві та Харкові, де музичні класи були створені на двадцять років раніше. Першим директором був призначений В. Й. Малишевський. Викладачами консерваторії були досвідчені й авторитетні професійні музиканти, професора: Б. Дронсейко-Миронович, Г. Бибер-Киршон, М. Подрайська, Н. Чегодаєва, М. Рибицька (клас фортепіано); Ф. Ступка, І. Перман (клас скрипки); Ю. Рейдер, (клас сольного співу); Л. Роговий, А. Могилевський (клас духових інструментів); теоретичні дисципліни викладали Ф. Миронович, В. Малишевський.

Сформована у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття структура музичної освіти України, продовжує існувати і в наші дні. Це свідчить про те, що композитори і виконавці, суспільні діячі і меценати, які зробили діяльність ІРМТ справою свого життя, обрали вірний шлях розвитку професійної музичної освіти, створивши міцний фундамент для її подальшого розвитку і процвітання.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Академія музичної еліти України: історія та сучасність. К.:Музична Україна. – 2004. – С. 511

2. Архімович Л., Каришева Т., ШифферТ. Нариси з історії української музики К.: Мистецтво. – 1964. – С. 309

3. Історія української музики в VІ томах. К.: Наукова думка. – 1989. Т. ІІ. – С. 568.

4. Корній Л.П. Історія Української музики. Київ-Нью-Йорк: видавництво М.П.Коць. – 2001. – С. 479.