К. І. Приходченко¹, В. В. Приходченко², О. В. Приходченко²

1 – Донецькій національний технічний університет

2 – Донецький медичний університет

Морально-естетичний розвиток студентів

Аналіз наукової літератури відносно проблем художнього сприйняття на рівні філософських та психолого-педагогічних досліджень дає загальне уявлення про даний процес як здатність особистості до сприйняття творів мистецтва. Ця здатність потребує від людини вміння включати до процесу емоційно-чуттєву сферу, власний духовний потенціал, усвідомлювати умовність та життєподібність мистецтва. При цьому, слід підкреслити ще одну особливість процесу художнього сприйняття, а саме, наявність індивідуального характеру сприйняття. Відомо, що один і той же художній твір не може створювати однакову художню свідомість, не стає умовою появи абсолютно ідентичних почуттів, сприймань, смаків, відношень. Залежність полягає в особливості життєвого досвіду кожного, моральних переконань, рівня естетичного смаку і потреб, від особистих психологічних якостей. Тому, умовою удосконалення виховного процесу засобами світової художньої культури, з метою формування морально-естетичних якостей особистості є наявність знань про психологію певного віку. “Кожен педагог, – вважав В. О. Сухомлинський, – повинен глибоко знати … індивідуальність кожного учня, джерело його розумового, морального і емоційного розвитку” [1, С. 49].

Психологи відмічають, що шлях розвитку кожної особистості своєрідний, хоча й існують загальні для тієї чи іншої вікової групи ознаки. Так, студентська молодь поставлена в таку соціальну ситуацію, коли вони повинні визначити своє місце не лише у плані майбутньої професійної діяльності, але й життєвого шляху в цілому. Студенти молодших курсів – це період інтенсивного фізичного і морального розвитку, соціального визначення, включення людини до активного життя держави. На студента впливає новий статус, який він починає займати у суспільстві, колективі, у системі суспільних відносин. Змінюється характер його навчальної та громадської діяльності. У студентів молодших курсів, які нещодавно закінчили школу, особливо інтенсивно розвивається моральна свідомість, з’являється потреба аналізу особистої поведінки, внутрішнього почуття. Молода людина здатна встановити, що вона володіє рядом психологічних якостей і станів (приязність, взаєморозуміння, принциповість, почуття обов’язку, честь, гідність). Її ідеали більш усвідомлені та стійкі.

Все напередодні 9 класу школярі виявляють глибокий інтерес до інших людей, до їх внутрішнього світу, переконань, поведінки. У них з’являється потреба порівняти себе з іншими, оцінити; вони бажають розібратися у своїх думках, почуттях, поглядах; помітно зростає їх інтерес до проблеми самовиховання.

Молодь у порівнянні з дітьми та підлітками стриманіша в зовнішньому вираженні своїх переживань, вона в цьому відношенні менш безпосередня. Наприклад, зосереджене обличчя юнака не завжди говорить про дійсну концентрацію уваги, сміх не завжди свідчить про радість, веселий настрій тощо. З розвитком особистості відношення між психічним процесом і його зовнішнім вираженням стає багато значнішим, що створює свої труднощі для розуміння психіки на основі показників міміки.

Вік студентів молодших курсів у багатьох відношеннях є “рубіжним”. До відмінних у цьому віці новоутворень, станів особистості належать: прагнення оновити існуючі форми життя, перегляд власних поглядів, збагачення свого духовного світу, системи знань, поглиблення суджень. І в той же час, для них характерна повільна перебудова поведінки, прояв агресивності, непослідовність, відсутність стійкого контролю над собою та своїми діями.

У студентів різко змінюється мотиваційна сторона їх морального та естетичного розвитку. Вони швидко засвоюють навчальний матеріал, зростає їх працездатність, швидкість мислення тощо. В цей час продовжують розвиватися пізнавальні мотиви, з’являється інтерес до нових галузей, переборення труднощів у процесі їх добування, активізується бажання приймати участь у громадсько-політичному житті тощо.

За спостереженнями В. С. Біблера, А. А. Бодальова, утвердити свою внутрішню незалежність, підкреслити свою самостійність у прийнятті життєво важливих рішень, вона здатна до самовиховання та самоосвіти [2].

У віці 16–18 років створюються сприятливі внутрішні та зовнішні передумови для формування наукового світогляду, пізнавальних можливостей, інтелекту, виявлення творчості у різних галузях науки, мистецтва, громадської діяльності тощо. У цей період сприйняття характеризується цілеспрямованістю, тривалістю.

Інтегративний шлях такого виховання розглядається через призму формування “синтетичних художніх образів” під час сприйняття, тобто розуміння у творах мистецтва не фабули, а його смислу, не тексту, а підтексту; використання відомого в мистецтві методу аналізу частини і цілого. Аналіз будь-якого твору один: від сприйняття, розуміння частини, окремої деталі художнього явища до охоплення цілого загального художньо-естетичного задуму з поступовим проникненням у більш глибокі його надра. Інтегративний підхід на основі формування синтетичних образів під час сприймання дає можливість у процесі художньо-творчої діяльності зробити установку на духовний, моральний підтекст через чуттєві художні образи як частини цілого. Такий підхід принесе у кожну діяльність творчий початок і допоможе сформувати чуттєве ставлення до світу як основи духовно-морального сенсу життя.

Література

1. Сухомлинський В. О Як виховати справжню людину / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5 т. – К. : Рад. школа, 1976. – Т. 2. – 473 с.

2. Библер В. С. Школа диалога / В. С. Библер // Искусство в школе. – М., 1992. – №2. – С. 12–17.

3. Приходченко К. І. Погляди Г. С. Сковороди на гармонійний розвиток особистості / К. І. Приходченко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : збірник наукових праць. – Київ-Запорожжя, 2001. – Вип.. 19. – С. 74-78.