Смеречинська Т.А.

Буковинська державна фінансова академія

Соціальні моделі у філософії Н.Макіавеллі, Ш.Монтеск’є , Б.Спінози

Погляди філософів минулого щодо ідеального суспільства є досить актуальним в наш час. Адже людина завжди прагне досягнути кращого життя і створити умови, які б надавали усім рівні права та можливості, і це є справою всього людства.

Починаючи з XIV ст. в багатьох країнах стався цілий ряд змін, що знаменували початок історичних епох, названих Відродженням та Новим часом. В соціально-політичних теоріях цієї епохи центральне місце займає ідеологія централізованої держави. І не випадково. Тому, що тоді настав період формування європейських націй. Тогочасним мислителям ставало зрозуміло, що тільки сильна централізована держава може подолати внутрішню роздрібненість, а також відстояти національний суверенітет в боротьбі проти католицького універсалізму.

Цю ж проблему намагається продуктивно вирішити і молода Українська держава. Тому варто звернутися до думок філософів які жили та працювали у той час. Серед них Нікколо Макіавелі, Шарль Монтеск’є, Бенедикт Спіноза.

Одним з видатних представників політичної думки Відродження виступає ідеолог буржуазії італійський філософ Нікколо ді Бернардо Макіавеллі. Важливим вкладом Нікколо Макіавеллі в історію політичної думки стало те, що теологічній теорії держави він протиставляє концепцію світської держави, обґрунтовуючи закони держави розумом і досвідом, а не теологією. Політику визначає не Бог і мораль, а сама практика, природні закони життя і людська психологія. Нікколо Макіавеллі приходить до розуміння того, що врешті-решт в основі політичної діяльності лежать реальні інтереси, користь, прагнення до збагачення. Головним в політичних поглядах Нікколо Макіавеллі є висунутий ним принцип політичного реалізму, який передбачає урахування в політиці справжніх умов дійсності, реальності, підкорення політичних дій практичним інтересам. Нікколо Макіавеллі твердить, що суспільство розвивається не по волі Бога, а в силу природних причин, підкреслює необхідність вільної, могутньої держави для роздрібненої на князівства Італії, об'єднання з тим, щоб покласти край міжусобним війнам і чварам.

Історична заслуга Нікколо Макіавеллі - погляд на державу як природне утворення, що досягається на основі домовленості людей в інтересах захисту і цілісності країни. Закони ж породжені розумом і досвідом історії, а не йдуть від самого Бога. Цей погляд є важливим і для України, держави з могутньою історією, яка на протязі багатьох років боролася за свою цілісність.

Одним з визначних теоретиків природного права є голландський філософ-матеріаліст Бенедикт Спіноза. Метою вчення Спіноза вважав панування над природою і удосконалення людини. Вищою формою влади він вважав не монархію, а демократичне правління, обмежував всевладдя держави вимогами повної свободи людини, її дій в межах закону, вважав можливим вивести з самого устрою людської природи те, що найефективніше узгоджується з практикою. Адже, людина захищає чужий інтерес лише тому, що думає таким чином зміцнити свій добробут. Бенедикт Спіноза щиро осуджує гонитву за наживою, ненаситну пожадливість як безумство, безрозсудство, яким вражений натовп. Та його політичні вчення будуються на уявленні, що користолюбство є вічною і незмінною рисою людської природи. Отже, люди мають об'єднуватися в цілісні спільноти і в своїх вчинках дотримуватись спільної волі. До упорядкованого життя, до громадянства людей штовхає потреба подавати один одному взаємну допомогу, необхідність в якій відбувається в процесі поділу праці між людьми в суспільстві.

Представником Просвітництва є Шарль Луї Монтеск’є, який свої суспільно-політичні погляди виклав у праці «Персидські листи». Запозичуючи ідею природного становища, Шарль Монтеск'є відкидає раціоналізаторські конструкції, в яких утворення держави випливало з вимог природного права. Не сприйняв Шарль Монтеск'є і саме поняття суспільного договору.

Виникнення політично організованого суспільства розглядалось як історичний процес. Держава і закони з’являються в процесі війни. Не маючи достатніх фактів і даних, щоб сформулювати загальну теорію походження держави, Шарль Монтеск'є намагається пояснити процес утворення держави, аналізуючи те, як зароджувались конкретні соціальні і правові інститути.

Шарль Монтеск'є - один з ініціаторів історико - порівняльного вивчення суспільства і держави. Закономірності суспільного життя розкриває через поняття спільного духу нації. Закономірність панує і в сфері суспільних відносин. Політичні погляди Шарля Монтеск'є сповнені суперечностей і компромісів. Але він завжди нещадно викривав феодалізм і проголошував принципи соціальної справедливості, рівності, свободи, гуманності.

Обґрунтовування ідеалу свободи Шарль Монтеск'є зв'язував з існуючими формами держави: республіка (демократія і аристократія), монархія і деспотія. Кожний тип правління держави має власний принцип, що характеризує державну владу. Республіка-держава, де влада належить або народу (демократія) або частині його (аристократія). Монархія - це одноосібне правління, що опирається на закон; її принципом є честь. Деспотія, на відміну від монархії - одноособове правління, основане на беззаконні і свавіллі, тримається на страху.

Отже, основним у вченнях багатьох філософів є поняття гуманізму та свободи. Саме це є основою побудови ідеального суспільства, яке потрібно розглядати в якості цілісного організму, частини якого не тільки взаємовпливають одна на одну, але і знаходяться у рівному співвідношенні. Саме це потрібно Українській державі, де соціально-політичні погляди та досвід інших країн не розглядаються на практиці. Нашій країні потрібні узгодженість і гармонійність дій, вирішення непримиримих інтересів через закони, владу і мудрість.