Ефективність та результативність бюджетних програм із надання суспільних благ і послуг населенню

Стаття присвячена дослідженню основних факторів ефективності та результативності бюджетних програм щодо надання суспільних благ і послуг населенню.

Постановка проблеми. Сьогодні в Україні у період політичних дискусій та загострення соціально-економічних проблем постає особливо актуальна потреба у поліпшенні прозорості і зрозумілості бюджету для громадськості, підвищенні якості надання державних послуг, які залежать як від обсягу реальних доходів бюджету, так і від того, настільки ефективно розпорядники бюджетних коштів управляють цими фінансовими ресурсами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про актуальність даної теми свідчить і її численне дослідження у публікаціях багатьох відомих економістів, серед яких О. Василик, О. Кириченко, О. Короткевич, І. Луніна, Ц. Огонь, Т. Ткаченко, Т. Тульчинський та інші.

Метою статті є виявлення основних причин неефективності державних бюджетних програм, а також на основі дослідження вироблення рекомендацій щодо підвищення ефективності та результативності бюджетних програм з метою надання суспільних благ та послуг населенню.

Виклад основного матеріалу. Бюджет є складною економічною категорією, оскільки являє собою систему економічних відносин, які складаються в суспільстві у процесі формування, розподілу та використання централізованого фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб [2, 19].

Державний бюджет – це річний план державних видатків і джерел їх фінансового покриття.

Платники податків мають знати, на що витрачаються їхні кошти та який результат буде одержано від виконання державних і місцевих соціальних програм.

У розвинених країнах державний бюджет не лише забезпечує

акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, та використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й для впливу на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві і впровадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки [5, 163].

За сучасних умов ринкових відносин кошти державного бюджету України повинні бути спрямовані, насамперед, на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових і науково-технічних програм, соціальний розвиток і соціальний захист населення.

Вітчизняна практика формування, виконання, звітування й контролю виконання бюджетів передбачає застосування постатейного методу планування, тобто планування видатків на короткострокову перспективу (бюджетний рік). При застосуванні цього методу завдання державних органів влади полягає в забезпеченні виконання затвердженого обсягу видатків, а не контролюванні досягнення конкретних соціально-економічних результатів у процесі виконання кожної бюджетної програми й бюджету в цілому. При цьому у практиці планування видатків не прогнозуються наслідки й ризики від використання чи невикористання державних коштів, прийнятих або неприйнятих управлінських рішень. Проте існує більш дієвий, ефективний та прозорий метод використання бюджетних коштів – програмно-цільовий метод формування бюджету.

Програмно-цільовий метод в бюджетному процесі – це система планування та управління бюджетними коштами, розрахована на перспективу, спрямована на розробку та реалізацію бюджетних програм, орієнтованих на кінцевий результат [3].

Слід зауважити, що в Україні запровадження програмно-цільового методу

через відсутність достатньої нормативно-правової бази та бюджетної стратегії на середньо- та довгострокову перспективи перебуває на початковій стадії. У нас, як і в деяких країнах СНД (Росії, Казахстані), використовуються лише окремі елементи програмно-цільового методу, а його застосування залишається формальним підходом у реалізації засад бюджетної політики на перспективу.

Відповідно до ст. 2 п. 4 Бюджетного кодексу України бюджетна програма – це систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій [1].

Але при запровадженні бюджетних програм виникає проблема у тому, що вони досить часто запроваджуються без реальних розрахунків і ґрунтовних вимірів для досягнення поставленої мети, без визначення чітких результатів їх реалізації, а найголовніше, однозначних, обґрунтованих обсягів і джерел фінансування. Так, спочатку приймаються рішення й затверджуються бюджетні програми, й тільки потім проводиться пошук джерел фінансування.

Незабезпеченість бюджетними коштами відповідно до нормативно-правових актів створює проблеми у їх розподілі та виборі пріоритетів на всіх етапах бюджетного процесу. Тому невипадково щороку при формуванні проекту бюджету призупиняються норми десятків законів, якими передбачено здійснення видатків із метою реального забезпечення надання суспільних благ і послуг.

Наприклад, прийняття Державного бюджету України на 2009 рік засвідчило, що ряд чинних бюджетних програм були призупинені або вилучені як такі (див. табл. 1) [4, 26 ].

Таблиця 1. Програми, вилучені після змін у бюджетній класифікації 2009 року

Код	Назва програми
070810	Виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають під опікою (піклуванням) або у відповідних закладах у рамках експерименту у Київській області, за принципом «гроші ходять за дитиною» (0990)
250337	Субвенція з державного бюджету обласному бюджету Полтавської області на проведення комплексу робіт із створення пам’ятників Івану Мазепі та Карлу ХІІ, ремонту та реставрації історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» (0180)
250350	Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію державної цільової соціальної програми «Школа майбутнього» (0180)
250355	Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на комп’ютеризацію та інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів районів (0180)
250362	Субвенція з державного бюджету міському бюджету міста Києва на спорудження Меморіалу жертв голодоморів в Україні (0180)
250381	Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання шкільних автобусів для перевезення дітей, що проживають у сільській місцевості (0180)

При цьому виконання деяких програм, ризики від запровадження яких не були враховані на етапах їх розробки і прийняття, призводить до негативних соціальних наслідків. Так, прийняття й виконання програми «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання шкільних автобусів для перевезення дітей, що проживають у сільській місцевості» (250381) не дало реального позитивного соціального ефекту та не сприяло ефективному використанню бюджетних коштів. Оскільки внаслідок даної програми підвищились темпи скорочення й закриття початкових сільських шкіл, з причин недостатності наявності дітей та не укомплектованих класів, внаслідок того, що сільські школи є неперспективними [4, 26].

Отже, для того щоб бюджетні програми діяли ефективно і результативно з метою надання суспільних благ і послуг населенню, на мою думку необхідно вжити наступні заходи:

¾ сформувати ефективну систему державного управління, а саме фіскальної ефективності бюджетної політики та її соціально-економічної ефективності;

¾ у підготовці державного бюджету зробити бюджетний процес науково обґрунтованим, прозорим та зрозумілим тим, чиє життя він має покращити;

¾ зменшити розпорошеність бюджетних коштів, що дозволить посилити відповідальність розпорядників бюджетних коштів за результати своєї

діяльності;

¾ посилити контроль щодо здійснення ефективності та результативності бюджетних програм;

¾ внести зміни до бюджетного законодавства та визначити засади єдиного, прозорого механізму й порядку запровадження програмно-цільового методу в бюджетному процесі;

¾ здійснити перехід до системи середньострокового бюджетного планування та прогнозування.

Висновок. Бюджетні програми можуть бути результативними лише за умови зміни підходів та інструментів їх реалізації, використання інтенсивних методів управління державними коштами на кожному етапі їх проходження, повноцінного впровадження в бюджетний процес програмно-цільового методу.

Література:

1. Бюджетний кодекс України № 2542 від 21.06.2001 р.

2. Кириченко О. Державний бюджет як дзеркало соціально-економічних та

політичних проблем України / О. Кириченко // Економічний Часопис- ХХІ. – 2008. – № 9-10. – с. 18

3. Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному

процесі: Розпорядження КМУ від 14.09.2002 № 538-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http // www.nau.kiev.ua

4. Огонь Ц. Г. Програмно-цільовий метод та ефективність бюджетних програм / Ц. Г. Огонь // Фінанси України. – 2009. - №7. – с. 127

5. Чугунов І. Я. Особливості бюджетної політики на сучасному етапі /

І. Я. Чугонов // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту: 36. наук. пр. – Чернівці 2008. – Вип. 2. – с. 163