Сень О.В.

Полтавська державна аграрна академія

Чинники формування ціни на молочну сировину та молокопродукти

Молоко відноситься до продуктів першої необхідності і є, поряд із хлібом та м'ясом, однією із основних складових продовольчої безпеки країни. Згідно з класифікацією експертів ФАО, молоко належить до найцінніших харчових продуктів, без якого неможливо виростити повноцінне молоде покоління людей.

В Україні попит на молоко та молокопродукти традиційно був високим. У 80-ті роки за часів СРСР споживання молока та молочних продуктів (у перерахунку на молоко) в Україні в середньому становило 345 кг/рік на одну особу, за обсягами поступаючись лише Білорусії та Вірменії. На фоні загальноекономічних проблем дев'яностих років споживання молочних продуктів дуже істотно скоротилось - до 235 кг/рік в середньому за 1991 - 2000 рр. При цьому в 2000 р. було зафіксовано найнижчий рівень споживання за всю історію статистичних спостережень - 199,1 кг/рік (рис. 1.).

Рис 1. Динаміка обсягів споживання молока та молочних продуктів (у розрахунку на одну особу) в 1990-2010 рр.

У подальшому стрімкий розвиток молочної промисловості разом зі зростанням платоспроможності населення сприяли поступовому збільшенню споживання молокопродуктів. З 2000 по 2006 рр. обсяги споживання продукту збільшились на 18,7% до 234,7 кг/рік. Починаючи з 2007 р. незмінною залишається негативна тенденція зменшення обсягів споживання молока та молочних продуктів. Згідно даних офіційної статистики в 2010 р. обсяг споживання молока та молочної продукції склав всього 206,4 кг/рік.

У поточному 2011р. прогнозується подальше падіння обсягів споживання до 200,2 кг/рік. При збереженні негативних процесів, що відбуваються в галузі молочного скотарства та в секторі промислової переробки молока, вже наступного 2012 р. буде зафіксовано новий мінімальний рівень споживання. Зважаючи на поточні цифри, слід нагадати, що раціональна норма споживання молока та молокопродуктів в Україні зафіксована на рівні 380 кг/рік. Тобто щорічно ринок недоотримає щонайменше 7,9 млн. тонн молока та молокопродуктів доступних споживачеві.

Зниження платоспроможного попиту і підвищення цін найсильніше вплинуло на споживання продуктів з найбільш високою доданою вартістю. Насамперед це сичужні сири, йогурти, сиркові десерти та ін., споживання яких і без того значно нижче ніж у розвинених країнах. Наприклад, поточний рівень споживання сичужних сирів в Україні на рівні 2,6-2,8 кг/рік є в 4-5 раз нижче ніж в США та країнах Європейського Союзу. Обсяги споживання найбільш традиційних для внутрішнього ринку молочних продуктів, що виробляються з незбираного молока (молоко рідке, сливки, кефіри, сметана та ін.), після падіння в 2009 р. залишаються стабільними на рівні 23,5-24,0 кг/рік.

Ціни на молоко-сировину в Україні формуються під впливом трьох основних чинників: купівельного попиту з боку молокопереробних підприємств, сезонності виробництва, а також, частково, зміни основних виробничих витрат, що формують собівартість молочної сировини, як для товаровиробника так і з урахуванням можливих затрат переробника.

Доволі тривалий час молокопереробний сектор перебував у комфортних умовах - щорічні потреби галузі не перевищували 25% від загального виробництва молока в країні, і дефіциту в молочній сировині підприємства не відчували. За таких умовах переробник міг значною мірою диктувати рівень цін попиту, при цьому активно використовуючи продукцію від особистих селянських господарств, як чинник гарантування сировинних потреб. В періоди цінових сплесків молокопереробні підприємства знижували обсяги закупівель у сільськогосподарських підприємствах, збільшуючи закупівлю молочної сировини в господарствах населення за нижчою ціною. Протягом останніх десяти років рівень закупівельних цін на молоко в господарствах населення залежно від року був нижче від 5% до 35% порівняно з цінами, що отримували сільськогосподарські підприємства. У структурі закупівель молока переробними підприємствами частка населення так само змінювалася в залежності від року і коливалася від 50% до 70%. Слід зазначити, що подібний диктат в окремі періоди приводив до того, що рух цін на ринку молочної сировини і готової молочної продукції був діаметрально протилежним, формуючи значні цінові диспаритети.

В останні три роки ситуація для молокопереробної галузі значно погіршилась. Постійне щорічне зниження валових надоїв молока поступово зробило реальною проблему дефіциту молочної сировини (із урахуванням наявних експортних ринків збуту). Як наслідок - на ринку молочної сировини значно загострилась конкуренція, що миттєво знайшло відображення на рівнях закупівельних цін. Якщо в період з 2000 по 2006 рр. закупівельна ціна на молочну сировину збільшилась всього на 70%, то з 2006 по 2010 р. ціни злетіли майже в 2,8 рази, в окремі періоди випереджаючи європейські ціни на молочну сировину.

