Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Горовий С.М., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Закони дидактичної інтеграції та наслідки їх дії.

На сучасному етапі інтегративні тенденції в освіті починають реалізуватися як закони. Вважаємо, що дослідження інтегративних процесів у навчальних системах доцільно розвивати в напрямі формування системи аксіом, постулатів та законів. Закон розвитку проявляється спочатку як тенденція, що вказує його напрям. Наведемо такі закони дидактичної інтеграції та їхні наслідки.

Закон корелятивності - елементи інтеграції мають властивості, які забезпечують їх здатність до узгодженої взаємодії. Цей закон має аксіоматичний характер і випливає як з узагальнення значної кількості емпіричних фактів, так і з законів філософської та формальної логіки. Передусім така атрибутивна ознака зінтегрованого об'єкта, як його нова якість, вимагає корелятивної природи елементів інтеграції. Властивість корелятивності елементів, тобто їх взаємозумовленість, є обов'язковою умовою їх інтеграції. Формально цей закон можна довести від супротивного: якщо елементи інтеграції не мають властивості корелятивності, то не може бути мови про їхнє об'єднання в будь-які системи, тим більш інтегративні.

Закон імперативності - процес є інтегративним лише за таких умов:

1) появи якісно нових властивостей у результаті інтеграції;

2) наявності системно-структурного характеру зінтегрованого об'єкта;

3) збереження індивідуальних ознак елементів інтеграції;

4) існування кількох стабільних станів зінтегрованого об'єкта.

Закон доповнювальності - інтегративні процеси спричиняють процеси диференціації (і навпаки). Оскільки це твердження конкретизує закони філософії, його можна вважати аксіоматичним.

Закони дидактичної інтегрології утворюють систему, позаяк логічно пов'язані між собою: перший закон встановлює аксіоматичні властивості (атрибути) інтеграції, другий - по стулює саме поняття «інтеграція» та його суттєві ознаки, а третій - охоплює діалектичне протилежний процес (диференціацію), що забезпечує можливість розвитку інтегративних процесів. Розглянемо кілька наслідків сформульованих законів.

1.1. Елементи інтеграції повинні бути достатньо однорідними, щоб зберегти здатність до взаємодії. Зауважимо, що під однорідністю елементів
розуміється наявність у них достатньої кількості спільних рис чи ознак, за якими їх відрізняють від інших (наприклад, однорідними є спільні та суміжні поняття в системі природничих наук).

1.2. Елементи інтеграції повинні бути достатньо різнорідними, щоб
запобігти їхнього синтезу. Зауважимо, знання достатньо різнорідні тоді, коли
кількість їх спільних рис чи ознак не перевищує певного максимального
значення, тобто дає можливість описувати й досліджувати явища з незалежних
точок зору.

1.3. Результатом інтеграцій є інтегрована система. Для доведення цього наслідку достатньо співставити суттєві ознаки системи та властивості зінтегрованого об'єкта.

1.4. Збереження індивідуальних властивостей елементів інтегрованих знань дає змогу структурувати знання як за предметним, так і за проблемним принципом.

1.5. Обсяг інтегрованих знань менший за обсяг інтегрованих елементів знань (за рахунок якісних перетворень елементів).

1.6. Залежно від умов знання мають предметний або інтегративний характер (дуалізм знань), що обумовлено збереженням індивідуальних ознак елементів.

1.7. Під час формування інтегративної системи елемент якісно змінюється, виконуючи «роботу входу» в структуру системи.

1.8. Критичне значення в наростанні інтегративного процесу обумовлює появу порогового значення процесу диференціації. При цьому треба враховувати розвиток усіх складових дидактичної системи - змісту, форм та методів навчання, управління тощо. Проблематичним є вибір критеріїв для визначення порогових значень. На нашу думку, вони визначаються і в загальному виді (наприклад, інформаційне перевантаження за надмірної диференціації), і в конкретизованому (для окремих навчальних закладів, курсів тощо).

1.9. Здатність знань як до інтеграції, так і до диференціації свідчить про наявність у них інваріантної частини (фундаментальні знання).

1.10. Здатність знань як до інтеграції, так і до диференціації свідчить про
їхню здатність до квантування.

Дидактичний потенціал знань, який визначає здатність до їхнього використання та перетворення, поетапно перебуває в резерві то інтеграції, то диференціації.

Таким чином, значна кількість закономірностей, принципів та характеристик інтегративних процесів в освіті може бути представлена як наслідки трьох законів дидактичної інтеграції. Базовим для формулювання законів є синергетичний підхід до дійсності та виділення атрибутивних ознак дидактичної інтеграції. Виділені наслідки дають можливість виявити нові закономірності дидактичної інтеграції та перейти до пошуку більш загальних її законів.