Бандура В.А.

Південноукраїнський державний педагогічний університет

ім. К. Д. Ушинського, Україна

Рухливі спортивні ігри у фізичній підготовці студента

Виховання фізичних якостей ґрунтується на постійному прагненні зробити щось надмірне над собою, здивувати всіх своїми можливостями. Але для цього вже з народження дитини треба регулярно виконувати правила системного фізичного виховання.

Метою фізичного виховання у вузах є сприяння підготовці гармонійно розвинутих, висококваліфікованих спеціалістів. В процесі навчання у вузі з курсу фізичного виховання передбачається вирішення таких завдань:

– виховання в студентів високих моральних вольових і фізичних якостей, готовності до високопродуктивної праці;

– збереження й зміцнення здоров'я студентів, сприяння правильному формуванню й всебічному розвитку організму, підтримка високої працездатності протягом всього періоду навчання;

– професійно-прикладна фізична підготовка студентів з врахуванням особливостей їх майбутньої трудової діяльності.

Основним принципом при визначенні роботи в різних навчальних відділеннях є диференційований підхід до навчально-виховного процесу. його сутність заключається в тому, що навчальний матеріал формується для кожного навчального відділення з врахуванням стану поля, рівня фізичного розвитку, фізичної й спортивно-технічної підготовленості студентів.

Навчально-виховний процес у відділеннях проводиться у відповідності з науково-методичними основами фізичного виховання. Програмний матеріал на навчальний рік розподіляється з врахуванням кліматичних умов і навчально-спортивної бази.

Характер впливу фізичного тренування на організм залежить перш за все від виду вправ, структури рухливого акту. В оздоровчих тренуваннях дослідники Л. В. Билєєва, І. М. Коротков розрізняють три основні типи вправ, які володіють різною виборчою направленістю:

„1 тип – циклічні вправи аеробної направленості, що сприяють розвитку загальної витривалості;

2 тип – циклічні вправи змішаної аеробно-анаеробної направленості, що розвивають загальну й спеціальну (швидкісну) витривалість;

3 тип – ациклічні вправи, що підвищують силову витривалість“ [1, 23].

Безпосередня відповідальність за постановку й проведення навчально-виховного процесу з фізичного виховання студентів у відповідності до навчального плану й державної програми покладені на кафедру фізичного виховання вузу.

Медичне обстеження й спостереження за станом здоров'я студентів протягом навчального року здійснюється поліклінікою або медичним пунктом вузу. Але навіть ряд цих та інших застережних заходів не дають нам повністю виключити фактор ризику. Тому ми пропонуємо на перших курсах використовувати рухливі ігри з елементами спортивних на заняттях з гімнастики, легкої атлетики, плавання, при цьому не порушуючи структури рухливого акту й типу навантаження того чи іншого виду спорту.

Ігровий метод використовується для закріплення навиків, необхідних студенту, допомагає викладачу надати заняттям емоційну окрасу , змагальний характер, що позитивно відмітиться на процесі навчання. „Гра може бути використана викладачем як засіб для розвитку уваги, запам’ятовування окремих зв'язок та елементів, вдосконалення деяких із них в ході веселого змагання“ [4, 34]. Велике значення мають ігри з елементами акробатики. В них включаються темпові підскоки, перекиди, перевороти, перекати, шпагати, мости, вправи для розвитку гнучкості.

У студента при виконанні деяких вправ виникає відчуття страху й невпевненості. Рухливі ігри, які впливають на емоції тих, що займаються, допомагають спортсмену долати це відчуття. Цьому сприяє колективний характер гри, почуття суперництва й бажання не підвести колектив. В заняттях художньою гімнастикою ігри під музику з використанням предметів (м’ячів, шарфів та ін.), танцювальних кроків допомагають придбати почуття ритму, пластичність рухів, надають заняттям емоційну забарвленість, виховують вміння почувати швидкість і протяжність рухів, регулювати м'язові зусилля. З цього приводу говорить вчений Я. М. Коц: „Музикально-ритмічні ігри можуть слугувати й своєрідною розрядкою після виконання вправ, пов’язаних з великою напругою“ [3, 47]. Ігри з використанням основних гімнастичних приладів застосовують представники різних видів спорту, викладачі з фізичної підготовки в залі. Конструктивні особливості приладів дозволяють виконувати переміщення у висі та в упорі. В таких іграх набуваються не тільки спортивні, але й прикладні навики.

