Экономические науки/ 10.Экономика предприятия.

Антошко Т.Р.

Національний технічний університет України «КПІ», кафедра економіки і підприємництва

Особливості становлення корпоративної соціальної відповідальності в країнах з трансформаційною економікою

Ефективне застосування відносин корпоративної соціальної відповідальності в Україні можливе лише на основі утворення адекватного механізму забезпечення цих відносин. У свою чергу, формування даного механізму повинне ґрунтуватись не лише на досягненнях економічно розвинених держав світу, а і держав з трансформаційною економікою, що сильно наближені за своїми ключовими характеристиками до економіки та суспільних відносин України. Тому нами і визначено за доцільне вивчення й певний аналіз динаміки корпоративних соціально-відповідальних відносин у Росії, Білорусії та Казахстані.

Для подальшого дослідження, необхідно виділити економічні та соціальні індикатори корпоративної соціальної відповідальності (КСВ). До економічних індикаторів можна віднести: виробництво якісного товару, внесок у розвиток персоналу, добровільне пенсійне забезпечення [7]. До екологічних індикаторів належать: частка використовуваного вторинної сировини, енергозбереження, зниження викидів парникових газів, контроль викиду забруднюючих речовин в атмосферу, раціональне використання прісної води, ініціативи щодо пом'якшення впливу продукції та послуг на навколишнє середовище і масштаб пом'якшення впливу. Соціальні індикатори це: медичне страхування, рівень травматизму на виробництві, випадки дискримінації, взаємодія з органами влади в області в галузі суспільно значущих завдань (соціально-економічного розвитку території присутності організації) та інше [1].

Корпоративна соціальна відповідальність - це концепція, що базується на побудові гармонійних стосунків з усіма зацікавленими сторонами корпорації, як наслідок, практики КСВ позитивно впливають на репутацію корпорації [2].

Виходячи з узагальненого досвіду реалізації у Росії національної моделі корпоративної соціальної відповідальності, можна констатувати, що російські підприємці і органи державної влади обрали за основу європейську модель відносин корпоративної соціальної відповідальності, точніше суміш британської моделі (добровільне ініціювання бізнесом) і континентальної схеми (бажання підприємств одержати від держави чіткі законодавчі рамки КСВ). Це підтверджується результатами дослідження Асоціації менеджерів Росії (національна некомерційна громадська організація, діяльність якої спрямована на розвиток російського ділового співтовариства), згідно яких наголошено, що від компаній, які прагнуть бути соціально відповідальними, держава і суспільство очікують соціально відповідального ведення бізнесу в цілому, а не тільки здійснювати добродійність [3]. За даними дослідження у рамках соціально відповідальної політики корпорації найважливішим вважається: виробництво якісних товарів за розумною ціною (79%); захист здоров'я і забезпечення безпеки співробітників (76%); захист навколишнього середовища (72%); внесок в російську економіку (62%); боротьба з бідністю (58%); надання допомоги при стихійних лихах і катастрофах (57%); і, що дуже важливе, - непричетність до будь-яких форм хабарництва і корупції (53%). Для цієї групи менш значущими виявилися такі дії бізнесу як: надання індивідуальній адресній соціальній допомозі (43%); підтримка добродійних організацій (40%); підтримка мистецтва і культури (34%). При цьому лише 40% респондентів включили до соціально відповідальної поведінки компанії підтримку добродійних організацій.

Цілком очевидно, що у Росії корпоративна соціальна відповідальність знаходиться поки що у початковій стадії свого розвитку. Тому спостерігається помітне нерозуміння чисто практичної цінності реалізації відносин корпоративної соціальної відповідальності, що призводить до небезпеки підміни позитивних складових концепції корпоративної соціальної відповідальності безрезультативними діями з виробництва документації стосовно унормовування з квазі-позитивної соціальної відповідальності. У цілому складається враження про відсутність у більшості російських компаній усвідомленої довгострокової стратегії в КСВ.

Серед російських компаній дотримуються правил європейської моделі соціально відповідальної поведінки група компаній «ЛУКОЙЛ», ЗАТ «Северсталь» і ВАТ «СУАЛ-холдинг», при цьому, ВАТ «СУАЛ-холдинг» у процесі впровадження внутрішньофіромвих відносин корпоративної соціальної відповідальності змінила модель КСВ з американської на європейську.

Діяльність із широкого запровадження КСВ у бізнесовій сфері Білорусі розпочалась 26 грудня 2006 р. з презентації Глобального договору ООН. Вже на 1 грудня 2007 р. національна мережа його учасників поєднувала 39 організацій, компаній і підприємств Республіки Білорусь [4]. На 2009 рік, вже 50 білоруських компаній уклали Глобальний договір і створили національну мережу його учасників. Як частина глобального бізнесу, білоруські компанії підтвердили прихильність прийнятому у світовій практиці розумінню корпоративної соціальної відповідальності, підвищуючи імідж країни у світі. Серед них: ЗАТ “МТБанк”, РУП “Білоруський металургійний завод”, ЗАТ “Пинскдрев”, ІП “Кока-Кола Бевріджиз Білорусія”, ВАТ “Савушкин продукт”, СТОВ “Мобільні ТелеСистеми”, “Гомельліфт”, СТОВ “Торговельна компанія “Милавица”, ІП “Інко-Фуд”, ТОВ “Лоде”, ТОВ “БелІнтертранс” й інші компанії, керівництво яких підтвердило готовність використати в діловій практиці принципи етичного ведення бізнесу й стати партнерами держави в рішенні соціальних завдань. Сама поява в Білорусі національної мережі Глобального договору свідчить про визнання бізнесом того факту, що успіх ділової активності багато в чому залежить від благополуччя навколишнього співтовариства, а КСВ є ефективним інструментом управління, здатним забезпечити довгостроковий стійкий розвиток фірми.

