Чуприна К. С.

Чорноморський державний університет імені Петра Могили, Україна

Лексико-граматичні особливості та труднощі їх перекладу

Належність тексту оригіналу до особливого функціонального стилю може впливати на характер перекладацького процесу і вимагати від перекладача застосування особливих методів та прийомів. Під час перекладу поетичних творів ми зустрічаємося з багатьма лексичними та граматичними труднощами, причинами існування яких перш за все є розбіжності в картині світу німецької та української мов. Поділ складних випадків перекладу на граматичні та лексичні явища – досить умовний, адже в кожній мові граматичне тісно пов’язане з лексичним, і спосіб передачі в перекладі граматичних форм і конструкцій нерідко залежить від їх лексичного наповнення. Основними причинами існування лексичних труднощів в поетичних текстах є відсутність в мові перекладу відповідників певних зворотів, особливості багатозначності німецьких і українських слів, особливості словотвору німецькій та українській мовах та ін. Стійкість і чіткість побудови речень допомагає легко розпізнати трансформації та конструкції, що мають місце у текстах оригіналах і їх відповідниках.

Переклад художнього твору є повноцінним, якщо в ньому збережено та адекватно передано як значення (денотат), так і стилістичне забарвлення, художні особливості використання слів (конотат). При цьому перекладач має залишатися у припустимих для даного жанру рамках мовної норми. Проаналізувавши художні засоби вираження оригіналу та перекладу, ми можемо констатувати, що втрати окремих відтінків значення є неминучими, адже стилістичні системи німецької та української мов відрізняються. Тому перед перекладачем стояла задача не перекласти той чи інший художній засіб, а створити ефект, враження адекватне тому, яке робить художній засіб у своєму органічному середовищі [1].

Можливо, найбільш очевидним випадком лексичного калькування є однозначна відповідність. При цьому певної лексичної одиниці оригіналу, якою б складною вона не була за своєю семантичною структурою, підбирається як еквівалент деяка лексична одиниця мови перекладу. Проте існує багато мов, у яких немає окремих слів зі значенням `виправдовувати ',` освячувати', `карати 'і т. д., але в яких зазначені поняття виражаються за допомогою рівнозначного речення. Внаслідок зазначеної тенденції, перекладач може не помітити рівнозначного виразу, що складається з декількох слів, і зробити висновок, що в мові немає відповідного слова, після чого він може використовувати запозичення такого слова зі своєї власної мови. З іншого боку, були випадки, коли перекладачі використовували одне і те ж слово для позначення цілого ряду пов'язаних між собою, але тим не менш різних понять, оскільки в мові перекладу для них не було відповідних еквівалентів.

З тенденцій встановлювати відповідність між словами оригіналу і словами мови перекладу близько пов'язана тенденція використовувати одне і те ж слово у всіх випадках вживання певного слова в оригіналі, тобто зберігати однозначна відповідність між оригіналом і перекладом. Але це не завжди можливо навіть між спорідненими мовами (наприклад, такими як іспанський і португальський), не кажучи вже про досить різних між собою мовних системах [2].

Таким чином, перекладач повинен ретельно аналізувати значення конкретного слова в різних контекстах. В іншому випадку, буквальний переклад часто призводить до нісенітниці. Фразеологізми і фігури мови представляють особливі труднощі для перекладача, оскільки вони майже завжди специфічні для кожного конкретного мови, і тільки в рідкісних випадках вони можуть прямо переноситися в іншу мову. Коли ми говоримо "Він людина", то для когось це прозвучить тривіально: як може людина не бути людиною? Але насправді це означає "Він порядна людина". "Він на правильному шляху" звучить як очевидне твердження про те, як слід ходити у сільській місцевості, хоча насправді це означає "Він чинить правильно". Фразеологізми і фігури мови майже ніколи не зберігають свого сенсу, якщо їх буквально перекладати на будь-яку іншу мову.

Фразеологізми і фігури мови є у всіх мовах, але дуже рідко виявляється відповідність між ідіомами і фігурами мови оригіналу та фразеологічними одиницями і фігурами мови перекладу. Отже, якщо їх перекласти з мови оригіналу буквально, вони майже напевно будуть зрозумілі неправильно. Це відбувається внаслідок того, що подібні слововживання оригіналу не сприймаються фігурально читачами , а також внаслідок того, що образи, використані у фігуральному вираженні оригіналу (наприклад, вівці, виноградна лоза, обладунки), незнайомі читачеві. Крім того, дана фігура мови або фразеологізм можуть вже мати в перекладі певне значення, відмінне від її значення в оригіналі. Може бути й так, що образність перекладу обмежується певними типами дискурсу (вислови, загадки, прислів'я), але не використовується в тому типі дискурсу, який має місце в оригіналі [2].

Нерідко труднощі німецько-українського перекладу зумовлені порушеннями граматичної норми німецької мови: дієслово–присудок може стояти не в кінці підрядного речення; означальне підрядне речення – не одразу після означального слова; порушена “рамкова” конструкція (відокремлюваний префікс стоїть не в кінці речення, а після дієслова, незмінювана дієслівна форма займає не останнє місце в реченні тощо). Під час перекладу необхідно правильно встановити глибинну структуру речення і перекладати його так, ніби цих відхилень у тексті оригіналу не існує.

Література:

1. Бархударов Л. С. О лексических соответствиях в поэтическом переводе / Леонид Степанович Бархударов // Тетради переводчика. – Вып. 2. – М.: Высшая школа, 1964. – С. 37 – 46.

2. Гак В. Г. Сопоставительная лексикология / Владимир Григорьевич Гак. – М., Междунар. отношения, 1977. – С. 5.