Бергоміцька А.Д.

Буковинська державна фінансова академія

Науковий керівник: Зибарєва О.В.

ОСОБЛИВОСТІ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Активна зовнішньоторговельна політика може стати дієвим інструментом структурної перебудови економіки, підвищуючи ефективність і конкурентну спроможність національного виробництва. На всіх історичних етапах розвитку держави зовнішньоекономічна діяльність впливала на вирішення економічних проблем на різних рівнях. Як частина загальної структури народного господарства зовнішньоекономічна діяльність впливає на удосконалення внутрішньогосподарських пропорцій, розміщення і розвиток виробничих сил. Тому стратегічна програма розвитку зовнішньоекономічних відносин України має базуватися на забезпеченні її суверенітету в світо господарських зв’язках, гарантуванні її національної зовнішньоекономічної безпеки, ґрунтуватися на еквівалентному взаємовигідному обміні, міжнародному поділі і кооперації праці[1].

Питання державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності розглядали у своїх роботах такі учені: Пісьманенко Л.[1,4], Коблянська Г.[2], Пельтек Л.[3] та ін.

Навіть у промислово розвинутих країнах існує об’єктивна необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Держава насамперед покликана захищати інтереси своїх виробників, вживати заходів для збільшення обсягів експорту, залучення іноземних інвестицій, збалансування платіжного балансу, валютного регулювання і, що особливо важливо, - приймати законодавчі акти,що встановлюють правила здійснення ЗЕД і контролювати їх неухильне дотримання.

Світовий досвід показує, що конкурентоспроможність країни в світо господарських зв’язках, її пріоритети в міжнародному поділі праці забезпечуються в наш час за наявності декількох головних умов. По-перше, країна повинна мати досить розвинутий економічний, науково-технічний і інтелектуальний потенціал. По-друге, органічний контакт зі світовим господарством може забезпечити тільки наявність сучасної ринкової внутрішньої інфраструктури. По-третє, реалізація зовнішньоекономічної моделі має спиратися на сильну, акцентовану державну стратегію і політику[4].

Визнати необхідність державного регулювання ЗЕД в умовах ринкової економіки ще недостатньо. Необхідно створити дієву систему організаційного забезпечення процесу державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яка повинна враховувати масштаби і ефективність зовнішньоекономічної діяльності залежно від організації її регулювання і управління,як на рівні держави, так і на рівні підприємства, визначити напрями їх взаємодії.

Для заохочення експортної діяльності доцільно запровадити виплату щорічних премій та нагород кращим експортерам. Слід зазначити також, що на державному і місцевому рівнях в інших країнах здійснюються багато інших видів сприяння компаніям-експортерам, включаючи підвищення кваліфікації працівників таких фірм, проведення конференцій, симпозіумів і семінарів з проблем зовнішньо-торгівельної діяльності, надання консультаційних послуг, реалізацію довгострокових програм пошуку постачальників продукції для іноземних імпортерів[4].

Стосовно українських реалій, мова може йти про використання перерахованих форм організації зовнішньоекономічної діяльності не тільки по відношенню до фірм-експортерів, але і до всіх підприємств, орієнтованих на вивіз продукції за межі регіону.

Основними із засобів підвищення ефективності ЗЕД підприємств регіону та забезпечення їх конкурентоспроможності на зовнішньому ринку – це розробка регіональної стратегії зовнішньоекономічної діяльності, тобто єдиного напрямку, який буде враховувати внутрішні можливості регіону, галузі та підприємства[3].

На мою думку актуальним є питання про розробку єдиної Концепції розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

У міру здійснення конкурентних кроків за визначенням ключових напрямів і методів промислового розвитку країни, зокрема в області галузевої перебудови регіональної індустрії, дана Концепція може бути перетворена в державну програму розвитку ЗЕД. В цьому випадку буде потрібно конкретизувати основні розділи документа, визначення відомств і організацій, відповідальних за їх виконання. Що ж до способів досягнення поставлених цілей, то тут неминуче застосування принципу «проб і помилок», так або інакше присутнього в господарській практиці всіх країн світу і їх регіонів[2]. Проте для того щоб число помилок було зведено до мінімуму, програма вдосконалення ЗЕД має бути жорстко пов’язана з іншими програмними заходами на основі використання ситуаційного підходу і відповідати завданням реформування промислового комплексу і забезпечення його життєздатності в умовах глобальної лібералізації міжнародного економічного простору.

Таким чином, система регулювання промислового комплексу в регіоні повинна містити гнучке поєднання програмно-цільових методів і підходів по удосконаленню правових відносин і поліпшенню інвестиційного клімату, підкріплених механізмами стимулювання зовнішньоекономічної діяльності[3]. Такий підхід дасть можливість швидкого взаємоузгодження інтересів державного і регіонального рівнів і дозволить здійснювати «оперативне маневрування» з використанням комбінацій різних методів забезпечення промислового зростання, найбільш адекватних певним етапам в економічному житті України.

Список використаних джерел:

1.Особливості державного регулювання та контролю зовнішньоекономічних транзитних операцій/ Пісьманенко Л.// Економіка та держава. – 2007.- №5. – с.58-62.

2.Законодавче регулювання зовнішньоекономічної діяльності/ Коблянська Г.Ю.// Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. - №5. – с.42-46.

3.Формування механізму державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю в регіоні/ Л.В. Пельтек// Економіка та держава. – 2009. - №4.- с.83-86.

4.Механізми реалізації митної політики держави у сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності/ Пісьмаченко Л.М.//Економіка та держава. – 2007. - №11. – с.64-66.