А.К. Титаренко, В.В. Оніщенко
Розвиток методичних засад побудови рейтингів банків
Більшість рейтингів вітчизняних
комерційних банків представляють собою перелік установ, відсортований за окремим кількісним показником фінансової діяльності.
Деякі дослідники використовують комплексні методики якісної оцінки рівня
надійності банків, які базуються на бухгалтерському підході до оцінки цільової
функції, з подальшим визначенням відносних індикаторів рівня надійності та
нормалізацією даних коефіцієнтів. Але зазначені підходи не адаптовані до
вітчизняної банківської системи і часто демонструють протилежні результати не підтверджені практикою.
Залучаючи ресурси для здійснення
інвестиційної політики, суб’єкти господарювання керуються в першу чергу рівнем
надійності банків, який виступає у ролі класифікатора системотворчих елементів
глобального механізму живлення економічної системи.
Ретроспективний та кількісний характер
аналізу рівня надійності комерційних банків викликає необхідність частої
адаптації використовуваних підходів до швидкозмінної ситуації на ринку
банківських послуг, що в результаті призводить до зниження рівня довіри
вітчизняних та зарубіжних інвесторів до банківської системи України в цілому.
Тому останнім часом все більшої актуальності набирає проблема визначення
можливих шляхів підвищення якісного рівня оцінки надійності комерційних банків
України.
На даний момент дослідники проблем оцінки
рівня надійності комерційних банків звертають увагу на наявність значної
кількості вітчизняних та зарубіжних підходів до побудови рейтингу банків та
пропонують розглядати найбільш ефективні з них.
Порівняльний аналіз найбільш популярних
підходів до рейтингування банків представлено у табл. 1.
Таблиця 1 –
Порівняння сучасних підходів до побудови
рейтингу банків
Назва методики |
Переваги |
Недоліки |
Методика П.В. Матвієнка |
Широкий спектр зрізів фінансової активності банків. |
Відсутній вектор пріоритетів. |
Методика В.С. Кромонова |
Визнана російським ринком. |
1. Латентні результати. 2.
Неадаптованість до вітчизняного ринку банківських послуг. |
CAMEL |
1. Адаптованість до вітчизняного ринку банківських послуг, гнучкість. 2.
Широкий спектр зрізів фінансової активності банків. |
Відсутня нормалізація вхідних даних. |
Методика зведених
показників |
1. 1. Враховує обернені індикатори рівня надійності банків. 2.
2. Широкий спектр
зрізів фінансової активності банків. |
Граничні значення є постійними величинами і не адаптуються під кон’юнктуру ринку банківських послуг. |
Байєсовський підхід |
1. Адаптованість до вітчизняного ринку банківських послуг. 2.
Гнучкість. 3.
Широкий спектр зрізів фінансової активності банків.. 3.
4. Враховує обернені
індикатори рівня надійності банків. . 5.
Результат моделі – вірогідність. 6.
Граничні значення є коригуються в кожній наступній ітерації моделі. |
Бінарна нормалізація (досить грубе віднесення індикаторів до групи включених / виключених з аналізу). |
Із приведеного переліку пропонується
обрати найбільш коректні для подальшого вдосконалення та синтезу методики
оцінки рівня надійності банку: байєсовський підхід та систему CAMEL. Схильність
зазначених методик до інтеграції обумовлена підходом до реалізації етапу
нормалізації даних. У системі CAMEL вона взагалі відсутня, що більшість дослідників
сприймає як недолік. Але не слід забувати, що відсіювання даних за граничними
значеннями призводить до викривлення результатів аналізу через виключення з
дослідження малозначимих, на перший погляд, але потенційно системотворчих
елементів та індикаторів роботи об’єкту дослідження. У той же час, у
байєсовському підході присутня бінарна (максимально груба) фільтрація
показників. У результаті моделювання
перша методика згасить влив значимих факторів за рахунок сукупного впливу
незначимих, і цей інтегральний вплив може дати неявний поштовх на рівень
комплексної оцінки. А ймовірнісний підхід, навпаки, підсилить вагу значимих
показників і відкине маловпливові.
У кризовий період (як і у період
стабільності) важливим показником ефективного управління активами та капіталом
банку є показник відносного прогресу, який не враховують більшість популярних
методик побудови рейтингу банків (у т. ч. й досліджувані). В умовах динамічних змін ринкового
середовища виникає гостра потреба оцінити прогрес досліджуваних банків у
розрізі зміни їх рейтингу відносно інших об’єктів групи у порівнянні з
попереднім періодом. Оскільки проста сума дельти рангу банку буде рівноправно
враховувати як зсунення на ранг вниз, так і вгору рейтингової шкали, тому
пропонується включити до моделі показник напрямку прогресу, що враховуватиме
подвоєну суму прогресивних зрушень, негативні зрушення у чистому вигляді, та не
враховуватиме стабільність позиції банку.
Отже, вхідними даними моделі будуть
інтегральна оцінка надійності за системою CAMEL, вірогідність того, що банк є
надійним за байєсовським підходом, порядок банку за обсягом його активів та
інтегральність оцінки кожної із розглянутих моделей. Для врахування вагомості
оцінки за окремою методикою ми будемо спиратися на її відхилення від рейтингу
НБУ, середньоквадратичне відхилення оцінки надійності банків по вибірці
результатів в цілому та на рівень інтегральності оцінки кожної із методик.
Впровадження запропонованого підходу
надасть НБУ можливість проводити перспективну оцінку поточної та майбутньої
ситуації на ринку банківських послуг, яка враховуватиме максимальний спектр
регресійного, інтегрального та прихованого впливу різного роду факторів на
надійність вітчизняних комерційних банків.
Реалізація ефекту синтезу системи CAMEL та
байєсовського підходу до оцінки надійності банків формує концептуально новий
підхід побудови рейтингу банків, який надає широкий спектр для подальших
досліджень у напрямку підвищення ефективності оцінки різнорідного факторного
впливу на цільову функцію, а також прогнозування рівня надійності комерційного
банку на найближчу перспективу.
Таким чином, одним із найбільш ефективних напрямків вдосконалення досліджуваного
процесу є побудова комплексної методики оцінки рейтингу банку шляхом інтеграції системи CAMEL та байєсовського підходу.