Аналіз законодавства Республіки Білорусь відносно КСВ у аспекті первинних її ознак - благодійної діяльності показав, що:

• законодавство Білорусі широко використовує як заходи адміністративного контролю над спонсорською діяльністю організацій, так і різноманітний спектр пільг і преференцій, спрямованих на добровільне прийняття організацій на себе зобов'язань в області добродійності;

• у законодавстві не врегульований понятійний апарат термінів «спонсорська допомога», «добродійна діяльність», «гуманітарна діяльність», «благодійна організація» тощо;

• відсутній системний, комплексний підхід до регулювання різних видів добродійності: спонсорство, дарування, пожертвування, волонтерська діяльність, гуманітарна діяльність;

• відсутнє нормативне регулювання відносин, що виникають при зборі коштів на формування цільового капіталу некомерційних організацій;

• відсутній системний, комплексний підхід до надання пільг і преференцій для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у соціальних, гуманітарної, благодійної сферах.

У Казахстані система корпоративної відповідальності поки що не набула практичного розвитку, в той же час уряд країни визнав, що стабільний розвиток суспільства може бути тільки за умов досягнення певних завдань, таких як стабілізація демографічної ситуації, розвиток системи промислової безпеки та охорони праці, проведення соціальних реформ, які повинні передбачати запровадження підприємствами та установами Казахстану системи соціальної та етичної відповідальності.

Стандарти корпоративної соціальної відповідальності в Казахстані на практиці застосовуються тільки публічними компаніями, яких не так вже і багато. Це відбувається найчастіше через те, що основною рушійною силою процесів впровадження КСВ є незначна кількість найбільш просунутих компаній. Споживачі й громадяни не роблять істотного впливу на бізнес.

КСВ підприємств у Казахстані у вузькому розумінні розглядається як система цінностей та етичних принципів, яка повинна сприяти загальнодержавній системі формування патріотичної свідомості громадян. У цьому аспекті держава передбачає, що соціальна відповідальність підприємства повинна реалізовуватися через його участь у проведенні патріотичних акцій, масових заходів, які орієнтовані на різні вікові категорії, що у цілому буде сприяти розвитку практики меценатства. Саме на це орієнтує Указ Президента Республіки Казахстан від 25 липня 2006 року №154 «Про Концепцію розвитку громадянського суспільства в Республіці Казахстан на 2006 – 2011 роки» де соціальна відповідальність бізнесу визначається, як розвиток та співфінансування соціально важливих проектів, своєчасної виплати гідної заробітної плати, забезпечення охорони та безпечних умов праці, здійснення соціальної підтримки найманих працівників [5]. Відповідно до цього документу соціальна відповідальність повинна забезпечувати шлях до формування у суспільстві культури милосердя, духовності, в той же час підвищення соціальної відповідальності для підприємств повинно формувати соціальне безпечне середовище для їх діяльності.

Основні принципи корпоративної соціальної відповідальності у Казахстані викладено у Генеральній угоді між Урядом Республіки Казахстан, республіканськими об’єднаннями працівників та республіканськими об’єднаннями роботодавців на 2007 – 2008 роки [6]. До таких принципів включено:

• стимулювання у бізнесу добровільного підвищення своєї відповідальності та уникнення примусових заходів по запровадженню соціальної відповідальності бізнесу;

• проведення політики держави, яка не втручається в соціальну звітність бізнесу на основах використання принципів добровільності та гнучкості;

• впровадження заходів по стимулюванню програм корпоративної соціальної відповідальності, які реалізуються компаніями.

Для практичні реалізації КСВ у Казахстані передбачається комплекс заходів, що включають: створення національної мережі Глобального договору у Казахстані (реалізація принципів Глобального договору і забезпечення участі суспільства та бізнесу у глобальному діалозі з КСВ); адаптацію і впровадження міжнародних стандартів КСВ (включаючи стандарт А1000 (Міжнародний стандарт внутрішньої відповідальності), індекс стійкості Dow Jones, соціальний індекс Domini 400, глобальну звітність (GRI)).

Таким чином, можна констатувати такий факт, що КСВ - це нова цивілізаційна ступінь розвитку суспільства та бізнесу, яка дозволяє знайти консенсус між комерційними інтересами корпорації та позитивними очікуваннями суспільства.

Література

1. Прокопов Ф. Рекомендации по использованию в практике управления и корпоративной нефинансовой отчетности / Ф. Прокопов, Е. Феоктистова и др. М., 2008. – 120 с.

2. Лещинская К. Корпоративная социальная ответственность. От слов к делу / Журнал социальное партнерство. № 4. 2009. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: // http://www.oilru.com/sp/25/1033/

3. Новостной дайджест национального форума КСО. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.csrforum.ru/.aspx?rub=10&lng=ru

4. ПРООН Беларусь. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://un.by/ru/undp/gcompact

5. Указ Президента Республики Казахстан от 25 июля 2006 года №154 «О Концепции развития гражданского общества в Республике Казахстан на 2006 – 2011 года»

6. Генеральное соглашение между Правительством Республики Казахстан, республиканскими объединениями работников и республиканскими объединениями работодателей на 2007 – 2008 год.

7. Freeman, R.E. Strategic Management: A stakeholder approach. Boston. 1984.