Протасова І.П.

Буковинський державний медичний університет

Кафедра іноземних мов

Антропонімічна номінація у німецькій субмові

„Оперативна стоматологія”

Предметом теорії номінації як особливої лінгвістичної дисципліни є вивчення загальних закономірностей утворення мовних одиниць, ролі людського фактора у виборі ознак, які лежать в основі номінації та її комунікативно-функціональних механізмів. В основі номінації лежить асоціативний, образний характер людського мислення.

Типовими номінативними одиницями є власні найменування людей завдяки давній традиції світової спільноти увічнювати імена найвидатніших науковців та винахідників у термінах. Перехід у загальні назви властивий всім власним іменам із широкою популярністю. Відомим стає спочатку носій імені – реальна особа, географічне місце, предмет або явище, завдячуючи своїй унікальності. Таке ім’я (назва) стає символом внаслідок приєднання асоціативної семи, що позначає характерну рису (власне ім’я + асоціативна сема= символічне власне ім’я).

Власне ім’я (онім) вивчається розділом мовознавства ономастикою – мистецтвом давати імена. Ономастика поділяє власні імена на реаліоніми (імена існуючих об’єктів) та міфоніми (імена придуманих об’єктів).

Власне ім’я – це слово, словосполучення, речення, яке виділяє названий ним об’єкт із низки подібних, індивідуалізуючи та ідентифікуючи його. До власних імен належать антропоніми (власні найменування людей), патроніми (найменування по-батькові), прізвища, родові імена, прізвиська і псевдоніми, криптоніми(приховані імена); топоніми (власні імена географічних об’єктів); зооніми (власні імена чи клички тварин); астроніми (власні імена небесних тіл); гідроніми (власні імена водних об'єктів); фітоніми (власні імена рослин); хрононіми (власні імена відрізків часу) та інші.

Об’єктом свого лінгвістичного аналізу ми обрали антропоніми німецької субмови «Оперативна стоматологія», звернувшись до лексикографічних джерел: „Wörterbuch der Medizin“ (Berlin, 1968);“Operationskurs für Stomatologen“(Leipzig, 1978).

Залучення антропонімів до утворення термінологічної лексики є одним із джерел збагачення і німецької терміносистеми субмови „Оперативна стоматологія”, оскільки вони не лише описують явища, але й віддзеркалюють історію, допомагають зберегти традиції наукової думки людства. В німецькій терміносистемі «Оперативна стоматологія» антропонімічні утворення являють собою терміни – словосполучення: „власне ім’я + загальна назва”. Основне змістове навантаження несе загальна назва (апелятив), власне ім’я (онім) збагачує цей термін інформативною цінністю.

Розглянемо номінативні субкласи антропонімів:

- назви хвороб та синдромів

Klestadt-Zyste, Gorling und Goltz-Syndrom, Hermannsky – Pudlak – Syndrom, Francois – Syndrom, Gardner - Syndrom, Hutchinson – Syndrom;

- назви клітин, тканин, органів

Klammt – Becherzellen, Malassez - Epithelreste, Serre – Epithelperlen , Goslle - Zahn, Fournier – Zähne, Hutchinson – Zähne, Moon-Zähne;

- назви інструментів та приладів

Lindemann – Fräse, Miller – Nadeln, Hauerstein – Kreistrepan, Jantzen – Schiene, Witzel – Keilzange, Pape und Hörster – Instrumentenset, Langenbekscher Haken, Kennedy – Beiβstäbchen, Lüer – Knochenzange, Matthieu - Nadelhalter, Hauptmeyer – Feile;

- назви оперативних втручань

Partsch I – Operationsmethode, Partsch II – Operationsmethode, Rosenthal – Operationsverfahren, Callwell – Zuc – Operation, Novak – Peter – Wurzelspitzenresektion, Kötzschke – Gingivektomie, Frőhlich-Zystenektomie;

назви методів та методи

Bethmann – Methode, Nasteff – Rosenthal – Methode, Rössler – Methode, Trauner - Drainage, Bülau – Drainage, Trauner – Mundbodenplastik ,Wassmut – Schnitt, Schroedersche Lüftung .

Дослідження антропономічної номінації у німецькій субмові «Оперативна стоматологія», поклавши в його основу лексико- семантичний та словотвірний ономатистичний принципи, уможливлює максимальне розкриття історико-антропономічного характеру термінологічних одиниць з метою їх лексикографічної кодифікації.