Чуприна К. С.

Чорноморський державний університет імені Петра Могили, Україна

Морфологічні особливості циклу Генріха Гейне

«Повернення додому» та збереження їх у перекладах

Словотворення є галуззю мови, де взаємодія граматики і лексики виявляється найбільш чітко. Порівняльно-типологічний опис словотворення дозволяє йти від більш відомого – співвідношення між двома мовами в галузі морфології і синтаксису – до менш відомого – співвідношення між ними в галузі лексики і семантики.

В українській мові тип похідних прикметників численніший, ніж у німецькій. Менша продуктивність його в німецькій мові компенсується словоскладанням. З такими прикметниками в атрибутивній функції успішно конкурують іменники.

Німецькі складні іменники відрізняються від українських більшою різноманітністю свого морфологічного складу. Перший компонент композита може бути виражений основами, які співвідносяться з різними частинами мови – не тільки з іменником, прикметником, числівником, займенником, прислівником (що властиве й українській мові), а й з дієсловом.

Основу порівняльно-типологічного опису формально-структурних моделей слів складають словотворчі способи: імпліцитний слововивід, префіксація, суфіксація, словоскладання, творення складнопохідних слів; вони є відносно універсальними. Типологічними моделями словотворення можна вважати всі можливі комбінації опорного слова зі словотворчими засобами [1: 47].

Прослідкуємо цю особливість при перекладі Гейне. У вірші «Du schönes Fischermädchen» зустрічається складне слово «Fischermädchen», що дослівно можна перекласти як «жінка-рибалка».

У перекладі Лесі Українки це значення передається вірно, хоча й не одним словом, а двома, ще й з пестливим суфіксом –оньк, проте значення, не зважаючи на трансформації зберігається:

Дівчино, рибалонько люба,

Човенце сюди приверни, [3]

Російські перекладачі вирішили додати до слова «рыбак» суфікс для вираження статі, таким чином використавши прийом суфіксації. Так, наприклад, у перекладі Олександра Блока з’явилась «рыбачка» :

Красавица рыбачка,

Оставь челнок на пеське [3]

У перекладі М.Л. Михайлова складне слово «душа-рыбачка» збереглося, тобто на морфологічному рівні переклад повторив оригінал, проте на лексичному слово на було іншого значення:

Привяжи, душа-рыбачка,

Ты у берега челнок! [3]

Розглянемо ще один приклад перекладу складних слів у відомому вірші «Ich weiß nicht, was soll es bedeuten». Гейне використовує типову для німецької мови композиту:

Der Gipfel des Berges funkelt

Im Abendsonnenschein. [3]

«Abendsonnenschein» дослівно перекладається як «вечірнє сонячне сяйво». У будь-якому випадку складно передати це слово українською або російською мовою, зберігши його форму.

У перекладі Леоніда Первомайського з’являється «вечірній промінь»:

Вечірній промінь грає

Ген на шпилях гірських. [3]

У перекладі Б. Грінченка:

Вершину гори осяває

Останнє проміння ясне. [3]

З цього можна зробити висновок, що дуже важко перекласти складне німецьке слово та підібрати український відповідник, зберігши лексичне значення, не порушивши морфологічну структуру.

У словотворчих типах виділяються на основі різних відхилень від загального типу (чергування в основі слів, перерозклад основ, характер відношень між компонентами складних слів та ін.) підтипи (групи). Словотворення тісно взаємодіє як з граматикою, так і з лексикою. Граматичні закономірності більш абстрактні й узагальнюють відношення між предметами і явищами дійсності. Словотворчі категорії мають широкий лексико-семантичний зміст, наприклад, абстрактних назв (виражаються суфіксами іменників –heit, -schaft, - ств, - ість), зменшеності і здрібнілості (суфікси іменників –chen, -lein, -очок, -ечок), напрямку (прислівниковий суфікс -wrts). Словотворення узагальнює низку лексичних явищ, створює певні лексичні системи і водночас вносить у лексику своєрідну індивідуалізацію значень [4].