Існують багато рухливих ігор, що допомагають розвивати риси й навики, що необхідні легкоатлетам. На занятті з бігу, як правило, застосовуються ігри, направлені на вирішення завдань, специфічних для даного виду. Одні ігри сприяють вихованню швидкої реакції, допомагають вдосконалювати техніку старту або фінішний ривок („Команда швидконогих“, „Виклик номерів“, „День та ніч“, „Перебіг з виручкою“, „Місто за містом“), інші направлені в основному на засвоєння бігу по повороту, передачу естафети („ Порожнє місце“, „Кругова естафета“, Колесо“, „Зустрічна естафета“). Важливо вміти пристосовувати ігри до виду спорту. Так, у грі „День та ніч“ або „Наступ“ можна біг починати із стартових положень, в грі „Зустрічна естафета“ поставити гравців, які приймають естафету, спиною до тих, хто її приносить. У грі „Кругова естафета“ можна зробити коридори для передачі естафетної палички і т.д. Справедливо зауважують В. Г. Яковлєв та В. П. Ратников „Ігри на пересічній місцевості допомагають студентам краще засвоїти техніку бігу з долання перешкод, навчитися розраховувати час проходження бігових відрізків“ [5, 41].

Для загальної фізичної підготовки студента з плавання використовуються різні ігри та естафети з елементами бігу, стрибків та метань („Боротьба в квадратах“, „Охорона перебігів“, „Боротьба за прапорці“, „Стонога“, „Чехарда“, „Боротьба за м’яч“, естафети зі скакалками, „Перетягування канату“, „Тачки“), а також ігри для оволодіння технікою ведення м’яча, передач, кидків, прийому та ловлі м’яча в баскетболі, ручному м’ячі, волейболі, що особливо важливо ватерполістам. Їм, як і плавцям, рекомендуються й спортивні ігри по спрощеним правилам.

Значне місце в початковій підготовці плавця, а також на наступних етапах займають ігри, що проводяться у воді. Одні з них – для новачків, які засвоюють водне середовище, – проводяться на неглибокому місці і містять прості завдання.

Істотною особливістю багатьох рухливих ігор є їх вибірковий вплив на розвиток тих чи інших рухливих якостей. Це робить можливим застосування рухливих ігор для спрямованого розвитку якостей в залежності від того, до здачі якого нормативу готуються студенти. Так, ігри, що характеризуються переважним проявом швидкості, можуть бути використані для оволодіння нормативами в бігу на 30 і 60 м; швидкісно-силових якостей – в стрибках і метаннях; витривалості – в кросі, лижах, плаванні; сили – в підтягуванні на перекладині; спритності – в подоланні смуги перешкод.

„Емоційний фон ігрової обстановки стимулює рухливу активність, підвищує щільність занять, висуває особливі вимоги до ефективних систем, сприяє максимальному вдосконаленню функціональних можливостей“ [2, 18], – підкреслюють Г. А. Васильков та В. Г. Васильков. Застосування рухливих ігор та ігрового методу для засвоєння ряду вправ, що входять в комплекс, дуже важливе для підвищення цікавості студентів до занять з фізкультури. Ігровий метод засвоєння вправ відповідає вимогам молодіжної психології, сприяє формуванню студентського колективу.

Література

1. Л.В. Былеева, И.М. Коротков „Подвижные игры“, М., „Физкультура и спорт“, 1982.

2. Г.А.Васильков, В.Г. Васильков „От игры к спорту“, М., „Физкультура и спорт“, 1985.

3. Коробков А.В., Головин В.А., Масляков В.А. Физическое воспитание, М.: Высшая школа, 1983.

4. Коц Я.М. Спортивная физиология, М.: Физкультура и спорт, 1986.

5. В.Г. Яковлев, В.П.Ратников „Подвижные игры“, М., „Просвещение“, 1977.