Экономические науки/ 9.Экономика промышленности.

Прокіп М.І.

Національний університет харчових технологій, Україна

Стан хлібопекарської галузі в Україні

Специфіка хлібопекарського ринку України полягає в тому, що він на 99,9% представлений продукцією вітчизняного виробництва. Національна хлібопекарська галузь працює в режимі натурального господарства: виробництво дорівнює споживанню. Хлібопекарська галузь є високо конкурентною: сьогодні в хлібопекарській галузі України працює близько 400 великих хлібозаводів, близько 500 невеликих підприємства та понад 1000 міні-пекарень.

Особливості конкурентного середовища хлібопекарської галузі:

- 72% хліба і хлібобулочних виробів виготовляють промислові хлібозаводи, розташовані у містах і районних центрах (близько 400);

- 6% хліба виготовляють підприємства колишньої системи Укркоопсоюзу. Таких хлібозаводів близько 500. Як правило, ці хлібозаводи мають невелику потужність і обслуговують населення сіл;

- 1,5% хліба припадає на частку підприємств Укрпродсоюзу;

- 20% хліба і хлібобулочних виробів випікають приватні, малі пекарні.

Показники споживання і виробництва хліба в Україні оновили антирекорди. За підсумками 2011 року Держкомстат повідомив про скорочення випуску хліба на 7,9% - до 1,755 млн. т. у порівнянні з обсягами 1990 року (6,7 млн. т) сталося падіння у 3,8 рази. Це зумовлено багатьма факторами: зміна економічного типу, зменшення населення України, зміна купівельних переваг споживачів. В 2012 зниження обсягів виробництва становило 4,2% . З липня 2011 року по квітень 2012 року в Україні було вироблено 1,38 млн. тонн хлібобулочних виробів, у той час як за аналогічний період 2010/2011 років - 1,44 млн. тонн. Тенденція не сегментована за регіонами країни - обсяги виробництва і, відповідно, споживання знижуються по всій Україні. За даними офіційної статистики, серед лідерів по виробництву хліба - переважно мегаполіси. Найбільше хліба було вироблено в Дніпропетровській області - 14,3 тис. тонн, що менше березневого показника на 2,4%. Крім того, в трійку найбільших виробників увійшли Київ і Донецька область. Першопричиною цієї тенденції деякі учасники ринку раніше називали не корекцію споживчих уподобань українців і не зростання популярності товарів-замінників. Згідно з даними Держкомстату, найбільш високий рівень середніх цін на житній та житньо-пшеничний хліб у 2010 році відзначався в Херсонській області (2,04 грн. / кг), найнижчий - у Києві (1,44 грн. / кг), при середньому показнику по Україні -1,76 грн. / кг.

Останнім часом спостерігаються стрімкі темпи розвитку національного ринку хлібобулочних напівфабрикатів. Практично кожен великий виробник класичного хліба в Україні апробується у сегменті «заморозки». Таким способом виробники намагаються диверсифікувати виробництво хліба за рахунок преміум-продукції з доданою вартістю. Крім того, на ринку також присутні дрібні оператори, для яких виробництво напівфабрикатів є основним видом діяльності. Збільшенню обсягу цього ринку сприяє такий віднедавна популярний канал збуту, як мережі супермаркетів. Для останніх — це досить вигідне співробітництво — випікання в місцях продажів напівфабрикатів вимагає набагато менше площ, витрат часу й праці, аніж при налагодженні на базі супермаркетів повноцінного процесу виробництва хліба. Структура українського попиту на дану продукцію нічим не відрізняється від європейського відносно хлібної продукції.

Основні економічні показники, що характеризують галузь виробництва хлібопродуктів у 2012 році

Показник	Характеристика
Розмір ринку	Річні обсяги виробництва хліба: у натуральному вираженні - 4-4,5 млн т; у вартісному вираженні — 8-9млрд. грн.
Темпи зростання ринку	У середньому 5-7% на рік
Ступінь життєвого циклу	Зрілість
Кількість компаній у галузі	8-10 потужних компаній, які мають обсяги виробництва хлібопродукції на суму понад 110 млн. грн.. і займають 46% українського ринку хлібопродуктів. Частка компаній на ринку — від 3% до 14%. Решта — регіональні підприємства з незначними обсягами виробництва та ступенем впливу на конкуренцію в галузі
Переможці	Компанії з великими обсягами виробництва та широким асортиментом виробленої продукції
Ступінь вертикальної інтегрованості	Досить високий ступінь
Легкість виходу на ринок та виходу з нього	Низькі бар'єри входу в бізнес та виходу з нього
Технології/Інновації	Усі підприємства працюють за схожою технологією. Технології змінюються повільно. Найбільші зміни — в асортименті та упакуванні. Приріст виробництва здійснюється переважно за рахунок освоєння нових видів продукції
Характеристика продукції		Ступінь стандартизації зростає протягом життєвого циклу продукту. Не дублюються лише новинки та дорогі хлібопродукти
Характер виробництва		Сезонний характер виробництва основної сировини. Постійний характер виробництва підприємств хлібопекарської галузі з незначними коливаннями (сезонний попит на «традиції» - паски, короваї)
Рівень ціни		Хлібопродукти мають широкий діапазон цін
Крива досвіду		Є досить важливим фактором у даній галузі. Більшість хлібзаводів «старожили» - сформовані на базі радянських підприємств.
Економія на масштабах		Помірна. Підприємства мають практично однакові виробничі витрати, але можлива економія за рахунок транспортування великої партії продукції одному покупцю, на купівлі великих партій сировини або наявності власної сировинної бази.
Прибутковість галузі		Приблизно на середньому рівні або нижче: підвищення цін на сировину та бензин веде до різкого зростання цін при незначному падінні попиту, однак при стійкому попиті ціни збільшуються повільно.