Другий фактор, що також традиційно відноситься до переліку основних причин, що призвели до руйнівних наслідків у молочному скотарстві проблема нестабільності сезонних коливань закупівельної ціни на молочну сировину. Навіть в умовах дефіциту та значного попиту сезонні коливання цін на молочну сировину в Україні є суттєвими. В 2010 р. різниця між мінімальною (червень) та максимальною (жовтень) середньозваженою ціною реалізації молока сільськогосподарськими підприємствами склала 43,2%. Для порівняння в Європейському Союзі ця різниця не перевищила 15%.

Сезонні коливання закупівельних цін на молоко є наслідком значної сезонності в виробництві молока (рис. 2.). В літні місяці обсяги виробництва молока приблизно в два рази вищі, ніж взимку. Найбільші надої молока приходяться на травень-серпень. За цей період зазвичай надоюється 40-45% всього річного обсягу молока. Безумовно, така сезонність впливає не тільки на динаміку цін але й може визначати режим роботи молокопереробних підприємств. Внаслідок міжсезонного дефіциту молочної сировини, деякі підприємства в осінньо-зимовий період змушені призупиняти виробництво до весняного збільшення пропозиції молочної сировини.

Рис 2. Сезонні коливання обсягів виробництва молока за категоріями господарств та помісячні ціни реалізації молока сільськогосподарськими

підприємствами в 2010-2011 рр.

Велика різниця в надоях молока в міжсезоння пояснюється поганим регулюванням періоду отелення корів або його відсутністю, а також низькоякісним, кормовим раціоном в зимовий час. В більшості випадків масове отелення планується на початок весни, а до цього три місяці корови молока майже не дають. В деяких сільськогосподарських підприємствах періоди запліднення корів штучно регулюються, тому в цій категорії виробників сезонність менш виражена, ніж в господарствах населення. Так в 2010 р. коефіцієнт сезонності (відношення максимального місячного обсягу виробництва молока до мінімального) в сільськогосподарських підприємствах склав 1,62; в господарствах населення - 2,38.

Слід зазначити, що Білорусія, яка наразі значними темпами проводить інтенсифікацію власної галузі молочного скотарства, в 2010 р. в середньому по галузі мала коефіцієнт сезонності на рівні 1,35 проти 2,29 в 2000 р. До 2015 р. Білорусія планує вийти на коефіцієнт сезонності на рівні 0,20, що може значно посилити її конкурентоспроможні позиції на зовнішніх ринках, у тому числі й України.

0

Рис 3. Динаміка цін та обсягів закупівлі молока молокопереробними підприємствами в залежності від категорії виробника в 1996-2010 рр.

Згідно офіційної статистики основні затратні статі в собівартості молока формуються витратами на корми (45-47%) та витратами на оплату праці (19-23%). Для переробника кінцева закупівельна ціна може також збільшуватись за рахунок логістичних витрат, які необхідно витратити для організованого збору молочної сировини в господарствах населення або інших дрібнотоварних виробництвах. Зважаючи, що ціна на дизпаливо протягом останніх двох років зросла більш ніж на 60%, логістичні витрати також є проблемним питанням при формуванні остаточної закупівельної ціни.

У 2011 р. збереглась тенденція зростання закупівельних цін на молочну сировину з боку молокопереробних підприємств. Так, за січень-жовтень порівняно з відповідним періодом минулого року ціни закупівлі молочної сировини в сільськогосподарських підприємствах збільшились на 4,2% до 2989,9 грн/т, в господарствах населення - на 1,2% до 2195,9 грн/т. Водночас, майже всі виробники молочної продукції одноголосно заявляють, що поточна ціна - це крайня межа. Вітчизняний споживач не має можливості платити за таку дорогу продукцію, внаслідок чого ринки готової молочної продукції будуть продовжувати скорочуватись. З іншого боку постійне здешевлення рецептури виготовлення молочної продукції, з метою утримання відпускних цін, вже привело до втрати довіри споживача до вітчизняної продукції.

Література:

1. Зимовець В.Н. Економічні проблеми розвитку виробництва на ринку молокопродукції / В.Н. Зимовець // Економіка АПК. – 2002. - № 5. – с. 128 – 131.

2. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції [практичний посібник] / За ред. П.Т. Саблука. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 555с.

3. Україна: ринок молока і молочних продуктів 2011/ Про Агро. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http: marketing. rbc. ua / publication / 13.12.2011/4747.

4. www.ukrstat.ua – Офіційний сайт Державної служби статистики України.