Головня Ю.І.

Київський національний торговельно-економічний університет

Специфіка формування регіонального АПК

Агропромисловий комплекс у складі національної економіки представляє складну інтегровану соціально економічну систему цілого комплексу галузей, який включає підприємства та агроформування різних форм власності і господарювання, що мають економічні потреби та інтереси (рис. 1).

Перша підсистема – це галузі промисловості, що виготовляють засоби виробництва для сільського господарства і переробної промисловості. До цієї сфери включаються тракторобудування, продовольче машинобудування, виробництво мінеральних добрив, капітальне будівництво на селі, мікробіологічна та комбікормова промисловість, меліорація тощо. Ця підсистема включає великі підприємства загальнодержавного значення (машинобудівні заводи, хімкомбінати тощо) та малі підприємства, результати діяльності яких мають значення лише для регіону, де вони розміщені.

Друга підсистема – це сільське господарство. Основними його галузями є рослинництво, тваринництво та рибальство. Природні особливості різних регіонів визначають істотні відмінності в структурі сільського господарства. Ці відмінності потрібно брати до уваги при моделюванні сільськогосподарської діяльності та визначенні ефективних методів регулювання аграрного ринку на рівні держави та регіону.

Третя підсистема – це галузі промисловості з переробки сільськогосподарської сировини.

Четверта підсистема – це виробництва, які займаються заготівлею сільськогосподарської сировини, її транспортуванням та зберіганням, торгівля споживчими товарами, підготовка кадрів для сільського господарства, будівництво в галузях АПК.

У розвиненому АПК формується п’ята підсистема, що включає галузі виробничої, соціальної, сервісної, наукової, інформаційної та іншої інфраструктури, які самі безпосередньо не створюють продукту, але потрібні для його створення і нормального ефективного функціонування АПК.

Рис. 1. Схема побудови структури регіонального АПК (систематизовано та адаптовано автором)

Серед регіональних економічних систем (РЕС) значні можливості для перетворення аграрного сектору економіки у високоефективний, експортоспроможний сегмент має Черкаська область, заходи щодо підтримці АПК якої дозволи в макроекономічних і природно-кліматичних умовах останніх років забезпечити у ряді провідних галузей їх певну стабілізацію, що призвело до збільшення суми прибутку та підвищення рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва.

Виходячи з унікальності географічного положення, існуючого паритету цін, виробництві валової продукції сільського господарства, розміщенні та спеціалізації переробних підприємств на території області можна виділити такі елементи функціонально-територіальної структури (агропродовольчі райони): Північно-Східний (Лівобережний), до складу якого входять Драбівський, Золотоніський та Чорнобаївський райони, Центрально-Подніпровський - Городищенський, Кам'янський, Канівський, Корсунь-Шевченківський, Смілянський і Чигиринський, Західний - Жашківський, Звенигородський, Катеринопільській, Лисянський, Маньківський, Монастирищенський, Тальнівський, Уманський, Христинівський, Шполянський райони та Приміський агропродовольчий район, що охоплює територію Черкаського району і м. Черкаси. Тому виокремлення Черкаського регіону в умовах економічної кризи зумовить інтенсифікацію процесів відродження конкурентних позицій у межах окремої регіональної економічної системи, відновлення збалансованості агропромислового комплексу і ефективної системи господарської ієрархії управління в системі регіонального АПК.