Дойчева К.С.

Одеська національна академія харчових технологій, Україна

Щодо питання про комплексний підхід оцінки

рентабельності діяльності підприємств виноробної промисловості

Швидка динамічність та нестабільність зовнішнього та внутрішнього економічного середовища країни, а саме підприємств виноробної промисловості, які мають стратегічний вектор спрямованості обумовлюють проблему якомога швидкого, майже негайного пристосування до мінливих умов, що визначають рівень ефективності їх діяльності та її функціонування. Одним з методів оцінки ефективності діяльності підприємства є аналіз показників рентабельності. Тому, для вирішення даної проблеми необхідно провести аналіз існуючих підходів щодо комплексної оцінки рентабельності для ефективного управління ефективністю діяльності підприємств харчової промисловості.

На нашу думку, для комплексної оцінки всіх видів діяльності економічну ефективність потрібно оцінювати як в цілому по підприємству так і за окремими видами його діяльності. Саме тому, важливе значення має не тільки оцінка рентабельності але й її факторний аналіз.

Так наприклад, Т.Д. Косова, П. М. Сухарев, Л. О. Ващенко вважають, що зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом різних факторів. Фактори зміни ціни реалізації і собівартості виробу вважаються факторами першого, а всі інші - факторами другого порядку. Визначення впливу факторів першого порядку проводиться методом ланцюгових підстановок або методом абсолютних різниць. Вплив факторів другого порядку на зміну рівня рентабельності розраховується за допомогою способу часткової участі (часткових показників). Для цього використовується інформація про зміну ціни на продукцію в абсолютному розмірі [1, с. 209].

Такий підхід не дозволяє комплексно оцінити показники ефективності діяльності підприємств, а тільки окремого об'єкта дослідження.

Аналіз досліджень показав, що більшість авторів виділяють загальні та часткові показники ефективності діяльності підприємства. До загальних показників дослідники відносять [2, с. 16]: рентабельність основного капіталу, рентабельність оборотного капіталу, рентабельність власного капіталу, рентабельність продукції тощо, тобто показник рентабельності, який відображає прибутковість якогось об’єкта (на підставі відношення чистого прибутку або прибутку до оподаткування) до вартості досліджуємого об’єкту.

Рентабельність є показником, що здатний комплексно охарактеризувати ефективність діяльності підприємства харчової промисловості.

При проведенні розрахунку рентабельності можуть використовуватися різні види прибутку підприємства: валовий прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від операційної діяльності; прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної); чистий прибуток [1, с. 209; 2, с.172].

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку та доходу промислового підприємства. Завдяки цьому вони вважаються обов'язковими елементами порівняного аналізу та оцінки фінансового стану підприємства. Так, Т.Д. Косова, П. М. Сухарев, Л. О. Ващенко пропонують поєднати показники рентабельності на слідуючи групи [1, с. 210]:

– базуються на витратному підході (рентабельність продукції, рентабельність діяльності);

– характеризує прибутковість продажу (рентабельність продажу);

– основана на ресурсному підході (рентабельність сукупних активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність оборотного капіталу).

Загальноприйнято, що до основних показників рентабельності відносять [1, с. 211]:

1. Рентабельність продажу, що характеризує доходність операційної діяльності підприємства;

2. Рентабельність активів, який призначений для визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в операційну діяльність капіталу, як власного так і позикового.

3. Рентабельність поточних активів. Цей показник характеризує величину прибутку, отриману з кожної гривні, що вкладена у поточні активи.

4. Рентабельність власного капіталу, відображає ступінь привабливості суб'єкта господарювання для вкладень коштів акціонерів. Даний показник характеризує ефективність використання власних коштів; величину прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство.

Оцінка рентабельності дозволяє скласти характеристику основних показників рентабельності та зробити загальні висновки в цілому по підприємству. Також, для оцінки ефективності основної діяльності підприємств як виноробної промисловості, так й харчової промисловості у цілому, існують інші показники рентабельності, такі як: рентабельність основних засобів, рентабельність витрат, рентабельність матеріальних витрат, рентабельність трудових витрат, рентабельність праці, рентабельність позикового капіталу, рентабельність інвестиційного капіталу тощо.

Різноманітність показників рентабельності обумовлює пошук нових шляхів її підвищення. Так, деякі автори пропонують для більш ефективної та повної оцінки рентабельності діяльності підприємства використовувати метод розширення або подовження факторної моделі, а саме, кожний з початкових показників розкладається у факторну систему з різним ступенем деталізації, що задає можливість виявити і оцінити внутрішньогосподарські резерви [1, с. 212].

З огляду на вищезазначене можна зробити висновок, що на даний момент не існує єдиного загальноприйнятого методу обчислення рентабельності, а також системи показників рентабельності, яка б враховувала специфічні особливості діяльності підприємств, в тому числі підприємств як виноробної так й харчової промисловості.

Доречно відмітити, що за останній час в науковій економічній та практичній літературі з’явились публікації із запропонованими комплексними підходами розрахунку рентабельності, а також його факторного аналізу, однак, більшість авторів пропонують аналізувати тільки основну операційну діяльність підприємства.

На нашу думку, для оцінки ефективності діяльності підприємств виноробної промисловості необхідно проводити аналіз рентабельності діяльності підприємства у цілому, так й окремих видів його діяльності, на основі використання для розрахунку саме чистого прибутку, а потім проводити факторний аналіз рентабельності за допомогою показників другого та третього порядку. Такий підхід дозволяє не тільки оцінити ефективність діяльності підприємств аkе й вартісно оцінити вплив окремого коло факторів.

Література:

1. Організація і методика економічного аналізу: [навч. посіб.] / [ Косова Т. Д., Сухарев П. М., Ващенко Л. О. та ін.]. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 528 с.

2. Осипов П.В. Интегральный производственный потенциал пищевой промышленности. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2004.-289 с.

3. Ступницька Т.М. Підвищення ефективності використання основного капіталу підприємств харчової промисловості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами» / Т.М. Ступницька. – Одеса, 2007. – 18 с.

4. Садеков А.А. Регулирование рентабельности в торговом предприятии: монография / А.А. Садеков, А.В. Коструба. – Донецк: ДонГУЭТ, 2000. – 101 с.

5. Поддерьогін А.М. Фінанси підприємств: підручник / А.М. Поддерьогін. – 5-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2004. – 546 с.