Экономика. Экономика предприятия
Клочко О.В.
Вінницький національний аграрний університет
Методика визначення ефективності
використання оборотного капіталу
Для економіки України, у якій
фінансові інструменти використовуються на недостатньому рівні, зростає значення
проблем, пов'язаних з удосконаленням управління оборотним капіталом.
Методика аналізу оборотності
оборотних коштів полягає у порівнянні показників оборотності оборотних коштів
підприємства за поточний рік з аналогічними показниками за минулий рік. У такий
спосіб виявляються тенденції поліпшення або погіршення використання оборотних
коштів.
Для оцінки ефективності
використання оборотного капіталу і обґрунтованого управління процесом
прискорення обороту застосовують економічні показники.
Серед них одним з найважливих
є коефіцієнт обороту оборотного капіталу. В економічній аграрній літературі
нерідко пропонується розраховувати цей показник відношенням товарної продукції
(інколи валової продукції), збільшеної на вартість тварин, що переведені в основне
стадо, і зменшеної на грошову виручку від реалізації вибракуваних з основного
стада тварин, до середньорічної вартості оборотного капіталу [3, 4]. Одержаний
таким чином економічний показник характеризує більшу віддачу оборотних засобів,
а не швидкість їх обороту. Більш обґрунтовано даний показник можна обчислити
діленням виробничих витрат підприємства без амортизації на середньорічну
вартість оборотного капіталу.
Для того щоб мати більш повне
уявлення про швидкість руху оборотного капіталу на виробничій та обіговій
стадіях, його середньорічну величину доцільно визначати не тільки відповідно до
фактичної наявності цього ресурсу, а і вилучивши з нього наднормативні запаси
кормів, насіння і посадкового матеріалу. Завдяки цьому зменшиться знаменник
формули визначення коефіцієнта обороту, а отже, зросте його величина до рівня,
який відповідає нормативній забезпеченості підприємства зазначеними видами
(елементами) оборотного капіталу сільськогосподарського походження. Проте зі
збільшенням вказаного запасу зростає і середньорічна вартість оборотних
засобів, а отже, за рахунок цього фактора зменшуватиметься коефіцієнт їх
обороту [1, 2].
Порівняння цього коефіцієнта,
розрахованого за двома описаними методами, дасть змогу зробити правильний
висновок про час повного кругообороту авансованого оборотного капіталу.
Обернену величину коефіцієнта
обороту називають коефіцієнтом завантаженості. В практиці аналітичної роботи
аграрних підприємств широко використовується показник тривалості одного обороту
оборотного капіталу у днях (Тоб). Він визначається за формулою: Тоб = Тп : Коб, де Тп - тривалість періоду, за який
розраховується показник; Коб - коефіцієнт обороту оборотного капіталу.
По сільськогосподарському
виробництву коефіцієнт обороту визначається за наслідками господарського року,
тому Тп = 365 днів. Якщо, скажімо, Коб = 1,1, то Тоб становитиме 332 дні. Для
порівняння зазначимо, що в переробних виробництвах тривалість одного обороту є
значно меншою. Наприклад, у виноробних цехах цей показник складає лише 60 днів.
Як уже зазначалося, залежно
від коефіцієнта обороту оборотного капіталу може змінюватися потреба в ньому.
За його збільшення певні елементи оборотного капіталу можуть вивільнятися з
обороту, а за зменшення - виникатиме необхідність в їх додатковому залученні для
виробництва того самого обсягу продукції. Відносне вивільнення (залучення)
оборотного капіталу Вв через зміну коефіцієнта обороту визначається з формули: Вв = Оо * ∆Д, де Оо - одноденний
оборот оборотного капіталу, який визначається діленням його середньорічної
вартості на З65; ∆Д - кількість днів зменшення (збільшення) тривалості
одного обороту за рік.
Збільшення вкладень в
оборотний капітал є доцільним тоді, коли воно веде до зростання валової
продукції випереджаючими темпами. Тому для оцінки й аналізу рівня ефективності
використання оборотного капіталу визначається показник фондовіддачі діленням
валової продукції в порівнянних цінах на середньорічну вартість цього ресурсу.
Зростання даного показника свідчить про більш ефективне його використання в
підприємстві, і навпаки.
В роки інфляції через швидке
зростання цін на ресурси показник фондовіддачі, розрахований за валовою
продукцією в порівнянних цінах, не може бути використаний для динамічних
зіставлень, оскільки не відображує реального співвідношення між вкладеннями
підприємств в авансований оборотний капітал і віддачею від цих вкладень. Тому в
цих умовах фондовіддачу оборотних фондів доцільно визначати через валову
продукцію, в якій її нетоварна частина оцінена за собівартістю, а товарна — в
поточних цінах реалізації.
Оборотні фонди в процесі
виробництва сільськогосподарської продукції виробничо споживаються і набувають
форми матеріальних витрат, що включаються в собівартість продукції. Для того
щоб оцінити, як використовуються спожиті оборотні фонди, визначають показники
матеріаловіддачі (відношення валової продукції до матеріальних витрат
виробництва) і матеріаломісткості (обернена величина показника
матеріаловіддачі).
Між матеріаловіддачею і
фондовіддачею оборотних фондів існує тісний зв’язок, оскільки виробничо
спожитим оборотним фондам завжди передують відповідні авансовані вкладення в
предмети праці. Помноживши останні на коефіцієнт обороту оборотних фондів,
одержимо матеріальні витрати. Тому матеріаловіддачу можна представити як частку
від ділення валової продукції на середньорічну вартість оборотних фондів,
помножену на коефіцієнт їх обороту.
Матеріаломісткість
безпосередньо визначає собівартість грошової одиниці валової продукції в
частці, що припадає на спожиті оборотні фонди. Цей показник, як і фондовіддачу
оборотних фондів, доцільно визначати в умовах інфляції за валовою продукцією,
оціненою раніше викладеним способом.
Прискорення обороту оборотного
капіталу має важливе економічне значення, оскільки зменшує потребу виробництва
в цьому ресурсі для виконання виробничої програми, а отже, підвищує
ефективність відтворювального процесу. Вивільнені при цьому кошти підприємство
може направити на диверсифікацію виробництва, соціальний розвиток колективу
тощо.
Таким чином, за рахунок різних
методик аналізу оборотності оборотних коштів, для підприємств є можливим
визначення внутрішніх резервів підвищення ефективності використання оборотного
капіталу, на які воно може активно впливати. До них відносяться не тільки
раціональна організація виробничих запасів, зменшення перебування оборотного
капіталу у незавершеному виробництві (впровадження новітніх технологій,
відновлення виробничого апарату, тощо), але і визначення оптимальних розмірів
його формування, структура якого спрямована на ефективність виробничої програми
сільськогосподарського підприємства.
Список використаних джерел
1.
Андрійчук
В.Г.Економіка аграрних підприємств: Підручник. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.
2.
Бухгалтерський
облік на сільськогосподарських підприємствах / За ред. М.Ф. Огійчука. – К.:
“Аграрна освіта”, 2000. – 450 с.
3.
Економіка
підприємства: Навч. посіб. / За ред.П.В. Круша, В.І.Подвігіної, Б.М.Сердюка. –
К.: Ельга-Н, КНТ, 2007. – 780 с.
4.
Івасишин О.І. Оцінка і прогнозування ефективності використання оборотного
капіталу підприємства: автореф.
дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка,
організація та управління підприємствами» / О.І. Івасишин. Хмельницький, 2006. – 20 с.