Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

К.е.н., доцент Новіков О.Є.

Миколаївський державний аграрний університет, Україна

Напрями розвитку агропромислового виробництва в умовах СОТ

Інтернаціоналізація економіки – об’єктивний, закономірний процес, результатом якого є зростання обсягів міждержавних економічних зв’язків, розвиток їх форм і поява нових, залучення до цього процесу все більшої кількості країн.

Сільське господарство є одним із провідних секторів економіки України. В ньому зайнято близько 23% робочої сили країни, сконцентровано майже чверть виробничих фондів, виробляється близько 14% річного обсягу товарів і послуг. Крім того, агропродовольчі товари традиційно займають вагоме місце у формуванні експортного потенціалу України, оскільки частка даної продукції в останнє десятиріччя становила 10-20% від загального експорту країни. Тому від здатності аграрного сектора витримати зростаючий конкурентний тиск, що є результатом загальної лібералізації світової торгівлі та прийнятими Україною зобов’язаннями в рамках вступу до Світової організації торгівлі (СОТ), багато в чому залежатиме і загальний макроекономічний розвиток країни [1].

За потенційними можливостями аграрний сектор економіки здатний забезпечити на високому рівні продовольчу безпеку України і в широких масштабах здійснювати експорт сільськогосподарської продукції. Адже, сільське господарство України за загальновизнаною оцінкою має один із найкращих у світі потенціал. Йдеться насамперед про кількість і, особливо, якість сільськогосподарських угідь (тільки ріллі близько 33 млн. га). Чорноземи займають понад 2/3 сільгоспугідь, а це – 25% світових запасів чорнозему. Більш-менш прийнятні й агроекономічні умови для багатьох сільськогосподарських культур.

Становлення і розвиток зовнішньоторговельних зв’язків України, має враховувати особливості світового ринку продовольства тенденції і перспективи його розвитку. Діюча система державного регулювання зовнішньоекономічних відносин аграрного виробництва у цілому і зокрема, вступ України до COT, а також плани щодо її майбутньої євроінтеграції вимагають удосконалення зовнішньоекономічної діяльності АПК, насамперед у напрямі розширення експортних можливостей вітчизняних товаровиробників як необхідної передумови поліпшення їх фінансового забезпечення та зміцнення позицій на внутрішньому ринку сільськогосподарської продукції і продуктів харчування. Це дасть змогу узгодити інтереси українських виробників і споживачів агропродовольчої продукції, створити підґрунтя для забезпечення зовнішньої продовольчої незалежності в умовах можливої реалізації існуючих ризиків від вступу України до COT.

Для стабільного залучення інвестицій в аграрний сектор економіки України після вступу до Світової організації торгівлі державі потрібно розробити наступні заходи:

- приведення законодавства у відповідність із міжнародними стандартами (закони, які приймаються з метою приєднання до Світової організації торгівлі, необхідні, незалежно від вступу до цієї організації, для встановлення режимів, що сприяють торгівлі й притоку інвестицій);

- формування твердої політики збалансованості між імпортом і експортом;

- створення єдиної проробленої й погодженої програми, яка включати організацію потужної маркетингової діяльності по підвищенню привабливості вітчизняного аграрного потенціалу для інвесторів;

- проведення реструктуризації агропромислових підприємств із залученням стратегічних інвесторів;

- розробка фінансово-кредитної політики, найбільше сприяючої збільшенню частки оборотних коштів, розширення експорту і т.п.

Перелік і масштаби застосування заходів щодо стимулювання нарощування обсягів сільськогосподарського експорту повинні узгоджуватися з міжнародними вимогами. Необхідно брати до уваги й такі моменти. По-перше, заходи з розширення експортної діяльності АПК мають стосуватися, насамперед, безпосередніх виробників і бути спрямованими на поглиблену переробку аграрної сировини, експорт якої є ефективним, а передбачувані обсяги виробництва перевищують масштаби внутрішнього платоспроможного попиту. По-друге, аграрна продукція, що йде на експорт, має належати до групи товарів, що дають можливість державі реалізувати свої міжнародні конкурентні переваги.

З метою активізації експортної діяльності потрібно розробити і впровадити державні програми розвитку експорту, удосконалити систему митно-тарифного регулювання експорту й імпорту товарів і ресурсів АПК, забезпечити належний рівень вітчизняної інфраструктури ринків такої продукції. Крім того, слід сприяти реалізації цільових інвестиційних проектів розвитку експортоорієнтованих виробництв для активізації залучення іноземних інвесторів у національний АПК [2, с. 10].

Розглянуті напрями агропромислової діяльності в Україні, зрозуміло, є головними і не вичерпують її як систему. Спеціального дослідження як більш прикладний предмет заслуговують засоби й важелі їх здійснення.

Література:

1. Осташко Т.О. Перспективи сільського господарства після вступу України до СОТ / Т.О. Осташко // Вступ до світової організації торгівлі: нові можливості для України. – К.: УЦМІ, 2006. – С. 46-52.

2. Про довгострокову стратегію сталого розвитку агропромислового комплексу / В.М. Трегобчук, Б.Й. Пасхавер, А.Е. Юзефович та ін. // Економіка АПК. – 2005. – № 7. – С. 3-11.