Кривицька О.А.

Львівський національний університет імені Івана Франка

ДОРОБОК Т.МАЛЬТУСА В КОНТЕКСТІ

ЕВОЛЮЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ЛІБЕРАЛІЗМУ

Т.Р.Малтус, як і Д.Рікардо, був адептом вчення А.Сміта, але їхній внесок в економічну теорію у певних випадках поставив під сумнів хрестоматійно-емпіричні висновки їх вчителя. А.Сміт розглядав суспільство як злагоджено функціонуючу систему, а Д.Рікардо представив сучасне йому суспільство як ворогуючі табори. А.Сміт демонстрував суспільство як прогресуючу динамічну систему, де взаємозбалансовуючими силами є закони нагромадження і народонаселення, а Т.Р.Малтус анонімним трактатом 1798 р. у п’ятдесят тисяч слів змалював перспективу смутку, вбогості і жаху. Після Т.Р.Малтуса чимало інтелектуалів називали економіку словами Карлейля “похмурою наукою”.

Коли у 1820 р. Т.Р.Малтус опублікував “Основи політичної економії”, Д.Рікардо на 220 сторінках описав помилки англіканського пастора, а останній, за словами Р.Хайлбронера [2, с.106], всіляко намагався довести помилковість поглядів Д.Рікардо. Їх відрізняло, передусім, виховання: Т.Р.Малтус з юних літ готувався до вступу в університет, а Д.Рікардо з чотирнадцяти років займався комерційним та біржовим бізнесом. Т.Р.Малтус провів життя за академічними дослідженнями, він став першим професійним економістом і викладав політичну економію молодим директорам Ост-Індської компанії у приватному коледжі в Хейлібері, а Д.Рікардо був настільки успішним підприємцем, що у сорок два роки володів статками у півтора мільйони фунтів. Незаможний Т.Р.Малтус відстоював інтереси багатих землевласників, а Д.Рікардо, який згодом і сам став поміщиком, ще своєю заявою 1815 р. про те, що інтереси землевласників протилежні інтересам усіх інших класів суспільства, перетворив економічні суперечності у політичну війну в стінах британського парламенту. Однак, вони були близькими друзями і у передсмертному листі до Т.Р.Малтуса Д.Рікардо писав, що розбіжності у їх поглядах не зможуть затьмарити їхньої дружби, і тільки членів своєї сім’ї він любив більше ніж Т.Р.Малтуса.

Ім’я Т.Р.Малтуса тісно пов’язане із сформульованим ним законом народонаселення як основною причиною загальної бідності, після чого шквал критики на його адресу не вщухав тридцять років. Однак, він ішов слідами своїх попередників, зокрема, солідаризувався з поглядами Д.Г’юма і А.Сміта, коли твердив, що розповсюдження комерції і мануфактурного виробництва в Європі підірвало стагнацію та сервілізм феодального суспільства і створило сприятливі умови для економічного зростання та політичні обставини, що заохочували соціальну мобільність та розповсюдження громадянських і політичних свобод. У десятому розділі Книги третьої “Дослідження закону народонаселення”, що має назву “Про аграрну та комерційну системи в їхньому поєднанні” англіканський пастор-мораліст пише, що процвітання мануфактур та комерції в будь-якій державі засвідчує її остаточний розрив з феодалізмом. Народні маси вже не перебувають у стані рабської залежності від своїх панів; вони мають можливість і бажання заощаджувати кошти; капітал, коли він нагромаджується, знаходить засоби надійного застосування, а отже, уряд має забезпечити необхідний захист власності. У країні, де мануфактури та комерція процвітають, сільськогосподарська продукція завжди знайде готовий ринок у себе вдома; і такий ринок надзвичайно сприятливий для прогресивного нагромадження капіталу [1, с.196]. Д.Вінч стверджує: “Т.Р.Малтус довів, що тільки соціально-економічна система, заснована на індивідуальній власності, яка функціонує через конкурентні ринки, спроможна гарантувати виробництво надлишкової продукції над основними потребами і підняти життєвий рівень” [1, с. 23].

Т.Р.Малтус не поділяв радикальних політичних поглядів на парламентську реформу, притаманних Д.Рікардо та Дж.Міллу, але не був також прихильником Е.Берка чи антиякобінцем у питаннях політичних прав та конституційної реформи. "Він залишився поміркованим віґом, - наголошує Д.Вінч, - який осуджував той факт, що війну з Францією, долучивши сюди й стихійні заворушення дезорієнтованого народу, використали як привід для обмеження громадянських свобод у Британії [1, с. 26]. У шостому розділі Книги четвертої “Дослідження закону народонаселення” Т.Р.Малтус пише про доцільність реформування недоречностей державного устрою та контролю за поведінкою виконавчої влади, завжди схильної зазіхати на свободи й права громадян. Т.Р.Малтус вважав, що він зробив усе, щоб воскресити “раціональні сподівання”, узурповані “дикими спекуляціями останнього часу”, щоб “черепаха виробництва харчових продуктів випередила зайця зростання людності”.

Література

1. Малтус Т.Р. Дослідження закону народонаселення / Т.Р.Малтус – К.: Основи, 1998. – 535с.

2. Хайлбронер РЛ. Философы от мира сего / Роберт Л. Хайлбронер; пер. с англ. И.Файсбисович. – М.: Издательство КоЛибри, 2008. – 432с.