Економічні науки/10.Економіка підприємства

Незгода С.В., доц. к. е. н. Лозовський О.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Роль інновацій в підвищенні конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств

На сучасному етапі розвитку агропромислового комплексу, поряд із багатьма іншими, існує проблема ресурсного забезпечення підприємств. Проте йдеться не лише про матеріальний аспект цього питання, тобто про зростання інвестицій в агропродовольчий комплекс, але й про інтелектуальний, тобто про здійснення інноваційної діяльності аграрних піприємств. Інноваційна діяльність – це цілеспрямоване функціонування суб'єкта господарювання щодо створення, впровадження у виробництво та просування на ринок нових ефективних продуктів, науково-технологічних та

організаційно-управлінських досягнень НТР, які дають прибуток.

Проблемам розвитку інноваційної діяльності на підприємствах аграрного сектору, їх конкурентоспроможності приділяли увагу М.Портер, П. Музика, П. Березівський, М. Брик, А. Гайдуцький, О. Дацій, М. Дем'яненко, М. Зубець, М. Кісіль, М. Коденська, М. Корецький, М. Кропивко, В. Липчук,В. Месель-Веселяк, Г. Підлісецький, П. Саблук, М. Садиков, А. Чупіс,М. Шульський, В. Юрчишин та інші.

Мета роботи – дослідження необхідності активізації застосування інновацій у всіх ланках національного АПК та розроблення на цій основі відповідних пропозицій щодо підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств.

Інноваційна діяльність підприємства забезпечує створення і поширення інновацій – нововведень у галузі техніки, технології, організації праці і управління, що засновані на використанні досягнень науки і передового досвіду, які задовольняють конкретну суспільну потребу. Саме інновації, стверджував М. Портер, здатні створювати конкурентні переваги підприємств.[1, 23]

П.М.Музика вважає, що інноваційна активність є найбільш гнучким індикатором конкурентоспроможності [2, 44]. Дійсно, існує закономірна циклічна динаміка тісного взаємозв’язку інноваційності та конкурентоспроможності. Якщо інноваційна активність товаровиробника в умовах розвитку НТП знижується, він втрачає позиції на ринку, виробничий апарат його швидко старіє, розгортається інвестиційно-технологічна та економічна кризи. З активізацією інноваційної діяльності відбувається техніко-технологічне оновлення виробництва, підвищується економічна ефективність та конкурентоспроможність.

Для України проблема розвитку інноваційної діяльності є надзвичайно актуальною, тому що проблема підвищення ефективності виробництва стоїть перед кожною підприємницькою структурою, оскільки переважна їх більшість утворена в процесі приватизації на базі колишніх державних підприємств. Проте варто зауважити, що інноваційний бізнес у країні дотепер розвинений слабко.

Основним засобом забезпечення конкурентоспроможності підприємств аграрної сфери є інноваційні фактори, які зорієнтовані на досягнення ефективності об'єкта управління, що базуються на: законах ринкових відносин; законах організації виробничої діяльності; наукових підходах; принципах та методах управління застосування нововведень.

Інноваційна політика аграрних підприємств повинна відбуватися в двох напрямках:

1) акцент на потребах ринку і споживачів, яким відповідає маркетингова політика підприємства;

2) концентрація на ресурсах, тобто досягнення у науковій і виробничій сферах, технологіях, управлінських механізмах, оптимізуючи цим самим ви користання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів суб'єкта господарювання.

Під час здійснення інноваційної політики аграрним підприємствам потрібно враховувати, що вона матиме відчутний вплив на такі сфери його діяльності:

● здатність підприємства експериментувати та оцінювати нові ідеї у виробничому процесі;

● здатність підприємством контролювати процеси, які продовжуються змінами й інноваціями;

● спроможність підприємства передбачати проблеми та можливості, а також

приймати стратегічні рішення, пристосовуючись до зовнішніх змін;

● готовність суб'єкта до ризику, що передбачає змогу здійснювати інвестиції в інноваційні продукти, навіть в умовах невизначеності, з метою покращення

своєї діяльності. [4, 4]

В сучасних умовах інноваційний шлях розвитку сільського господарства має три основних взаємозв’язаних напрями:

· інновації в людський фактор, що можливе лише при пріоритетному розвитку освіти, фундаментальних та прикладних науково-дослідницьких організацій, що розробляють нововведення, створення бази даних по інноваціях, а також інформаційно-консультаційної системи, що обслуговує сільськогосподарських товаровиробників;

· інновації в біологічний фактор, які пов’язані з розробкою та освоєнням нововведень, що забезпечують підвищення родючості грунтів, врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин. Саме важливість інновацій в біологічний фактор є відмінною рисою інноваційного розвитку сільського господарства порівняно з іншими галузями;

· інновації технологічного характеру, які забезпечують вдосконалення техніко-технологічного потенціалу сільського господарства на основі застосування енерго- та ресурсозберігаючої техніки і наукомістких технологій. [3, 9]

Щоб інноваційна діяльність у сільському господарстві була активною та ефективною, необхідно задіяти чотири групи факторів: економіко-технологічні, організаційно-правові, управлінські та соціально-психологічні. Однак кожну групу факторів неможливо задіяти без ефективного організаційно-економічного механізму освоєння наукових досягнень в сільському господарстві.

Отже, підведемо підсумок, що в аграрних підприємствах повинна забезпечуватися система формування стійких конкурентних переваг та підвищення конкурентоспроможності на основі комплексу інновацій у ви-

робничій сфері. У найближчій та довготривалій перспективах врахування іноваційного чинника повинно бути однією з вирішальних умов подальшого

розвитку суб'єктів господарювання в аграрній сфері.

Проте такий підхід дасть змогу поєднати ефективність інноваційної господарської діяльності підприємств аграрної сфери, а отже, слугуватиме для досягнення стратегічних цілей підприємства. Тому здійснення інноваційної діяльності підприємствами аграрної сфери дасть змогу підвищити рівень їх конкурентоспроможності та покращити ефективність виробничо-господарської діяльності загалом.

Використана література:

1. Портер М. Конкуренция / М.Портер; [пер. с англ.] – М.: Издат. Дом „Вильямс”, 2001. – 495 с.

2. Музика П.М. Активізація інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки України / П.М.Музика // Економіка АПК. – 2005. - №8. – С. 42 – 45.

3.Супіханов Б.К. Про підвищення конкурентоздатності аграрного виробництва в сучасних умовах / Б.К.Супіханов // Економіка АПК. – 2008. - №5. – С. 3 – 8.

4. Саблук П.Т. Основні напрями підвищення ролі аграрної науки в умовах трансформації агропромислового виробництва до ринкових відносин / П.Т. Саблук // Економіка АПК. – 2005. - №9. – С.3 – 9.