Зобов'язання з публічної обіцянки винагороди з оголошенням конкурсу

Зобов´язання із конкурсу є видовим поняттям зобов´язань, що виникають із публічної обіцянки певної винагороди. Дана форма використовується у промисловості, будівництві, мистецтві з метою вирішення актуальних питань.

Оголошення конкурсів сприяє створенню найкращих творів літератури, науки, мистецтва, дає можливість виявити талановитих виконавців в області музики, театру і кіно, розв´язати складні технічні задачі, знайти оригінальні способи вирішення проблеми, залучивши при цьому необмежену кількість осіб.

Конкурс характеризується тим, що винагорода оголошується не за виконання певної роботи взагалі, а за найкраще її виконання, тобто конкурс зобов´язує його засновника, який публічно оголосив про виплату спеціальної нагороди за краще виконання певної роботи, виплатити обіцяну винагороду особі, робота якої визнана достойною відповідно до умов конкурсу.

Цивільне законодавство не містить безпосереднього визначення поняття «конкурс», але аналіз змісту правових норм, присвячених врегулюванню відносин, які виникають з оголошення конкурсу (параграф 2 глави 78 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) [1], дозволяє дійти висновку, що оголошення конкурсу являє собою звернення фізичної чи юридичної особи (засновника конкурсу) до невизначеного (за винятком випадків оголошення закритого конкурсу, про який мова піде нижче) кола осіб з обіцянкою виплатити винагороду за найкраще виконання певного завдання чи надання найкращого результату, вказаного в умовах конкурсу [1]. Таким чином, одразу помітна найсуттєвіша відмінність конкурсу від публічної обіцянки винагороди без його оголошення, яка полягає у тому, що в даному випадку передбачається змагальність між учасниками за право одержання винагороди, оскільки вона виплачується не за єдиний чи бажаний результат, як при обіцянці винагороди без оголошення конкурсу, а лише за найкращий (чи декілька найкращих) з усіх представлених на конкурс результатів. З огляду на викладене зрозуміло, що, оголошуючи саме конкурс, його засновник розраховує на участь у ньому принаймні декількох осіб (щоб була можливість порівняння та визначення найкращого серед представлених результатів), проте теоретично можливою є і ситуація, коли на конкурс буде представлений лише один результат [2, c. 22]. На жаль, такий випадок не передбачений нормами цивільного законодавства, тому за вказаних обставин засновник конкурсу буде змушений або виплатити винагороду цьому єдиному учаснику, оголосивши його переможцем (звісно, якщо подана робота відповідає вимогам конкурсу), або ж спробувати довести у судовому порядку, що конкурс не відбувся, оскільки при наявності лише одного результату відсутній принцип змагальності, що суперечить самій суті відносин за публічним конкурсом (при цьому немає жодних гарантій, що суд погодиться з такою позицією). Але засновник конкурсу може завчасно убезпечити себе від такого розвитку подій шляхом включення до умов конкурсу положення про те, що конкурс вважається таким, який відбувся, лише у разі надходження на нього певної мінімальної кількості робіт.

Як засновниками конкурсу, так і його учасниками можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи. Проте, слід враховувати, що пропозиція засновника конкурсу взяти участь у ньому може бути звернена до різного за обсягом кола осіб, в залежності від якого конкурси розподіляються на відкриті (абсолютно чи обмежено) та закриті [1].

Відкритий конкурс означає, що пропозиція засновника адресована всім бажаючим, тому засновник не має права відмовити в прийнятті роботи чи оцінці її результату будь-якій особі, яка бажає стати учасником конкурсу. Водночас, відкритий конкурс не виключає попереднього кваліфікаційного відбору учасників. Але такий відбір можливий лише за умови, що про це безпосередньо зазначено в умовах конкурсу, а критерії відбору випливають із його мети.