Ємність вітчизняного ринку хліба експерти оцінюють у 4,1-4,2 млн. т на рік, виходячи з розрахунку щоденної біологічної норми споживання хліба на одну людину (близько 240 г). Якщо розділити обсяг виробництва, за даними Держкомстату, на чисельність населення, вийде, що на людину в Україні припадає по 38 кг хліба на рік. Виходячи з цієї цифри добове споживання хліба в 2011 році було трохи більше 100 г (трохи менше норми блокадного Ленінграда). Цей показник не відповідає дійсності. За інформацією аналітиків Універсальної інвестиційної групи, українці з'їдають хліба на 50-75% більше, ніж європейці, - більше 100 кг на рік. Практично половина всього хліба, виробленого в Україні, - пшеничний, частка житнього - близько третини. Булочна продукція займає приблизно 1/6 ринку. Іншим видам продукції (хлібців та ін.) залишається 4-5%. При цьому за рахунок появи нових видів виробів попит на традиційні марки хліба щороку зменшується приблизно на 5%. Хоча поки хліб масових сортів утримує безумовне лідерство у структурі виробництва хлібозаводів - 65-80%.

Особливо сприйнятливі до цінових коливань продукції хлібопекарської галузі соціально незахищені верстви. Саме тому, значна частка хлібопекарської продукції підлягає регулюванню. Так, в середньому по Україні регулюється до 70% продукції, що виробляється хлібозаводами. При цьому в умовах жорсткого тривалого регулювання цін на хліб практично кожне друге підприємство працює зі збитками. За даними Держкомстату, за січень-червень 2011 року в цілому галузь отримала 177,2 млн. гривень збитків, при цьому 48,2% хлібопекарських підприємств стали збитковими. Державна політика щодо забезпечення ресурсами галузі та окремих підприємств не є ефективною. Ринок хліба та хлібобулочних виробів значною мірою залежить від ситуації на ринку борошна та коливань на зерновому ринку, який чутливий до сезонних факторів та державного регулювання. Більше того, одним із заходів уряду з підтримки цієї галузі є реалізація Аграрним фондом борошна з державного продовольчого резерву, що спрямовується на хлібозаводи. При цьому ціни, встановлені державою на борошно вищого і першого сорту, на сьогоднішній день вищі тих, які склалися на ринку. Тобто уряд сам сьогодні сформував певні передумови для зростання цін на борошно, і на фоні цього вже почалося зростання ринкових цін. Негативним фактором є те, що при завищенні цін на борошно, держава майже не контролює його якість.

На думку експертів, сьогодні розвиток ринку хлібобулочних виробів відбувається в основному за рахунок нетрадиційних сортів, зростає попит на нові сорти хліба з більш складною рецептурою і здобу, в той час як споживання «соціального» хліба досить стабільна протягом вже кількох років - його частка становить близько 50%. Споживачі, у тому числі і з достатком, перебувають у полоні «національного» стереотипу і не готові до того, що хліб може бути дорогим продуктом. Цей стереотип дещо затримує розвиток ринку в цілому, гальмуючи зростання сегменту більш дорогого «брендового» хліба. Основними споживачами хлібобулочної продукції є всі категорії населення України в цілому. Отже, варто додати, що попит на цей вид продукції є нееластичним.

Особливості конкурентної боротьби. Як показали дослідження, найбільш впливовими показниками організації діяльності хлібопекарських підприємств є наявність можливості розширення асортименту, тобто адаптації до зміни попиту на продукцію, розгалуженість збутової мережі та загальна ефективність господарської діяльності підприємств.

Література:

1. Заїнчковський А.О., Решетюк Г.М., Темчишина К.М. - Економіка підприємств харчової промисловості. За ред. Заїнчковського А.О. - К.: Урожай 1998.-272с.

2. Борисов И. - Питание должно быть бесперебойным: тенденции рынка ИБП : [оборудование для систем бесперебойного питания] // Сети и телекоммуникации. - 2012. - № 11/12. - С. 54-59.

3. Макух Т. - Особливості державного регулювання фінансового забезпечення підприємств хлібопекарної галузі - УДК 664.6 – 12.03.2012 р.

4. Макаренко В. - Вся правда про хліб / В. Макаренко // Агро Перспектива. 2007. – № 6, 7. – С. 24–27, 34–37.

5. Соловйов І.О. - Маркетингові аспекти діяльності суб'єктів ринку хлібобулочних виробів / І.О. Соловйов, О.О. Мурзак // Економіка АПК. - 2005. – № 2. – С. 100–106.

6. Петруха С. - Методологічні засади аналізу фінансового стану хлібопекарської підгалузі харчової промисловості України / С. Петруха, М. Колотуша // Економіст. – 2007. – № 5. – С. 15–27.

7. Українці стали їсти рекордно мало хліба – стаття на Gazeta.ua - 29.05.2012 – Електронний ресурс - http://gazeta.ua/articles/business