Экономические науки

К.е.н. Івасишин О.І., студентка Климончук Х.В.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Україна

ПРИЧИНИ ПРЯМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ ДО ПРІРВИ ДЕПРЕСІЇ

Нинішня криза яскравіше висвітлила внутрішні і зовнішні причини занепаду економіки, які не зовсім зрозумілі навіть багатьом економістам. Але, щоб боротися з кризою, необхідно точно знати першопричини і глибину спаду економіки [1].

Можна виокремити ряд причин прямування економіки до прірви депресії, які мають не короткостроковий чи кон’юнктурний, а фундаментальний характер, що зумовлюється системними недоліками світової економічної системи (рис. 1).

Рис. 1. Причини прямування світової економічної системи до прірви депресії

По-перше, це вади глобальних фінансів. За висновками багатьох експертів, світова економіка, насамперед у розвинених країнах, протягом останніх десятиліть перетворилася з продуктивної на спекулятивну.

Динаміка фондового ринку зумовлюється не реальною цінністю представлених на ньому цінних паперів, що ґрунтується на споживчій цінності відповідних товарів і послуг, а спекулятивним попитом. Унаслідок цього на ринку під впливом навіть другорядних подій можуть миттєво з’явитися або, навпаки, зникнути з ринку десятки мільярдів доларів.

Таким чином, цінність сучасних грошей майже повністю відірвалася від цінності їхнього товарного наповнення. Порушено фундаментальну пропорцію ринкової економіки, що формалізується «рівнянням обміну» Фішера: вартість грошей в обігу має відповідати вартості вироблених товарів і наданих послуг. Замість традиційної формули товарно-грошового обміну «товар – гроші – товар» або більш пізньої «гроші – товар – гроші» маємо безтоварну формулу «гроші – гроші», що відбиває спекулятивну сутність новітньої фінансової системи та сучасного фондового ринку.

По-друге, неминучість депресії зумовлюється характером сучасного розподілу праці у світовій економіці. Розвинені країни дедалі більше залежать від постачання з країн, що розвиваються, не тільки енергоносіїв чи сировини, але й готової продукції споживчого призначення. Це стало наслідком переведення до «третього світу» виробництв попередніх технологічних укладів і зосередження найбагатших країн світу на розвиткові сфери послуг, що обслуговує переважно їхні внутрішні потреби.

За таких умов трансформація економічної політики країн «третього світу», які більше не згодні на постачання своєї продукції на світовий ринок за низькими цінами, закономірно призвела до виникнення величезних дисбалансів у зовнішній торгівлі. Зовнішні прояви такої трансформації – стрімке підвищення цін на енергоносії та продовольство.

Особливо негативно це позначається на економіці США, які компенсують величезний дефіцит платіжного балансу емісією доларової маси. Зрозуміло, що рано чи пізно цей набряк має прорвати.

По-третє, наближення краху заснованої на доларі світової фінансової системи дедалі частіше штучно гальмується військово-політичними чи військовими заходами, що стало можливим у пострадянському однополюсному світі.

Нині ми живемо в розколотому світі з високим ступенем нестабільності, у якому існуючі інститути безпеки довели свою неефективність. Намагання надалі вирішувати економічні проблеми силовими засобами можуть призвести до виникнення широкомасштабного політичного або навіть збройного конфлікту, наслідки якого неважко передбачити.

Достатньо згадати, що саме Перша світова війна поклала край глобалізації кінця XIX – початку XX століття.

За умов, що склалися, матиме надзвичайно руйнівні наслідки політика, вочевидь спрямована на порушення інтересів і безпеки великих країн. Особливо якщо ці країни визначальним чином впливають на стан світового енергетичного ринку та ресурсне забезпечення держав Заходу.

Наміри щодо блокування вступу Росії до СОТ, виключення з G8 (країн «великої вісімки»), обмеження потоків капіталів тощо – контрпродуктивні, позаяк не додають конструктиву у формуванні «порядку денного» світової економіки на майбутнє.

По-четверте, події останніх десятиліть довели неефективність існуючих інститутів регулювання світової економіки.

Це, насамперед, стосується Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Світової організації торгівлі (СОТ).

МВФ виявився безпорадним перед сповзанням глобальної економіки в зону депресії. Головні причини неефективності цього інституту – негативна «кредитна історія», накопичена ним під час застосування шкідливих рецептів економічного «оздоровлення» країн-реципієнтів протягом 90-х років, а також неготовність відмовитися від використання застарілих монетаристських підходів до формування політики Фонду в країнах «третього світу».

Крах Дохійського раунду переговорів країн СОТ став наочною ілюстрацією глухого кута, до якого завела спрямованість цієї організації на захист інтересів розвинених держав у «третьому світі» [2, С.543].

Відсутність загальновизнаних ефективних міжнародних механізмів забезпечення балансу інтересів розвинених країн і країн, що розвиваються, унеможливлює стабільний розвиток глобальної економіки.

Отже, малі економіки стали заручниками всіх чинників глобальної нестабільності – світової економічної нерівноваги, кризи діючих інститутів підтримання стабільності, боротьби великих держав за зони політичного та економічного впливу. Це повною мірою відчула на собі економіка України, для якої 2010 рік повинен стати роком виходу з економічної депресії.

По-перше, в Україні наявна досить потужна економіка, яка спроможна самостійно генерувати внутрішній попит, який пов'язаний із діяльністю національної системи соціального забезпечення, із досить розгорнутим бюджетним сектором. Проте, без сприятливих умов у сфері кредитування, без сприятливих умов у сфері валютного ринку цілком імовірно, що цей зростаючий внутрішній попит може призвести до погіршення торгівельного балансу через випереджаюче зростання попиту на імпортні товари. Тобто національний виробник повинен мати спроможність відреагувати на зростання внутрішнього попиту.

По-друге, можна розраховувати, що в короткостроковому періоді може пожвавитись український експорт за за рахунок металургійної галузі, хімічної, тобто експортоорієнтованих секторів економіки.

По-третє, пожвавлення світової економіки буде супроводжувати зростанням інтересу інвесторів до українських активів, вартість яких істотно зменшилася в ході економічної кризи. Це має сприяти поліпшенню сальдо платіжного балансу, а також пожвавленню внутрішнього попиту.

Література:

1. http://izvestia.com.ua/?/articles/2010/03/11/154851-9.

2. Економічна теорія [Текст] : навчальний посібник для студентів неекономічних спеціальностей ВНЗ / [Романюк М. Д., Івасишин О. І., Репела Н. П., Татунчак Я. І.]. – Івано-Франківськ : «Плай», 2009. – 560 с.