Для закритого конкурсу характерно те, що засновник запрошує до участі у ньому персональних учасників, тобто пропозиція взяти участь у такому конкурсі направлена певному колу осіб за вибором засновника. Коло учасників закритого конкурсу обмежене і заздалегідь відоме засновнику. Це дає підстави окремим авторам вважати, що закритий конкурс не є конкурсом у розумінні цього слова, а є сукупністю кількох окремих договорів, що укладаються з низкою виконавців, кожен з яких отримує обумовлену винагороду. Використати ж замовник зобов´язується лише найкращі роботи, виконавцям яких виплачується заохочувальна винагорода у вигляді премії.

Щодо моменту виникнення конкурсних правовідносин, то одні фахівці вважають, що вони виникають з моменту оголошення конкурсу, інші пов´язують момент виникнення таких правовідносин із моментом представлення робіт.

Зазначимо, що у правочинах з відкладальною умовою, виникнення прав та обов´язків у сторін залежить від настання чи ненастання певної обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (ст. 212 ЦК України) [1]. При оголошенні ж конкурсу права та обов´язки виникають у його засновника уже з моменту такого оголошення, тому розглядати конкурс як умовний правочин немає достатніх підстав.

Конкурсні правовідносини, на нашу думку, виникають на підставі трьох юридичних фактів - трьох односторонніх правочинів, а саме:

1) оголошення конкурсу. На підставі цього одностороннього правочину виникають права та обов´язки, але визначається лише один суб´єкт відносин - засновник конкурсу, оскільки тільки в/нього виникають обов´язки;

2) надання робіт на конкурс. Цей правочин свідчить про бажання особи взяти участь у конкурсі, внаслідок чого з´являється ще один суб´єкт зобов´язання - учасник конкурсу;

3) підведення підсумків засновником конкурсу і прийняття ним рішення про переможця. Після того, як засновник повідомив про переможця конкурсу, виникає зобов´язання сплатити винагороду конкретній особі.

Засновник конкурсу має право змінити його умови або взагалі відмовитися від проведення конкурсу. Але при цьому можна порушити права осіб, які виявили бажання взяти участь у конкурсі. Тому чинне законодавство встановлює випадки, за яких засновник конкурсу може скористатися цими правами.

Так, змінити умови конкурсу можна лише до його початку. Про зміну умов конкурсу має бути оголошено в тому ж порядку, в якому було оголошено конкурс. Якщо особа надала роботу на конкурс, то засновник конкурсу не має права відмовити у розгляді представленої роботи і її оцінці, посилаючись на зміну умов конкурсу. Якщо у зв´язку зі зміною умов конкурсу особа втратила інтерес до участі в ньому або її участь стала неможливою, вона має право на відшкодування засновником конкурсу витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі (ч. 2 ст. 1152 ЦК України) [1].

Відповідно до ст. 1153 ЦК України відмовитися від конкурсу можна тільки у разі, коли його проведення стало неможливим за обставин, які не залежать від засновника конкурсу [1]. У разі відмови засновника від проведення конкурсу з інших підстав учасник конкурсу має право на відшкодування витрат, які були ним понесені для підготовки до участі в конкурсі.

Конкурсні правовідносини припиняються після виплати обіцяної засновником конкурсу винагороди.

Також, цивільно-правові зобов´язання, які виникають із конкурсу, необхідно відмежовувати від конкурсних відносин у трудовому праві. У цивільному праві конкурс - це засіб створити умови для найкращого вирішення конкретного творчого завдання, виконання певної роботи і заохочення осіб, які цю роботу виконали. У трудовому праві оголошений конкурс є підставою для виникнення трудових правовідносин [3].

Проте не всі обіцянки винагороди можна називати офертою, оскільки вони адресовані не конкретній особі, а до всіх і кожного. Також досягнення результату, обумовленою публічною винагородою, не є акцептом, тому що очікуваний результат може бути досягнутий конкретно кожною особою або невизначеним колом суб’єктів,а також при одночасному його досягненні декількома особами, кожна із них може розраховувати на свою певну частини винагороди.

Список використаних джерел

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15

2. Ігнатенко В. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу/ В. Ігнатенко // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 5. - С 21-24.

3. Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://yurincom.com/ua/yuridichnyi_visnyk_ukrainy/overview/?id=321