Українська мова багата на суфікси суб'єктивної оцінки. Названі вище словотвірні морфеми виражають у рідній мові значення і різноманітні відтінки значень зменшеності, здрібнілості, пестливості. В німецькій мові тільки суфікси -chen i -lein поєднують в собі більш-менш повно значення і відтінки значень, які виражають поняття зменшеності, пестливості, прихильності [6: 76].

Якщо розглядати специфіку перекладів Гейне на українську мову, помітно, що деякі з них містять у собі суфікси, які у нашій мові додають словам пестливості та дещо змінюють значення та функцію слова в оригіналі. Наприклад у вірші «Mein Herz, mein Herz ist traurig…» в оригіналі подається іменник «Herz»:

Mein Herz, mein Herz ist traurig,

Doch lustig leuchtet der Mai; [7]

У перекладі Лесі Українки бачимо слово «серденько»:

Сумне моє серденько трудне, –

Довкола все раде весні; [5]

Суфікси суфікси -оньк(о), -оньк(а), -еньк(о), -еньк(а) і українській мові надають іменниками особливого відтінку пестливості, тому така зміна морфології у перекладі значно впливає на передачу настроїв вірша.

Для Лесі Українки характерно також для позначення здрібнілості і, як правило, позитивного ставлення до предмета використання суфіксів із звуками к, ц, ч. У цьому ж вірші в оригіналі стоїть іменник «Kahne» (човен):

Ein Knabe fährt im Kahne,

Und angelt und pfeift dazu. [7]

Леся Українка переклала ці рядки, замінивши слово «Kahne» словом «човник»:

Там хлопчик пливе у човенці,

Закинувши удку, й свистить. [5]

Далі в оригіналі йдуть такі рядки:

Lusthäuser, und Gärten, und Menschen,

Und Ochsen, und Wiesen, und Wald. [7]

Якщо робити дослівний переклад, то вийде:

Літні будинки і сади, і люди

І воли, і луки, і ліси.

Леся Українка знову таки звернулась до зменшення значущості іменників за допомогою суфіксів із звуками к, ц, ч:

Домочки, й садочки, і люди,

Отари, і луки, й луги. [5]

Відмінною морфологічною особливістю української мови (порівняно, наприклад, з німецькою мовою) є широко розвинена система суфіксів, що виражають кількісну ступінь або суб’єктивну оцінку і пов’язаних як з категорією іменників, так і з категорією прикметників. Проте, незважаючи на це, в кожному окремому випадку виникає питання: як сприймається ідея малої величини, що передається даним мовленнєвим фактом, – логічно, як вираження реальної різниці в розмірі предметів, в широті значень, чи емоційно. Доречність використання українських зменшувальних суфіксів (або відмова від них) при перекладі визначається, таким чином: 1) співвідношення смислових функцій відповідного лексичного елемента і українського слова з суфіксом суб’єктивної оцінки і 2) смисловими та стилістичними факторами того більш широкого цілого (речення, іноді абзацу або ланцюга абзаців), в якому знаходяться зіставні елементи оригіналу і перекладу. У Лесі Українки не завжди влучно використовуються морфологічні трансформації, проте ми можемо спиратись у цьому випадку на індивідуальний стиль перекладача [2 : 117].

Література:

1. Вашунин В. С. Субстантивные сложные слова в немецком языке / Вдадимир Степанович Вашунин. – М. : Высшая школа, 1990. – 158 с.

2. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / Илья Романович Гальперин. – М.: Наука, 1981. – 138 с.

3. Гейне Г. Вибрані твори в чотирьох томах. Т. 2. – К.: Дніпро, 1972. – 350 с.

4. Градовський А. В. До аналізу лірики / А. В. Градовський // Заруб. літ. в навч. закл. – 2004р. – №1 – С. 14 – 15.

5. Коптілов В. Гейне в українських перекладах / Віктор Коптілов // Гейне Г. Вибрані твори в чотирьох томах. Т. 4. – К.: Дніпро, 1974. – С. 365 – 381.

6. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу / Ілько Вакулович Корунець. – Київ: Вища школа, 1986. – 174с.

7. Heinrich Heine: Buch der Lieder. – Режим доступу: http://www.staff.uni-mainz.de/pommeren/Gedichte/BdL/