К. е. н., доцент Глібов Р.В., студентка Гаврилюк
І.М.
Житомирський
національний агроекологічний університет
МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ КУМУЛЯТИВНОЇ
ТРАНСФОРМАЦІЇ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
Постановка
проблеми. Важливим
елементом у розвитку ринкових відносин в Україні є створення та функціонування
на її території міжнародних спільних підприємств, які розширюють внутрішні та
зовнішні ринки збуту сільськогосподарської продукції, особливо продуктів її
переробки. В основі цих підприємств лежить самостійна ініціатива, діяльність на
власний ризик з виробництва продукції, надання послуг та зайняття торгівлею з
метою одержання прибутку. Це довгострокова форма кооперації, яка об'єднує
партнерів майном, управлінням, розподілом доходів, а також ризиком.
Метою дослідження є оцінка методичних основ
кумулятивної трансформації маркетингової діяльності аграрних підприємств.
Результати досліджень. В сучасних ринкових умовах
господарювання підприємництво з участю іноземних інвесторів за суттю і
призначенням є об'єктивним процесом, який дедалі більше утверджується в
аграрному секторі України. Його об'єктивний характер зумовлюється: необхідністю
якомога швидшого й ефективнішого виведення продовольчої сфери країни з кризи з
одночасним створенням передумов для подальшого прискорення розвитку
агропромислового комплексу; дедалі більшим розумінням керівниками підприємств
неможливості або надмірного малоефективного затягування виведення виробництва
на вищий рівень лише власними силами; зростанням заінтересованості у спільній
діяльності з боку інвесторів з інших країн, які бачать можливість ефективного
використання власних капіталів і найновіших науково-технічних досягнень у
сільському господарстві України; загальнодержавною спрямованістю на залучення
іноземного капіталу в продовольчу сферу; наявністю відповідної законодавчої
бази.
Перший досвід співробітництва з іноземними партнерами дає
підстави для висновку про те, що воно може стати важливим джерелом повнішого
задоволення продовольчих потреб країни, залучення прогресивних (в
науково-технічному і екологічному відношеннях) зарубіжних технологій,
матеріальних і фінансових ресурсів, розвитку експортної бази та скорочення
імпорту. З його участю, вищий техніко-технологічний і організаційний рівень
сільського господарства, переробної бази, агросервісних структур передових
зарубіжних країн швидше проникатиме в продовольчий сектор нашої країни,
створюючи передумови для розвитку в ньому глибоких кількісних і якісних
структурних змін. Разом з кращим використанням внутрішніх можливостей це
допоможе швидше й ефективніше стабілізувати виробництво на першому етапі, а
надалі нарощувати його обсяги, поліпшувати якість продукції, зменшувати її
втрати.
Виняткове значення має також те, що виробництво зможе
здійснюватися з меншими трудовими й енергетичними затратами і стати більш
ефективним. Це, так би мовити, безпосередній, прямий результат. Водночас будуть
виявлятись опосередковані наслідки, значення, роль і місце яких у вирішенні
продовольчих проблем поступово зростатиме.
Серед них особливе значення матиме й те, що спільні
підприємства зможуть стати важливою і великою школою для розвитку
підприємництва як способу господарювання. Очевидним є й те, що навичками
підприємництва у його сучасному розумінні з багатьох причин у нас володіють
поки що небагато керівників, а оволодіння ними дається нелегко і вимагає часу.
Робота ж з іноземними інвесторами, які діють виключно на
засадах підприємництва і мають великий досвід, сприятиме прискореному
формуванню підприємницьких рис в українських керівників. Справа не змінюється
від того, що пряме перенесення іноземної підприємницької практики в нашу
економіку неможливе і потрібний буде певний час для того, шоб якомога краще
трансформувати її в наші умови. Проте освоєння загальноприйнятих підходів до
підприємництва відбуватиметься швидше й ефективніше.
Через спільне підприємництво в агропромисловий комплекс
впроваджуватимуться прогресивні технології, нова техніка, досконаліші форми
організації виробництва. Завдяки цьому не лише підвищуватиметься ефективність
виробництва, а й створюватиметься своєрідна школа для розширення виробничого
кругозору та поліпшення кваліфікації працівників.
Спільні підприємства за участю іноземних партнерів, особливо
в останні роки, набули великого поширення. Їх організація та функціонування є
одним із шляхів подолання економічної кризи. Очевидними є виробничо-економічна
і маркетингова мотивації іноземних партнерів.
При цьому, за їх оцінкою, можливість безпосереднього виходу
на ринок України й ринки інших країн — не лише основний, а і найбільш стійкий
збуджувальний мотив створення спільних підприємств. Основними цілями створення
спільних підприємств в Україні є: найбільш повне задоволення потреб в окремих
видах промислової продукції та продовольчих товарах; використання
високопродуктивної зарубіжної техніки, прогресивної технології та
управлінського досвіду; залучення додаткових фінансових і матеріальних
ресурсів; розвиток експортної бази і скорочення нераціонального імпорту.
Вимоги валютної самоокупності, котрі орієнтують спільні
підприємства на зовнішній ринок, зумовлють суперечності в маркетинговій
мотивації партнерів. Проте західні підприємці розраховують на
конкурентоспроможність продукції і на світовому ринку, наприклад за рахунок
низької вартості елементів виробництва. Так, за західними оцінками, реальна
заробітна плата в промисловості України майже у 5 разів нижча, ніж у США, а
продуктивність праці становить близько 40% американського рівня, витрати на
робочу силу майже утричі менші, ніж у США, спостерігаються також більш низькі
рівні цін на сировину та енергоресурси.
Висновки. Кумулятивні трансформації маркетингової діяльності
сільськогосподарських підприємств активізують процес вкладення західного
капіталу в інноваційну сферу України. Це зумовлює накопичення наукового
потенціалу. Крім того, спільне підприємництво може стати також важливим
чинником прискорення процесу виходу підприємств аграрного сектору України на світовий
ринок.
